Дізнавшись про ймовірне приховування ДТП за участі комбрига, в якому тяжких ушкоджень зазнав військовослужбовець, Ольга Решетилова вирушила на Південь, повідомляє Insider.
Вона зібрала не лише докази і розповіді свідків щодо самої аварії, а й явні свідчення того, що подію намагались “зам’яти”. Постраждалого, який стікав кров’ю, відвезли в сусідній район за 70 км, ігноруючи лікарню поруч, а потім ще й відправили заднім числом у відпустку. Рядовому наказали мовчати і не видавати комбрига, а свідкам дзвонили з погрозами, коли інформація про ДТП почала виходити назовні.
Результатом роботи журналістки стало відкриття кримінального провадження – вона змогла переконати військовослужбовця написати заяву про злочин.
У лікарні
“Я вам одне можу сказати: обставини травмування цього чоловіка дуже і дуже дивні. Травми ніяк не співпадають з тим, що він розповідає”, – кидає через плече лікарка реанімації Новокаховської центральної лікарні і швидко збігає вниз по сходах. Бігти за нею немає сенсу – вона явно дає зрозуміти, що більше нічого не скаже.
Чоловік, про якого розпитуємо, – Дмитро Савченко, 1978 року народження, військовослужбовець, водій 1-го розрахунку 2-ї батареї гаубичного артдивізіону 57 Окремої мотопіхотної бригади.18 жовтня до 8:00 рядовий мав з’явитися у своїй військовій частині, що на околиці містечка Раденськ Цюрупинського району Херсонської області. Але не з’явився.
Пізніше виявилось, що об 11 ранку того ж дня невідомі особи доставили Дмитра Савченка в лікарню Нової Каховки, що за 70 кілометрів від Раденська.
Лікарі констатували в нього черепно-мозкову травму (перелом черепа в двох місцях) і крововилив у мозок, у важкому стані, він відразу був направлений в реанімаційне відділення. Принаймні про це свідчать записи в журналі приймального відділення лікарні. [Записи в ньому на власні очі бачила авторка матеріалу та свідки, які були з нею. Але зафіксувати на фото документ у лікарні не дозволили, – Ред.]
Поспілкуватися з медсестрою, яка зафіксувала прийом Савченка, Мариною Пінчук, нам не вдається – сьогодні не її зміна. В лікарні нам повідомляють, що 19 жовтня з Нової Каховки Дмитра Савченка перевезли до Одеського військового госпіталя, а з усіма іншими питаннями наполегливо радять звертатися до військової частини, де проходить службу Дмитро.Як рідні шукали зниклого Дмитра
До військової частини А1736 (57-ї Окремої мотопіхотної бригади) вже двічі їздили рідні Дмитра. Ми зустрічаємось з ними на околиці містечка Раденськ, на задньому дворі місцевого магазину. Вони втомлені і знервовані, на момент нашої зустрічі родичі вже третій день безрезультатно намагаються з’ясувати, що сталося з їхнім Дмитром.
“Увечері перед тим, 17 жовтня, ми були з Дімою у мами, потім зайшли до друга, а десь біля 9-ї він пішов додому. Нічого не пили, Діма вже півроку не п’є алкоголю”, – розповідає брат Дмитра Савченка Олександр.
Вся сім’я Савченка проживає у маленькому селі Абрикосівка Цюрупинського району Херсонської області, займається вирощуванням фруктів. Свій сад є й у Дмитра, але в червні цього року знайомий вмовив його підписати контракт з 57-ю бригадою.
“Перший час Діма казав, що йому скучно, а потім роззнайомився з хлопцями, отримав свій КРАЗ – і йому дуже подобалась служба. Чекав уже виїзду в АТО”, – розповідає мама Любов Петрівна.
“Якби з ним таке на війні сталося, то якось би вже морально були готові до того, а так тут, біля дому… просто шок”, – додає брат.
Зазвичай вранці о 6:10 Дмитро сідає на автобус, що зупиняється просто біля його будинку в Абрикосівці. Трохи більше, ніж за годину, автобус прибуває в Раденськ, на околиці якого й знаходиться розташування бригади, зупиняється неподалік від залізничного переїзду. Звідси до контрольно-пропускного пункту бригади – до кілометру пішки: через переїзд, а потім по ґрунтовій дорозі. Майже години часу контрактнику Дмитру Савченку завжди вистачало, щоб дійти до частини, перевдягнутися у військову форму, написати дружині у вайбері, що вже на місці, і о 8:00 бути на шикуванні.18 жовтня, за словами дружини і брата, Дмитро, як завжди, поїхав автобусом о 6:10. Утім, повідомлення про те, що доїхав, від Дмитра Ірині так і не надійшло.
