Фахівці Головного управління ДФС у Херсонській області провели звірку зареєстрованих платників екологічного податку Херсонщини з інформацією про суб’єктів господарювання, які мають відповідні дозволи, за даними Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації. Розбіжність склала понад 1 тисячу платників, які забруднюють навколишнє природне середовище нашої області без отримання документів дозвільного характеру для здійснення господарської діяльності.
Так, за інформацією фіскального відомства станом на 01.04.2017 кількість платників екологічного податку складає 2127 платників, що майже вдвічі більше від кількості суб’єктів господарювання, які отримали відповідні дозволи. Переважно – це суб’єкти, які сплачують екологічний податок без отримання дозволів, декларують об’єкт оподаткування за здійснення викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
Слід зазначити: саме у дозволах зазначаються показники, на підставі яких суб’єкти господарювання можуть достовірно визначити об’єкт оподаткування з екологічного податку – види забруднюючих речовин, їх обсяги, концентрацію тощо.
Нагадуємо: документи дозвільного характеру видає Департамент екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації. А це:
– дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для об’єктів другої та третьої груп;
– дозвіл на спеціальне водокористування у разі використання води водних об’єктів загальнодержавного значення;
– висновок державної екологічної експертизи.
Шановні платники податків, які здійснюють забруднення навколишнього природного середовища! Подбайте про екологію курортної Херсонщини та придбайте дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну, не менш як п’ять років.
