Кліматичні умови в Україні останнім часом стрімко змінюються. Ці зміни боляче б’ють по аграріям: традиційні культури вирощувати з кожним роком все важче. Але, заручившись передовими технологіями, нашим фермерам вдається досягати успіхів там, де зовсім не чекали, пише Сьогодні.
Так, у Закарпатті збирають врожаї ківі, на Полтавщині вирощують “поголів’я” їстівних равликів, а Херсонщина штурмує сучасні принципи ведення сільського господарства по всіх фронтах. Вже нікого не здивувати українським рисом: в області близько 10 років поля борознять рисозбиральні комбайнів.
У лютому минулого року стало відомо, що землями Херсонщини зацікавилися також комерсанти з Ірану – планували орендувати поля років на 5-10, у тому числі під оливкові дерева. Оливки поки в проекті, повідомили у Херсонській ОДА: справа для області абсолютно нова, хоча угіддя з відповідним грунтом, кажуть, є. Але і крім них місцевим аграріям є чим зайнятися: встигнути б задовольнити світовий попит на український часник, відмінних баранів і австралійсько-херсонських раків.
Екзоти: хурма і пау-пау
На Херсонщині вирощують і хурму. У селищі Плодовому, під Новою Каховкою, раніше розміщувався філія ялтинського Нікітського ботанічного саду зі своїми екзотичними експериментами. І екзоти відмінно почувають себе на Херсонщині, в дослідному господарстві “Новокаховське” Інституту рису НААН. Його заснували 60 років тому, в епоху великих сільськогосподарських експериментів партії. Тоді під Нову Каховку завезли десятки нових для краю видів рослин, зібрали цілі колекції південних і східних “прибульців”. Першою висадили віргінську хурму, саму морозостійку, потім прижилися сорту “Росіянка”, “Нікітська Бордова”. До 2007 року в колекції хурми східної тут нараховувалося вже 51 сорт. Тепер її тут – на будь-який смак: дрібна, велика, трохи жовта, з червоним відтінком, у формі мандарина, схожа на інжир.
“В основному наша, херсонська хурма невелика, але встигає дозрівати і не замерзає взимку, а це головне, – розповідає Олександр Синюк, голова громадської організації “Земля Таврії”. – Наприкінці осені збирають урожай”.
А ще розводять азіміну – рідкісна для Європи рослина з Північної Америки. Вона ж бананове дерево, північний банан і пау-пау. Хімічний склад плодів дуже схожий з бананами, хоча з вигляду спільного мало. Американці їх консервують, додають в морозиво, пироги і торти. А ще зизифус – китайський фінік, або унабі. Його плоди розміром зі сливу, дуже солодкі, поживні і в цілком зрілому стані дійсно нагадують фініки. Росте в Південно-Східній Азії, Середземномор’ї, Австралії, Японії, на Кавказі і, з недавніх пір, на Херсонщині.
Гості зі Сходу: шафран і рис
Фермери села Любимівка переходять з овочівництва на екзотичні приправи. Олег Демченко і подружжя підприємців Лариса і Йохан Боден третій рік займаються шафрановим крокусами, з яких отримують найдорожчу в світі спецію. Кажуть, на півдні Україні культурі живеться добре: ще трохи і зроблять всю область шафрановим краєм. Крокус – рослина невибаглива, шкідників і хвороб не боїться, обприскувати не треба, запилюється без бджіл, так і до морозів квіти помірно стійкі. Технологія простіше пареної ріпи: треба дочекатися цвітіння крокусів в перших числах жовтня, та протягом місяця щоранку шукати на плантації бутони, що розпустилися. Тільки не баритися: чим довше квітку не зривають, тим сильніше дорогоцінні тичинки втрачають свої властивості і вартість. Адже грам шафрану коштує близько $5, в залежності від якості.
У цій же області успішно “видобувають” і рис: за даними департаменту АПК Херсонської облдержадміністрації, на плантаціях Скадовського та Каланчацького районів Херсонщини загальною площею 7,5 тисячі гектарів вирощують близько 45 тисяч тонн щорічно. Причому новим методом – без болота, а з крапельним зрошенням (ідея Інституту рису Національної Академії аграрних наук України). Вчені вивчають новий напрямок – кольоровий рис, працюють над сортами, близькими до того, що використовують для суші. А раніше вивели гібрид – рис з чорними листям.
Арахіс вигідніше помідорів
У Каховському районі фермери активно культивують арахіс. За словами Олександра Синюка, залишилося вирішити останню проблему: посіви долають бур’яни. Садівники перепробували безліч гербіцидів, але поки успіхів немає. Ніжна зелень екзота чутлива до хімії, її легко перепалити, а вручну, мотикою – дуже затратно. Тим не менш фермери планують навіть розширити площу.
“У нас є фірми, які консультують фермерів по добривах, хворобах і шкідників, а крім іншого, вивчають можливості вирощування нових культур, – розповідає директор департаменту агропромислового розвитку Херсонської ОДА Олександр Паливода. – На підбір сорту, який підійде області, йде чимало часу. Зараз фермери впритул займаються арахісом і бататом”.
На полях Херсонщини хоч картопля, хоч батат ростуть лише на штучному зрошенні, але вирощувати батат вигідніше: на українських ринках його ціна – близько 100 грн/кг.
Особливий попит: хіт – очищена цибуля
А ще на Херсонщині вирощують в промислових масштабах ягоду, за якої поки українці традиційно йдуть у ліс, а не у супермаркет, – ожину.
