Заступник начальника Херсонської ОВА Антон Самойленко людина не місцева, але вже трошки закохана в Херсон. В адміністрації він відповідає за питання відновлення, і зустрічає нас в “кабінеті”, який ще декілька років тому був закладом громадського харчування, зарившись у стоси паперів.
Що вдалося зробити протягом 2023 року і які пріоритети на 2024-й?
Після деокупації у громадах налагоджена хороша співпраця з волонтерами. Також проводилася робота з аварійного відновлення. Щодо великих програм, то не можна не згадати «Пліч-о-пліч». Завдяки ній вдалося відремонтувати близько тисячі осель. Були проведені і поточні, і капітальні ремонти. Якість їх – дуже хороша. Відремонтовані вулиці виглядають дуже добре.
До того ж, на державному рівні готуються нові нормативні документи, мета яких – впорядкувати фінансування, яке виділяється на відновлення.
Ситуація така, що Херсонщині допомагали 15 областей, кожна виділяла гроші з власного бюджету: різні суми залежно від можливостей регіону. Загалом усіма було витрачено близько 500 мільйонів гривень.
Також з інших областей на Херсонщину приїжджали будівельні бригади. Бо відсутність спеціалістів – наша дуже серйозна проблема. Зараз в області практично немає будівельних компаній. Ще під час російської окупації ці підприємства були розграбовані, працівники виїхали.
Але ж є фірми з інших міст, які хочуть працювати на Херсонщині. Ось нещодавно я в Одесі спілкувався з представницею «Південного будівельного кластеру», і вона скаржилася, що їх не беруть на підряди.
Представники цієї організації приїздили сюди. Ми спілкувалися. Вони говорили про гроші, але не запропонували нічого конкретного. Але при цьому були незадоволені тим, що їх не запрошують. Однак можна ж брати участь в закупівлях, які ми оголошуємо в «Прозорро». Там бажаючих зазвичай – або один-два, або нікого.
Є й об’єкти, роботи по яких замовляються без тендерів.
Майже усі об’єкти проходять по тендерах. Без тендерів ми можемо хіба що замовляти проєктування і послуги з технічного та авторського нагляду.
Але ж громади не проводять тендери. Там проводяться закупівлі за неконкурентною процедурою, і внаслідок цього підряди отримують дуже сумнівні ФОПи.
Коли та чи інша область бралася виконувати роботи, вона надавала своїх підрядників. Ми це схвалювали, бо ми вдячні тим, хто нам допомагає. Тому схема була така: регіони виділяють на відновлення Херсонщини свої кошти і дають для виконання робіт своїх людей. Ми на ці процеси ніяк не впливали. Ми взяли на себе організаторські функції. В деяких випадках долучалися до фінансування.
Стороння допомога дуже потрібна, бо в громадах мало кваліфікованих кадрів. Не вистачає архітекторів. З труднощами, але сформували бюро технічної інвентаризації, яке готує потрібні для початку робіт документи. До речі, з документами – складна ситуація. Знищено дуже багато архівів. Приблизно у половини власників будівель документів немає на руках.
Ми побачили масштаб цієї проблеми під час виконання робіт в селі Посад-Покровське.
Що планується на 2024 рік?
Вийде на новий рівень програма «Пліч-о-пліч». Вона буде фінансуватися з державного бюджету. Потреби – дуже великі. Ми нарахували, що необхідно провести робіт на близько 5 мільярдів гривень. Здебільшого це – об’єкти соціальної інфраструктури, освітні заклади.
Схема роботи буде такою. Область готує проєктно-кошторисну документацію. Насамперед відновлюється головна, центральна локація: сільрада, школа, дитячий садок, проводяться роботи в житловому секторі. Залежно від населеного пункту перелік об’єктів може бути різним.
Коли починаються роботи, місцеві мешканці бачать, що процес йде, і починають вирішувати проблеми з документами. БТІ надає послуги безкоштовно. І люди, бачачи, що ті односельці, у кого документи в порядку, отримують допомогу з відновлення будинків, намагаються якомога швидше владнати усі питання. Шукають якісь старі договори, розписки, інші папери, на підставі яких вони можуть звернутися до суду і отримати рішення, яке в свою чергу надасть можливість отримати документи.
Люди можуть отримати від держави допомогу у відновленні житла тільки у разі наявності документів. Ми не можемо інакше.
Я вже бачив інформацію про те, що деякі населені пункти повністю відбудовані. Наприклад, Бобровий Кут.
Повністю відбудованих населених пунктів на Херсонщині немає. Та й не може бути зараз. Є відновлені красиві вулиці на 10-20 будинків. Це можна побачити, наприклад, в селі Ольгіне. Там будівельники з Дніпропетровської області зробили просто шикарні фасади. Багато будинків відновили в центральній частині селища Високопілля будівельники з Хмельницької області.
Але ж тут усе залежить від області-шефа, від її можливостей.
Так, звісно. Так було у 2023 році. Але з цього року згідно з відповідною постановою Кабміну Херсонська область отримає фінансування, яке буде зобов’язана розподілити між п’ятнадцятьма партнерами, які задіюють свої управління капітального будівництва. Ці управління вже шукатимуть підрядників для виконання робіт.
У нас теж є управління капітального будівництва, але своїми силами ми такий обсяг роботи просто не витягнемо. Ми робимо те, що можемо робити в межах своїх можливостей. Наприклад, займаємося проєктно-кошторисною документацією.
