У безкрайніх степах Херсонщини загубилося маленьке село Михайлів, про яке ви навряд чули раніше. Але саме тут формується історія, яка вийшла далеко за його межі. Попри війну та віддаленість, тут працює спортивний клуб, який об’єднав дітей не лише з громади, але й з сусідньої Миколаївської області. А результати цієї роботи знають навіть за межами України.
МОСТ завітав у Михайлів та розповідає, як маленьке село стало точкою сили і виховує світових чемпіонів.
Михайлів раніше носило назву Нова Калуга, перейменували село у 2023 році. Населений пункт є центром Михайлівського старостату, куди входить ще три села – Буцівське, Новопавлівка та Людмилівка. Нині у старостаті проживає 800 людей, чимало з них з числа внутрішньо переміщених осіб, здебільшого із Веселого, Козацького та Берислава.
Староста села Олена Пономаренко розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення чимало людей, особливо сімей з дітьми, виїхали. Однак на даний момент весь старостат повернувся, до того ж додалися ВПО.
Війна, як не парадоксально, стала для Михайліва певною точкою росту. Через віддаленість від зони бойових дій тут можуть працювати фермери, які сприяють розвитку села. Основу його забезпечують грантові програми.
“Я пишу гранти. За місяць десь близько 25 заявок пишу. Якась одна-дві на місяць “вистрілюють” для розвитку села. В основному пишу сама, і ще помічниця в мене , – розповідає Олена Пономаренко. – Ось зараз ми виграли грант для благоустрою паркової зони, і в нас облаштують лавки, смітники, квітники”.
З початку великої війни село відвідали чимало представників благодійних фондів та волонтерських організацій. За донорські кошти людям перекривали дахи, змінили вікна. Безкоштовно курсує соціальний транспорт — двічі на тиждень можна поїхати до Великої Олександрівки. Також в селі працює бювет, і мешканці сусідніх населених пунктів приїздять сюди за водою.
“Про нас піклуються. Наше село завжди було перспективним і заможним. Перша розпайовка була в Новій Калузі. Фермери порозділялися, стали працювати на себе та дбати про село та людей”, – відзначає Олена Пономаренко.
Михайло, який переїхав до села з Козацького, розповідає — тут похоронив свою матір, яка загинула внаслідок прильоту міни. Чоловік і сам отримав важке поранення через “пелюстки”, розкидані ворожим дроном. Нині мешкають у Михайлові. Згадуючи рідне Козацьке, говорить: “Ми з села, якого вже немає”.
Олена ж показує нам маленьку капличку, куди мешканці села ходять просити підтримки та допомоги. Побудував її ще у 2012 році, її одногрупник Іван Вінник, який балотувався до парламенту по 184 округу.
“В основному просимо здоров’я. Працювати ми вміємо, а от здоров’я та сили просимо тут. Я й сама бува приходжу, коли мені важко, постою. А на ранок мої життєві питання вирішуються”, – розповідає староста.
Однак головне диво села Михайлів – це все ж люди. Бо вже під час повномасштабного вторгнення вони змогли створити місце, яке об’єднало всіх дітей громади та навіть сусідньої області та стає, без перебільшення, відомим у всій країні та навіть світі. Мова про спортивний клуб карате “Катана”.
За словами Олени Пономаренко, у 2024 році до неї звернувся тренер з Херсона Леонід Чернявський, який до повномасштабного вторгнення був віце – президентом Всеукраїнської організації «Кіокушин будо карате», із пропозицією зробити спортивний клуб для дітей у Михайлові. Староста погодилася одразу.
Спочатку клуб відкрили в старому дитячому садочку, будівля якого була частиною вцілілої після ракетного удару школи.