“Нею зайнявся фермерське господарство в Скадовському районі. Раніше розплідник реалізовував саджанці винограду, малини й іншого, – розповідає Олександр Паливода. – А з недавніх пір освоїли вирощування ожини: стебла її без колючок, ягоди великі, росте і плодоносить швидко. Вже і торгують нею, підписали контракт на постачання в мережу супермаркетів. Ціна – близько 90 грн/кг”.
Підвищена увага в області і до звичайного часнику.
“Вирощують його переважно бабусі на городах, а в супермаркетах продають імпортний. Тому є плани займатися часником в промисловому масштабі”, – ділиться чиновник.
Одна справа – продавати сировину, зовсім інше – хоча б напівфабрикат. Тому аграрії мізкують над вдосконаленням обробки. Готовий продукт – це і прибутковіше, і логістика простіше.
Також виробники почали освоювати метод глибокої заморозки. Місцеві овочі, завдяки сонцю, містять мало вологи і більше сухих речовин, і заморожування підходить відмінно. З’явилося підприємство, яке постачає за кордон чищену цибулю.
“Просто цибулю – нічого особливого. А ось на чищену попит особливий, – пояснює Паливода. – Механічна очистка цибулини травмує, а ручна праця за кордоном коштує дорого. Ось і виходить, що вигідніше возити (наскільки мені відомо, у Великобританії) звідси цибулю, очищену руками українців”.
До речі, в ОДА займаються розробкою єдиного бренду для продукції, виробленої в Херсонській області: усі місцеві товари повинні позначатися спеціальним логотипом.
Перспектива: лавандові поля і ракові ферми
Метеорологи, кажучи, що в найближчому майбутньому на півдні України, ймовірно, будуть спокійно рости банани, не так вже й далекі від правди, впевнений Олександр Синюк.
“Кожен рік температурні показники Херсонської області збільшуються на півтора градуса, і це вже відчутно. Багато овочів майже не цвітуть – витрачають сили в першу чергу на виживання, до розмноження не доходить”, – розповідає він.
Але зміни на руку іншим нішевим культур: тепер у Херсонській області дуже вигідно було б зайнятися вирощуванням лікарських трав.
“Причому лаванда і всякі корінці тут вийшли б навіть якісніше, ніж були в Криму, – в умовах сухості рослини накопичують більше сухих речовин і ефірних олій, і тому вони цінніші. Ліктрави, порівняно з помідорами, завжди більш рентабельно вирощувати”, – говорить Олександр Синюк.
Також, на думку експерта, варто задуматися про прянощі, наприклад про чорний перець:
“Якщо його вже й дачники під Києвом вирощують, то у херсонців тим більше вийде”, – упевнений він.
В області подейкують і про розведення австралійських раків. Вони дуже теплолюбні, і вирощувати їх можна в будь-якому болоті, але Херсонщина їм підійшла б.
“Це, так би мовити, м’ясна порода, швидко набирає вагу (за півроку – 50-60 грам, наші річкові досягають його за три роки). А свіжі раки – від 200 грн/кг у роздріб, цінний товар! У минулому році один фермер уже звернувся. Розмістили в його ставках своїх акваріумних рачків, каже, певні успіхи вже є”, – розповідає ректор Херсонського державного аграрного університету Юрій Кирилов.
Виробництво прісноводних раків зародилося недавно, наприкінці ХХ століття, причому саме з австралійського раку, уточнює Павло Кутіщев, доцент кафедри водних біоресурсів та аквакультури вузу, автор проекту.
—_01
“В товарних обсягах ними займаються Китай, Індонезія, Ізраїль, Іспанія, США. Ми розробили власну технологію вирощування раків в області: спочатку молодняк підростає в штучних умовах водойми (своєрідного “парника”. – Ред.), потім набирає вагу в ставках, – розповідає він. – В 2015-му на базі нашої науково-дослідної лабораторії створили такий комплекс і запустили туди партію молодняка”.
Результати досліду показали, що південні ставки України цілком підходять для вирощування австралійських членистоногих. Раки справно росли, розмножувалися і навіть навчилися рити нори, що їм взагалі не властиво.
“Це говорить про високу здатність південних раків адаптуватися до клімату України, – пояснює Кутіщев. – Зараз ці раки живуть у ставку, восени будемо виловлювати, а технологію патентуємо. До речі, ректор університету планує будівництво цеху з установкою замкнутого водопостачання для нових експериментів з іншими аквакультурами”.
Представники однієї арабської країни давали запит на баранину.
“Попит на м’ясо дуже великий, поставки могли б бути великі, але є проблема, – розповідає Олександр Паливода. – У нашій області споконвіку розводили овець вовняних порід, і зараз обласний Інститут вівчарства (Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства при Інституті тваринництва “Асканія-Нова”), посилено працює над виведенням власних м’ясних порід”.
Але обласні власті розцінюють це як перспективу для відродження занедбаної галузі. Були часи, коли поголів’я області налічувало понад 914 тис. овець, а ось в 2016 році тут нарахували всього 48 тис. А тут ще про своє бажання придбати велику партію овечок романівської породи заявили турки.
“Мають намір купити 10 000 голів для розведення на території Туреччини, – пояснює директор департаменту агропромислового розвитку Херсонської області. – Підприємець Садияр Мамедов, у якого одне з найбільш великих вівчарських господарств в регіоні, вже готує першу партію для поставки”.
Підприємцю, щоб виконати умови контракту, доведеться вдатися до допомоги колег-вівчарів з усієї України, щоб спільними зусиллями сформувати партію за кілька місяців. Але все, що не робиться, на благо:
“Залучення таких зарубіжних контрактів підтримає цей напрямок за рахунок вливання валютних коштів в галузь”, – упевнений Паливода.