В той час, як депутати Херсонської міськради хочуть зробити з міста культурну столицю та забезпечити приплив туристів, містяни переймаються незадовільним станом громадського транспорту, небезпечними дитячими майданчиками, закинутими скверами і будівництвом чергового торгового центру.
Збалансувати розрив між інтересами влади і населення дозволяє бюджет участі. В Україні такий механізм залучення громадськості до управління містом працює вже більше трьох років. У Чернігові створили соціальне таксі, у Вінниці облаштували пляж на одному з місцевих озер, а у Дніпрі на місці занедбаного двору обладнали спортивний майданчик – реалізація цих і багатьох інших проектів стала можлива саме завдяки партиципаторному бюджету.
Сьогодні такий механізм прямої демократії використовують усі обласні центри України, крім одного. Жителі Херсона можливості брати безпосередню участь в міському управлінні й досі позбавлені.
Уперше Бюджет участі в місті намагалися запровадити у грудні 2016 року. Тоді проект виніс на обговорення депутат міської ради від фракції “Самопоміч” Андрій Дмитрієв. Згідно з його проектом, перед тим як обирати проекти-переможці, усі подані ідеї мали оцінюватися експертною групою, до складу якої входили би члени бюджетної комісії та громадської ради.
Більшість депутатів його ініціативу не підтримали. Не зробили вони цього ще двічі – навесні та восени 2017.
Голова бюджетної комісії міста Руслан Рубан та депутат міської ради Ірина Ценкер – серед тих, хто голосував проти. Депутати не мали чіткого уявлення про те, як буде формуватися експертна рада, і боялися, що члени комісії просуватимуть лише ті проекти, у яких самі ж і зацікавлені.
Ірина Ценкер мала питання до використання передбачених проектом грошей: “Тут є питання до реалізації, адже це бюджетні гроші, їх треба правильно використовувати. Я не думаю, що можна просто взяти і дати гроші громадськості”. Проте згідно з положенням бюджету участі, відповідальним за реалізацію проектів-переможців є місто – вони реалізуються не мешканцями, а відповідними департаментами. Проект Дмитрієва цей порядок ніяк не міняв.
Проблему депутати вбачають ще й у тому, що у людей немає “правильних” пропозицій: “У нас люди приходять і просять дати їм 300 млн гривень, аби відремонтувати підвал, або просто вимагають дати їм нову квартиру. І так відбувається постійно. Кажуть, що у вас бюджет аж 3 мільярди, а мені грошей не дають. І наполягають на тому, що ми у них крадемо”, – розповідає Ірина Ценкер.
“Люди і справді дивляться на місто трохи однобічно: найчастіше просять гроші на школи та дитсадки. І ось задача влади – навчити людей інакше дивитися на суспільний простір”, – вважає Голова Громадського центру “Нова генерація” Ольга Жукова. Нездатність населення правильно розставляти пріоритети – це дійсно проблема, проте вона може бути вирішена.
Сусідній до Херсона Миколаїв показав чудовий вихід із ситуації, що так лякає депутатів. Коли виявилося, що люди не зовсім розуміють, які ініціативи треба пропонувати і як саме відбувається процес відбору проектів, їм взялася допомагати Агенція Розвитку Миколаєва. Ця комунальна установа пояснювала людям, що і як саме вони мають робити, та консультувала їх з усіх питань, що виникають. Що маємо тепер? Проект, який успішно працює вже другий рік поспіль.
У Херсоні не тільки проблеми з тим, щоб подати правильний проект. Люди тут взагалі не знають, що вони можуть це робити. І це не дивно, адже депутати не говорять зі своїми виборцями – за два роки у місті не відбулося жодної публічної консультації стосовно бюджету участі. Та і ЗМІ обходять цю тему стороною і не пояснюють, що це за процедура і чому вона потрібна.
Для того, аби проблему було вирішено, про неї треба говорити масштабно – вважає Жукова: “Проблема у тому, що жителі Херсона просто не знають, що такий проект взагалі може існувати. При цьому, у них безліч ідей: нещодавно я чула, як спілкувалися між собою школярі – обговорювали, як класно було би зробити у місті велотрек або скейтпарк. Але вони не знають, що в теорії вони коли-небудь можуть взяти і реалізувати свою ідею, бо їм ніхто про це не розповідає. Ні влада, ні громадські організації, ні громадські активісти. Саме це і має стати нашим завданням – скоординуватися та просувати правильну ідею”.
Той факт, що у Херсоні не запроваджують бюджет участі, здається ще більш дивним, коли знаєш, що його реалізували у сусідніх містах – у Каховці саме зараз створюють контактний зоопарк та облаштовують парк сімейного відпочинку, а у зовсім невеличкій Музиківці вперше голосують за проекти бюджету участі.
Надія все ж є – Рубан і Ценкер запевнили, що дуже підтримують запуск бюджету участі, і додали, що найближчим часом у міськраді почнуть розробляти новий, удосконалений проект.
За їх словами, партиципаторний бюджет у Херсоні можуть запустити вже з наступного року. Інформацією про те, як саме новий проект відрізнятиметься від запропонованого Дмитрієвим, вони не поділилися.
На думку депутата міської ради Юрія Кирилова бюджет участі допоможе містам України наблизитися до міст-лідерів місцевого самоврядування: “Якщо запустити пробний проект і виділити на це, скажімо, 10 млн гривень, ніхто не постраждає. Навпаки, це стане своєрідним лікбезом для населення, яке небагато про це знає, а також допомогло би депутатам краще розумітися на проблемах містян та їх пріоритетах”.
У чомусь депутати мають рацію: запровадження бюджету участі супроводжується проблемами. Проте впоратися з ними під силу навіть невеликим містам. І якщо влада міста не кидатиме слів на вітер, а створить новий проект і супроводжуватиме процес підготовки (тобто розповість, пояснить, покаже), то мешканці Херсону швидко зрозуміють наскільки це цікаво – бути співучасником в корисних і цікавих для міста проектах.
