З моменту деокупації селища Велика Олександрівка на Херсонщині пройшло півтора року. За цей час кореспонденти МОСТа неодноразово відвідували селище та бачили Велику Олександрівку в різних станах. І схоже, що цієї весни вона стала центром відродження деокупованої Херсонщини.
Зараз на вулицях Великої Олександрівки дійсно багато людей. До повномасштабного вторгнення тут мешкало понад 6,5 тисяч жителів, після деокупації до селища повернулось 70% мешканців.
Також селище стало новою домівкою для 1500 внутрішньо переміщених осіб з прибережних населених пунктів, які потерпають від щоденних російських обстрілів. Сюди приїздять з Берислава, Веселого, Козацького, Новоберислава, Зміївки та інших населених пунктів.
Одним із важливих факторів того, що люди їдуть саме до Великої Олександрівки є відновлена логістична інфраструктура. Зараз звідси щодня курсує автобус до Кривого Рогу та Херсона. Також працюють гуманітарні автобуси, які їздять між громадами Бериславського району.
Тут працює відділення банку, пошта, ЦНАП, сервісний центр МВС, аптеки, магазини тощо.
Медична сфера теж поступово відновлюється. Працює поліклініка, окремі лікарі виїздять до фельдшерських пунктів у селах. А як нам розповіла начальниця Великоолександрівської СВА Наталія Корнієнко, найближчим часом планується також запуск мобільних медичних кабінетів, які курсуватимуть по населених пунктах громади.
Наталія Корнієнко приймає нас у своєму кабінеті. На стіні за її спиною висить герб України, який колись висів у будівлі колишньої селищної ради. Її було зруйновано внаслідок бойових дій. Зараз цей герб є символом стійкості всієї Великоолександрівської громади.
“Герб ми знайшли, коли зайшли (після деокупації, – МОСТ) в саму будівлю селищної ради. Він був весь розтоптаний, весь у бруді. Забрали, відмили, заклеїли, і він в нас ось тут висить”, – показує начальниця СВА.
Пані Наталія каже, що наразі вже відбудовано 50% громади. Електрика та водопостачання відновлені у всіх селах та селищах. Там, де й раніше не було централізованого водопостачання – відбувається підвоз води, також люди користуються свердловинами.
У більшості населених пунктах вже пройшли комісії з обстеження пошкодженого майна та триває процес відшкодування.
Найактивніше тут реалізується програма “єВідновлення”.
“Ми маємо тисячу заяв по програмі «єВідновлення» та сімдесят три заяви по знищеному майну. По знищеному майну дуже пішла велика активність, саме по тих населених пунктах, де у людей не були оформлені документи. Люди подають документи. Більшість подають саме на сертифікати. Програма працює”, – каже начальниця СВА.
Також 270 будинків у селах громади відбудовувались за програмою “Пліч-о-пліч”.
До відновлення були залучені Закарпатська, Львівська, Одеська, Дніпропетровська, Полтавська, Івано-Франківська та Житомирська області, проте зараз роботи призупинені.
“На сьогодні програма «Пліч-о-пліч» поки що не працює. Ми маємо вікову категорію, де люди самі не в змозі, їм буде важко самотужки відбудовувати свої оселі. А коли зайде область-партнер і буде надана їм допомога…”, – розповідає Наталія Корнієнко.
На питання, чому “Пліч-о-пліч” не продовжує відновлення, начальниця СВА каже, що, можливо це пов’язано із затримкою виділення коштів “зверху”.
“Очікується, що повинна бути певна постанова Кабміну з виділенням коштів. Вже проведена певна підготовча робота. Бо по всіх населених пунктах, які не працювали в минулому році, закріплені області-партнери. Вони пройшлися по населених пунктах, і проєктно-кошторисна документація на всі ці будинки вже зроблена”, – пояснює пані Наталія.
Однією з причин, чому у Великій Олександрівці вдалось досить швидко запустити процеси відновлення – це те, що команда працівників селищної ради збереглась на 100% та працювала навіть під час окупації.
“Команда збереглася, тому що всі виїхали на Кривий Ріг. І далеко ніхто не виїздив. У нас нікого не було за кордонами, ми нікого не шукали. У квітні 2022 року ми вже почали працювати, можна сказати, як гуманітарний хаб саме в Кривому Розі. Ми весь час були поруч з громадою. Всі працювали там кожного дня. Кожен член громади, який виїхав, з нами міг зустрітися в Кривому Розі. Тому нам легко було відновитись саме завдяки тому, що ми в повному складі були поруч і були разом. І так повернулися назад в кінці 22-го року”, – загадує Наталія Корнієнко.
