Не зважаючи на справжній бум розслідувальної журналістики в Україні, на регіональному рівні, принаймні на Херсонщині, цей жанр переживає не найкращі часи.
Треба визнати – на фоні гучних матеріалів столичних колег з телевізійних проектів та інтернет ЗМІ, херсонським у цьому плані похвалитися майже немає чим. У кращому випадку місцеві журналісти, користуючись реєстрами, можуть опублікувати результати закупівель і знайти зв’язки між контрагентами і чиновниками. Великі викривальні матеріали за останні півроку можна перерахувати на пальцях.
«Причин кілька. Тут і загальна гнітюча ситуація в частині професійної підготовки херсонських журналістів, більшість з яких обмежуються ретрансляторською функцією своєї професії. Тут і редакційна політика багатьох видань, орієнтована на «джинсу», оплачувану переважно чиновниками і депутатами. В такій ситуації важко говорити про розвиток розслідувальної журналістики Не варто забувати і про загальне розчарування в суспільстві, інертності, відсутності запиту на журналістські розслідування. Втім, останнє – явище уповільнене, яке ми спостерігаємо вже протягом багатьох років. Більш значущі перші два фактори», – вважає журналіст В’ячеслав Гусаков.
Не вперше доводиться чути від колег, що викривальні матеріали в Україні не мають попиту, а їхню роботу не підтримують навіть колеги.
До цього ж треба додати надмірну політизацію будь-якого критичного матеріалу про владу, і, хоча, ярлик «руки Кремля» чи «розгойдувача човна» зараз вживається все частіше із сарказмом, проблема існує.
Наприклад, у березні херсонські депутати всерйоз обговорювали на сесії розслідування, фігурантами якого стали їх колеги, і закликали міського голову не дати ображати журналістам депутатів!
Не слід забувати, що журналісти після публікації резонансного матеріалу, очікують бодай якоїсь реакції правоохоронних органів. І зараз ми не будемо торкатися питання, де закінчується журналістика і починається активізм, і чи має журналіст добиватися покарання винних. А скоріше констатуємо, що на думку ЗМІ, правоохоронці недостатньо уваги приділяють їх розслідуванням. Хоча, останні спільно зі співробітниками обласної прокуратури зовсім іншої думки.
«Органами прокуратури здійснюється постійний моніторинг інформаційного простору щодо повідомлень про злочини та інші порушення закону. Викривальна інформація, яка міститься у публікаціях ЗМІ, ретельно опрацьовується та дозволяє оперативно реагувати на порушені в них питання, у тому числі із залученням інших правоохоронних та контролюючих органів», – чітко, по військовому, відповіли у відомстві на моє питання.
У якості доказу прокурори навели приклади, коли адміністративні і навіть кримінальні справи з’являються після публікації у місцевих ЗМІ. Але випадків реагування на розслідування пригадати не змогли.
У херсонській поліції взагалі більше тижня не могли сформулювати відповідь на питання про реагування на розслідування, і в результаті перенаправили до Управління захисту економіки (УЗЕ) Національної поліції в Херсонській області, відповідь від якого ми поки що не отримали.
Заради справедливості треба зазначити, що і інші органи реагують на публікації. Колись за фактами публікації розслідування автора щодо закупівлі специфічних послуг для військових, АМКУ відмінила тендер.
Цей, будемо відвертими, мотиваційний фактор, не треба применшувати, і можливо, навіть вигадати певний інструмент для активізації правоохоронців у царині реагування на розслідування.
Ну і останній на сьогодні фактор, який особисто мені здається важливим – фінансовий. Його також відмітив вже колишній журналіст, що активно займався викривальною журналістикою в Олешках, а нині є радником голови районної державної адміністрації, Андрій Соков.
«Проблема полягає в складності пошуку фінансування під свої розслідувальні проекти. Більшість регіональних журналістів працюють в скромних редакціях, що складаються з 2-3, а часом і 1 людини, а це означає, що «піти з головою» в написання одного матеріалу не виходить, з огляду на необхідність наповнювати сайти або газети поточними новинами, забезпечувати читаність або перегляди. А в цей час багато гострих тем, які потребують детального вивчення, залишаються без уваги», – розповів він.
Цей фактор, на нашу думку, не менш важливий за перелічені вище, хоча на його подолання ресурс знайти не так важко, зважаючи на кількість програм та конкурсів.
Ну а журналістам треба пам’ятати, що від них, як пафосно це б не звучало, залежить дуже багато, і не тільки доля свободи слова в Україні, але і ціна перемоги та майбутнє демократії в країні.
Текст: Сергій Нікітенко, регіональний представник ІМІ у Херсонській області, для сайту МОСТ
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії.