Протягом дня дружина періодично набирала номер Дмитра, але його телефон був відключений. СМС про те, що Дмитро з’явився на зв’язку, прийшла Ірині близько 10 вечора, і вона відразу зателефонувала чоловіку. Тихим і дуже втомленим голосом Дмитро відповів, що знаходиться у Новій Каховці у відрядженні.
Наступного дня зранку Дмитро сам зателефонував дружині і мамі, ще раз підтвердив, що по роботі знаходиться у Новій Каховці. На зауваження Ірини, чому так, без попередження, він сказав: “Ти ж знаєш, де я служу”. З того часу і до моменту написання цього матеріалу номер Дмитра в мережі не з’являвся.
Рідні Дмитра так і були би впевнені, що він у відрядженні, якби випадково знайомий мами, місцевий чоловік, який не має відношення до військової частини, не повідомив їй, що з Дмитром трапились неприємності.
Ввечері 19 жовтня налякані родичі Савченка приїхали до військової частини, дізнатися, що з Дмитром і де він. Проте далі КПП їх не пустили, а до них вийшов тільки один з командирів в дивізіоні, в якому служить Дмитро, ім’я якого рідні не можуть пригадати.
“Ми чекали хвилин сорок. Нарешті вийшов до нас цей командир. Він промямлив щось незрозуміле – чи то Діма у відрядженні, чи то в лікарні. А потім просто розвернувся і пішов”, – пригадує Любов Петрівна.
Ще через деякий час, каже вона, на КПП вийшов т.в.о. начальника медичної частини бригади Богдан Калмиков, який і розповів рідним, що Савченко був у лікарні в Новій Каховці, а на момент розмови його евакуюють до Одеського військового госпіталю. Жодних інших подробиць він не повідомив.
Того вечора брат Олександр Савченко все-таки вирішив написати заяву до відділення поліції в Олешках про зникнення брата.
Наступного ранку, у суботу, 20 жовтня, родина Савченків знову вирушила з’ясовувати, що сталося з Дмитром. Спочатку повторно приїхали до військової частини, де цього разу, пригадують, до них вийшов заступник командира бригади з морально-психологічного забезпечення Андрій Зборчий разом з командиром дивізіону Андрієм Гафаровим.
“Зборчий сказав нам, що Діма з 16-го числа перебуває відпустці. Що був у лікарні в Новій Каховці, а зараз у відділенні інтенсивної терапії в Одесі. Гафаров же весь час повторював, що нічого не знає, бо був на полігоні. І ще щось сказав про “ми своїх не кидаємо”, – розповідає мама.
“Як він може бути з 16-го у відпустці, якщо ще 17-го він як ні в чому не бувало їздив в бригаду і 18-го поїхав знову? Невже б він нам нічого не сказав про відпустку?” – дивується дружина.
“Тим більше він планував, що поки що не буде брати відпусток, а піде весною, спеціально, щоб привести в порядок сад”, – підтверджує Любов Петрівна.
Із “замполітом” Зборчим мама і дружина Дмитра цього дня, 20 жовтня, побачаться ще одного разу за дивних обставин.
Відразу з КПП бригади вони виїхали до Дмитра, в Одеський шпиталь, відстань до якого складає понад 350 кілометрів. Жінки розповідають, що коли вони зайшли у реанімаційне відділення, де перебував Дмитро, чергові лікарі їх спочатку не пускали, пояснюючи це тим, що “у Дмитра зараз знаходиться товариш по службі, і вони щось пишуть”. Яким же було їх здивування, коли з палати Дмитра вийшов той самий Андрій Зборчий, який кілька годин тому спілкувався з ними на КПП бригади.
Але ще більш дивною, зі слів мами і дружини, була поведінка самого Дмитра. “Коли він нас побачив, то нібито зрадів нам, – згадує дружина Ірина. – Але видно було, що він якийсь розгублений, може, під дією сильних препаратів”.