Пошкоджених та покинутих будинків в селищі ще доволі багато.
Зокрема, власник цього будинку (нижче на фото, – МОСТ) розповів, що він не отримав від місцевої влади жодних матеріалів, аби привести до ладу розбиту будівлю. Коли чоловік звернувся до селищної ради за будматеріалами йому з невідомих причин відмовили.
Про ситуацію, яка склалась з такими будинками, ми запитали Наталію Корнієнко.
За її словами, їх власники мали можливість подбати про своє майно. Зараз видача будматеріалів вже закінчилась, а “той, хто хотів – вже все отримав”.
“Всі, хто мав бажання – всі позабивали. Була плівка, видавалися ОСБ. Це було в достатній кількості. В більшості таких будинків, власники знаходяться далеко за кордоном, дуже далеко, навіть не в Польщі. А потрібно оформляти документи, і необхідна присутність тут на місці. Це вже кожна людина сама обирає, яким чином продовжити своє життя і дбати про своє майно”, – зазначила начальниця СВА.
(МОСТу відомо, що людина, якій відмовили у видачі будматеріалів, мешкає в Україні та займається тут волонтерством. Чому власникові відмовили надати допомогу – досі незрозуміло)
Одним з найбільш постраждалих сіл Великоолександрівської громади є Білогірка, в якій раніше вже також побували кореспонденти МОСТа.
Майже всі будинки в цьому селі були знищені, проте після деокупації до Білогірки все ж повернулись місцеві жителі та навіть знову почали вирощувати кавуни.
Кажуть, що саме білогірські кавуни – найсмачніші в Бериславському районі.
Наталія Корнієнко каже, що попри значні руйнування, Білогірка все ж буде існувати.
Хоча більшість власників зруйнованих будівель подають документи на отримання сертифікатів, але є й ті, хто бажає відбудовувати житло.
“Дуже шкода, але це їх право обрати, де їм мешкати. Ми зі старостою розмовляли. Можливо, будемо садити сади на тих територіях, де люди не будуть відбудовуватись, а вирішать шукати будинки в іншому місці”, – каже пані Наталія.
Але, за словами начальниці СВА, ті, хто займаються вирощуванням кавунів, хочуть все ж залишатися на своїй землі.
“Кавуни будуть. Сто відсотків. Хто вирощує кавуни – вони є, і саме вони бажають працювати на місці. І жити там”, – наголошує вона.
Наразі розміновано 50% сільськогосподарських земель громади.
“Розмінування прибудинкової території відбувається лише за зверненням власника домогосподарства. Ті, хто повернулись, у них проведено обстеження – це розміноване. По сільськогосподарських – ми маємо вже 50% розмінованих земель. Є території, які більш легші, швидше йдуть, але ми не забуваємо про Білогірку, Давидів Брід (ці села є найбільш замінованими, – МОСТ)”, – зазначає пані Корнієнко.
Окрім того, що до громади повертається доросле населення, за словами Наталії Корнієнко, повернулось і 70% дітей, але однією з причин, чому частина людей все ж відмовляється від повернення, вона називає саме відсутність офлайн навчання.
“Люди живуть в інших містах, навіть тут поруч – в Кривому Розі. Там діти ходять в школу на офлайн. І самі розумієте, переваги офлайн і онлайн. Коли один рік коронавірусу, два роки війни. Це також має негативний вплив на процес навчання”, – каже пані Наталія.
Сьогодні всі діти, які проживають на деокупованій Херсонщині, навчаються онлайн, проте з 1 вересня цього року обласна влада планує поступово відновлювати навчання у змішаному форматі.
Можливо, що однією з громад, де діти знову почнуть відвідувати школи стане Великоолександрівська, але все залежить від безпекової ситуації та наявності в навчальному закладі укриття.
“Зараз працюємо активно з ХОВА по відновленню саме освітніх закладів для того, щоб з 1 вересня розпочати навчання в змішаному форматі. Тобто хтось буде онлайн, хтось офлайн. У нас є школа, яка, ми вважаємо, буде містити до 700 учнів. Наразі вирішується питання укриття. Не хочу казати подробиці, але все робиться для цього, – розповіла начальниця СВА.
Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Над матеріалом працювали: Олена Гнітецька, Маргарита Доценко. Дизайн: Юлія Терещук. Фото: Олена Гнітецька