“Татамі нам купили британці, це коштувало десь близько 50 тисяч. І в нас одразу почалися заняття. А пізніше з’явилася потреба розширитися і ми почали ремонт в пошкодженому будинку культури. Ми там переробили повністю все: зробили залу, туалет, кімнати, роздягальні. Все за рахунок донорів, а також допомогла Наталія Корнієнко (начальниця Великоолександрівської селищної військової адміністрації, – МОСТ)”, – розповідає Олена Пономаренко.
Тепер цей клуб відвідують всі діти старостату, а також приїжджають з Миколаївської області. Це 22 дитини, які займаються безпосередньо в приміщенні клубу, і 18 — в будівлі школи.
Тренувати дітей — це покликання Леоніда Чернявського, яке не змогла змінити ні окупація, ні вимушений виїзд. Чоловік розповідає, що після початку великої війни виїхав з Херсонщини, однак потім повернувся і одразу почав шукати, як повернутися до роботи.
“Ми відкрилися 21 лютого 2024 року, і одразу прийшли 20 дітей. З логістикою тут погано, погані дороги. Якщо немає дощу, то полями дітей возять батьки, а коли йде дощ, то діти ходять пішки. Я й сам в негоду 5 кілометрів пішки йду”, — відзначає він.
Сам він їздить до Михайліва мопедом з Миколаївської області. В невеличкому селі у нього є дача, куди він переїхав х Херсона у 2023 році, тікаючи від обстрілів.
З особливою гордістю тренер розповідає про своїх вихованців, які за два роки вже взяли участь у більш ніж 15 змаганнях по всій Україні, виїздили на чемпіонати Європи та світу. Двоє дівчаток — Адель та Крістіна — стали кандидатами в майстри спорту та зайняли призові треті місця на міжнародних змаганнях.
“Коли ми відкривали клуб, була присутня голова військової адміністрації Наталія Володимирівна (Корнієнко — МОСТ). Ну от я тоді й сказав що максимум через два роки ми потрапимо на чемпіонати світу, діти стануть призерами, чемпіонами України. Я помітив, що вона не одразу в цю мрію повірила. Але ми її здійснили —- діти побували на чемпіонаті світу, в нас є діти, які стали чемпіонами України. Я вірю, що це все реально. Я бачу дітей, які народилися вже каратистами. От в нас ходить ціла сім’я із трьох дітей, і всі троє природжені каратисти”, — говорить Чернявський.
Про те, як з’явилася назва клубу «Катана», тренер має окрему історію. У Херсоні він працював із дітьми в спортивному клубі «Легенда» під керівництвом заслуженого тренера України Сергія Всеволодова. Звідти Леонід привіз катану, яка нині прикрашає залу в Михайлові та стала символом і назвою клубу. За його словами, цей гострий самурайський меч надихає вихованців вірити у свої мрії та здобувати перемоги.
Діти, з якими ми поспілкувалися, також із захопленням розповідають про тренування. Адель і Крістіна, кандидатки в майстри спорту, кажуть: завдяки клубу вони не лише розкрили свої таланти й досягли успіхів, а й отримали можливість побачити світ.
“Я займаюся в “Катані”, щоб вміти захистити себе та рідних, – розповідає хлопчик Сергій, який разом з батьками приїхав до Михайлова з Дар’ївки. — В Дар’ївці літали літаки та шахеди. Ми пробували з батьками виїхати, в нас перший раз не вийшло. Але потім ми таки виїхали в Тернопіль. А за рік приїхали сюди, до бабусі. Мені тут подобається. Ми тільки приїхали з Полтави, де я виграв бронзову медаль. А скоро поїдемо в Познань на чемпіонат Європи”.
Спортивний клуб карате “Катана” став фактично найбільшою спортивною організацією Херсонської області. В цьому невеличкому степовому селі заслужений тренер виховує майбутніх чемпіонів Європи та світу. А утримують клуб батьки дітей, які тут займаються.
Ми закликаємо всіх, кого вразила ця історія, допомогти клубу “Катана” посильним донатом:
🔗Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/4U8arE7cKC
💳Номер картки банки: 4874 1000 2569 3865