Дмитро встиг розповісти рідним, що йшов до військової частини по узбіччю грунтової дороги, почув ззаду сигнал автомобіля, обернувся, машина була вже близько, він відскочив, упав, а після того нічого не пам’ятає. “Коли ми почали запитувати, як такі травми – перелом черепа в двох місцях – могли бути від простого падіння, Діма почав сильно нервувати і кричати, що ми його позоримо, для чого ми їздили в бригаду, йому там ще служити. На цьому лікар сказав, що йому не можна нервувати, і нас вивели з палати. Більше ми нічого від Діми дізнатися не змогли”, – розповідає Ірина.
Але головне було сказано. Дмитро підтвердив, що близько 7:30 ранку 18 жовтня перебував на грунтовій проїжджій частині неподалік від КПП бригади. У цей час рух там доволі інтенсивний – о 8:00 всі військовослужбовці бригади мають бути на бригадному шикуванні. Тому знайти свідків лишалося справою техніки. І вони знайшлись.
Що ж сталося?
Близько 7:20 ранку по ґрунтовій дорозі на відстані до 100 метрів від КПП один за одним повільно тягнулися два білих автомобілі – ВАЗ-2102 (в народі жигулі-двійка) і ВАЗ-2106 (“шістка”). В кожній з машин знаходилося двоє людей – водій і пасажир.
“Дорога там погана, а в мене ще “зад носить”, я їхав потихеньку, кілометрів 20″, – розповідає водій “шістки”. – Попереду мене “двійка”, у дзеркало я нікого позаду не бачив. А потім раптово мене обігнав Land Cruiser і різко зупинився. Я дивлюся, а перед ним лежить чоловік”.
“Я побачив, що Land Cruiser пішов на обгін “шістки”. Я ще подумав: “Дурак чи п’яний”. Ну він і підірвав того пішохода – хлопець такий у чорному спортивному костюмі, я вже бачив його раніше, він чи бігав тут, чи що. Підірвав його на копот, той, бідний, вдарився потилицею об копот і, як лялька, полетів метрів чотири-п’ять вперед, я був збоку, точно не можу сказати”, – розповідає водій “двійки”.
“Двійка” розвернулася і під’їхала до місця аварії.
“Хлопці з “шістки” вибігли надати допомогу, але з машини вийшов комбриг і сказав: “Їдьте звідси. Ви нічого не бачили”, – чув пасажир “двійки”.
“З машини вийшла дівка, біла така, під каре стрижена і одягає перчатки, хоче надавати йому допомогу. Я їм кажу: “Що ви чудите? Нащо ви його тягаєте по землі? Ви вб’єте людину! Везіть його на скору! – емоційно розповідає водій “двійки”. – Ну вони його під руки, погрузили в Ленд Крузер і повезли”.
За словами очевидців, пішохід був у критичному стані, з вух і рота йшла кров, він сильно хрипів і несвідомо намагався підвестися.
“Я поїхав на КПП і покликав лікарів. Бачив, що на допомогу побіг медик, майор у нас такий є. А ми поїхали, бо вже не було часу, нам треба було на построєніє”, – говорить водій “шістки”.
Намагаємося з’ясувати у бригадних медиків, чи надавали вони допомогу постраждалому чоловіку.
Зустрічаємося з Богданом Калмиковим, тим самим т.в.о. начмеда, який раніше нічого не міг розповісти рідним про обставини події з Дмитром Савченком. Калмиков при нас телефонує майору Шепелю, про якого згадували очевидці. Майор підтверджує, що 18-го зранку був виклик, йому повідомили, що біля КПП людині погано.
Він та медсестра Вікторія вибігли для надання допомоги, але на КПП їм сказали, що допомога вже не потрібна. Чи намагалися медики з’ясувати, що і з ким трапилося, як вирішено питання – ні Калмиков, ні Шепель не розповідають.
Свідки вважають, що ситуацію обов’язково мали б бачити чергові на КПП.
З’ясовуємо, що цього дня в наряді на прохідній були військовослужбовці Черняк, Панченко, Голуб і Шевченко, всі проходять службу в зенітно-ракетному артдивізіоні 57 бригади. Проте поспілкуватися ні з ким з них не вдається, нібито всі вони поїхали на вихідні додому.
Ті ж очевидці, які погодилися поспілкуватися, явно хвилюються за свою безпеку. “Мені вже звонили серйозні люди, питали “Ти, бл@ть, кому казав про аварію?!” Зрозумійте мене правильно, я за справедливість, але за себе теж боюсь”, – зізнається один з очевидців.
У водієві Land Cruiser з військовим номерним знаком 4222 А2 усі свідки впізнали командира 57-ї бригади полковника Юрія Головашенка, а пасажирка позашляховика – світла дівчина зі стрижкою під каре – швидше за все, його співмешканка, сержант Каріна Пітель.Саме вони, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди не повідомили про неї поліцію та не викликали медичну допомогу, а, за словами свідків, разом із потерпілим втекли з місця події. При тому, що, як стверджують військовослужбовці, мінімум п’ять бригадних реанімобілів були готові до виїзду, проте всі вони того дня стояли на місці.
Поки з’ясовуємо обставини того, що трапилось з Дмитром Савченком, з джерел у Військовій службі правопорядку до нас надходить інформація, що ВСП розпочала власне розслідування. Але сам Дмитро продовжує на той момент стояти на своїй версії: впав і сильно вдарився головою.
Чому повезли у Нову Каховку?
Тим часом джерела в поліції міста Олешки, яка розпочала розслідування за заявою брата Дмитра про зникнення, розповіли родичам, що опитані лікарі в Новій Каховці сказали слідчим, мовляв, Савченка знайшли п’яним та побитим в новокаховському парку невідомі люди і доставили до лікарні.
Взагалі питання з Новою Каховкою залишається відкритим: чому потерпілого відвезли саме туди, за 70 кілометрів від місця події по поганій дорозі, якщо зовсім поруч знаходилась Олешківська лікарня або лікарні Херсона?
Відповідь на це питання, на погляд автора, може критися у фотографіях з офіційної сторінки 57 бригади у Facebook до посту про досягнуті домовленості між бригадою та мерією Нової Каховки про розміщення в майбутньому пункту постійної дислокації військової частини саме в цьому місті. На фотографіях командир бригади Юрій Головашенко і міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко люб’язно ведуть перемовини.
І хоча виділене міською радою приміщення колишнього коледжу замале для розміщення управління бригади та одного батальйону, як запевняють нас офіцери з ОК “Південь”, з якими вдалося поспілкуватися, це рішення активно лобіював і підтримував сам Головашенко. Саме тому, як написано в пості, з міським головою Володимиром Коваленко “було досягнуто повного розуміння”. Подейкують, що в Новій Каховці у Головашенка є свої бізнес-інтереси, проте підтвердження цього факту в нас немає.Але повернімося до потерпілого. Товариші по службі Савченка, дізнавшись, що він у лікарні, приїхали до Нової Каховки 19 жовтня у другій половині дня. Дмитро їм розповів ту саму версію, що й потім рідним в Одесі: впав і вдарився. Розмова виявилась нетривалою, розповідають друзі Дмитра, бо якраз у цей момент розпочиналася його евакуація до Одеси.
Але військові помітили цікавий факт: коли Дмитра доправляли до військового реанімобіля, з ним поруч постійно був чоловік спортивної статури в цивільному, який загороджував Дмитра від товаришів і заважав спілкуватися.
Приховування злочину
Є й інші обставини, які вказують на те, що комбриг Головашенко міг намагатись приховати інформацію про подію.
Зокрема, як розповідає Дмитро Харченко, командир розрахунку, де проходить службу Дмитро Савченко, о 7:40 Юрій Головашенко телефоном повідомив командира дивізіону Андрія Гафарова, що Савченка на шикуванні о 8:00 не буде, він з’явиться в частині після обіду.
Гафаров, у свою чергу, передав це командиру розрахунку. Саме тому про відсутність Савченка на службі оперативний черговий бригади повідомлений не був. Не було того дня на шикуванні і самого Головашенка.
Лише близько 15:00 того ж дня надійшов дзвінок з Миколаївського військового госпіталю до т.в.о. начальника медичної частини Богдана Калмикова з запитом про те, чи справді Дмитро Савченко є військовослужбовцем 57 бригади. Тоді й стало відомо, що Савченко знаходиться в Новокаховській центральній лікарні з важкою черепно-мозковою травмою.
Крім того, командир розрахунку, попри слова “бригадного замполіта” Зборчого про те, що Савченко з 16 жовтня у відпустці, стверджує, що жодних рапортів на відпустку Дмитру не підписував. “Більше того, бригада зараз проходить бойове злагодження, діє внутрішнє розпорядження про те, що відпустки для військовослужбовців зараз можливі тільки в крайньому разі по сімейних обставинах, – зазначає безпосередній командир Савченка. – Я вам відповідально заявляю: ні я, ні командир дивізіону рапорт на відпустку Дімі не підписували. Ми бачили цей рапорт. На ньому є тільки один підпис – командира бригади Головашенка”.
Як стверджують військовослужбовці бригади, візуально на Ленд Крузері комбрига пошкоджень немає. Але чимало очевидців кажуть, що бачили, як позашляховик командира 19 жовтня притягнули в розташування бригади на буксирі і залишили в ремзоні. Чи були на автомобілі пошкодження, чи рихтувався він чи ні, чи є сліди крові Дмитра Савченка всередині автомобіля, очевидно, повинно встановити слідство.Останнє слово – за Савченком
Зібравши всю можливу інформацію і переконавшись, що травмування Дмитра сталося внаслідок ДТП, яке всіляко намагаються приховати полковник Головашенко і деякі його підлеглі, їду в Одесу. Попри всі відомі обставини, без заяви самого Дмитра Савченка відмовляються публічно говорити і давати свідчення свідки, а ВСП не має підстав для відсторонення Головашенка і його заступника Зборчого від виконання обов’язків на момент проведення розслідування, що ставить під загрозу очевидців.
Дмитра щойно перевели з відділення інтенсивної терапії в нейрохірургію. Він виглядає дуже виснаженим і скаржиться на погане самопочуття. Каже, що найбільше його зараз хвилює стан здоров’я і щоб отримані травми не завадили йому надалі проходити службу в бригаді.
Пропоную йому розповісти, що мені вже відомо про інцидент, який з ним стався. Дмитро схвально киває головою і мовчки слухає. Закінчую питанням: “То що було насправді, Дмитре? Ви пам’ятаєте?”
Якусь хвилину потерпілий мовчить. Потім здається:
– Ну якщо є свідки… Хоча як їх не могло не бути, всі ж на 8 годину сходяться… Та й чого я його повинен покривати?
– Не знаю. А чому покриваєте?
– Розумієте, я йому в очі дивився і слово дав.
Дмитро розповів, що 18 жовтня йшов обличчям до напрямку руху по узбіччю проїжджої частини, як завжди, близько 7:20, до КПП. Раптом відчув сильний удар в спину. Після цього майже нічого не пам’ятає, прийшов до тями вже в салоні автомобіля. Час від часу втрачав свідомість, але встиг зафіксувати, що його везуть до Нової Каховки. Пам’ятає, що комбриг весь час домовлявся з кимось по телефону. Точно запам’ятав, що Головашенко телефонував командиру дивізіону Гафарову повідомити, що Дмитра не буде на шикуванні.
“Поки ми доїхали, в Каховці вже всі були готові нас зустрічати – і лікарі, і якісь люди… Нас чекали, – пересилюючи біль, пригадує Дмитро. – Він не бив мене. Просто вмовляв, щоб я нікому нічого не казав. Що він буде допомагати мені… Розумієте, я в такому стані був, і дав йому слово”.
Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що Дмитро Савченко написав заяву до поліції. Районним відділом Національної поліції Олешках порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 415 – “порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого”.
Оскільки стаття стосується злочину, вчиненого військовослужбовцем, найближчим часом справу повинна витребувати військова прокуратура.
Що каже комбриг
Юрій Головашенко був призначений командиром 57-ї Окремої мотопіхотної бригади у вересні 2017 року. З того часу неодноразово потрапляв у публічні скандали. У травні 2018-го за участі громадськості в бригаді було проведено анонімне опитування щодо рівня авторитету та лідерства командира бригади. Результати показали, що Головашенко не володіє авторитетом серед власних підлеглих, не здатний до комунікації з особовим складом та байдужий до його потреб.
Не зважаючи на це, вищим командуванням Збройних сил було прийнято рішення залишити полковника на посаді командира бригади. 13 жовтня, до Дня захисника України, президент Порошенко нагородив Юрія Головашенко Орденом Богдана Хмельницького.Я звернулася за коментарем до Юрія Головашенка. З-поміж хамства і погроз, які він викрикував в телефон, по суті можна виокремити кілька фраз: “Згідно з правилами дорожнього руху я робив все можливе, щоб надати допомогу потерпілому. У мене немає рентгену в башці, я не знав, що йому потрібен реанімобіль, він ходив і вів себе нормально”. На інші питання я лише почула крик, поради “йти варити борщ” і обіцянки “написати про мене теж” та прокоментувати мою роботу.
Що ж, чекаємо. А поки будемо уважно стежити, як просувається кримінальне провадження, що вже найближчим часом має бути передане до військової прокуратури.