Є громади, які в пріоритеті?
Ні, я б не називав це пріоритетністю. Розумієте, умови диктує ситуація. Зараз роботи з відновлення активніше ведуться в населених пунктах, розташованих на відстані понад 50 кілометрів від лінії фронту. Думаю, зрозуміло, чому.
Зараз найактивніше йде робота в 26 населених пунктах. У планах – ще 76 населених пунктів. Там є і населені пункти, розташовані в 30-кілометровій зоні. Зараз постанова Кабміну по тим 76 населеним пунктам проходить узгодження в Мінфіні, потім буде узгодження в Мінцифри, потім – виділення коштів, і села та селища почнуть змінюватися на краще.
А хто визначає, де, коли і які роботи з відновлення треба виконувати?
Є сталий порядок проведення робіт, є їх послідовність. В першу чергу відбудовуються житлові будинки. Першими відбудовуються будинки тих людей, які надали документи на свою нерухомість.
На жаль, з документами у нас – велика проблема. Бо бюджетні кошти на відбудову тих чи інших об’єктів, в тому числі – житлових будинків, ми можемо витрачати тільки у разі наявності документів на ці об’єкти.
З відбудовою житла зрозуміло. А щодо інших об’єктів. Хто і за якими принципами визначатиме, що саме треба відновлювати першочергово? Має ж бути якийсь план.
У кожній громаді є керівництво, є мешканці. В першу чергу усі питання вирішуються за їхньої участі. Візьмемо для прикладу якийсь конкретний населений пункт. Наприклад, село Іванівка Високопільської громади. Нам допомагала його відбудовувати Черкаська область. У селі є школа на 300 учнів. Але чи був сенс відновлювати її? Бо немає в селі тієї кількості школярів, на яку була розрахована школа? До того ж, згідно з законодавством, якщо у школі навчається менше ста учнів, то платити зарплату вчителям повинен місцевий бюджет. Він не має коштів для цього. В Іванівці зараз живе 60 дітей шкільного віку.
Але мешканці села попросили, щоб там була школа. Село відвідувало керівництво нашої області і представники Черкащини, відвідував заступник керівника Офісу Президента України Олексій Кулеба. Ми поспілкувалися з мешканцями і дійшли до висновку, що школа в цьому селі потрібна, бо тоді село матиме перспективи. Туди і зараз повертаються люди, які виїжджали через війну.
І Черкаська область додатково виділила 15 мільйонів гривень, почалися відновлювальні роботи, які тривають і дотепер. Зокрема, облаштоване укриття. Є намір відкрити цю школу 1 вересня. А потім будемо шукати можливість фінансувати школу з обласного бюджету.
А якщо подивитися на ситуацію з суто прагматичної точки зору? Виходить, 15 мільйонів вкладаються в школу, доля якої невідома, бо невідомо, чи будуть там вчителі і учні.
Якщо не працювати на перспективу, то можна сказати людям: «Виїжджайте з Херсонщини. Виїжджайте з України. Тут немає і не буде ніяких перспектив. Нічого не варто чекати». Але це ж буде неправильно. Розвинені країни борються за кожну людину. А чому для нас 60 дітей – недостатньою для відкриття в селі школи?
Але є й питання якості освіти. Ми можемо знайти достатньо кваліфікованих вчителів для таких малокомплектних шкіл?
У багатьох населених пунктів збереглися педколективи шкіл, які працювали там до повномасштабного російського вторгнення.
Є ще такий об’єкт, як лікарня у селищі Високопілля. Вона – дуже велика. Мабуть, трошки менша за Херсонську обласну лікарню за територією, яку займає. Але чи варто відбудовувати зараз настільки великий об’єкт?
Звісно, лікарня у Високопілля буде відбудовуватися. Якою вона буде після відновлення, поки ніхто не може сказати. Зараз очевидно лише те, що з бюджету нам ніхто не дасть грошей на відбудову великого об’єкту. І взагалі фінансувати відбудову Херсонщини тільки з бюджету нереально, бо йдеться про величезні гроші. Але є ще й донорські організації.
У цих організацій є свої системи оцінювання ситуації, потреб. Вони самостійно ведуть підрахунок кількості мешканців на територіях. Вони дивляться, які пріоритети там є.
А обласна влада паралельно проводить таку роботу чи ви спираєтеся лише на дані інших організацій?
І нами така робота ведеться. Вже підготовлені 36 проєктів, є презентаційні матеріали для іноземних партнерів. Щодо проектів, то це: освітні і медичні заклади, ЦНАПи, об’єкти житлово-комунального господарства, дороги, інші об’єкти. Також треба відбудувати два мости.
Ми ці проєкти пропонуємо донорським організаціям. Так, нещодавно Фонд Говарда Баффета оголосив, що придбає бомбосховища для шести шкіл в області. Є й інші проєкти, фінансування яких погоджено або погоджується. Поки нам не відмовляють в допомозі.
Якщо буде продовжуватися відбудова, люди на Херсонщину повертатимуться. Але, повторюся, тільки за бюджетні гроші це зробити неможливо.
Але ж і донори рахують гроші. Скажімо, навіщо відбудовувати за 15 мільйонів гривень школу, яка не буде давати якісну освіту?
А як зараз ми оцінимо якість освіти в школі, яка ще не почала працювати? За якими критеріями? І давайте не будемо забувати про те, що чимало видатних людей – з сіл. Ну як після цього казати, що там – неякісна освіта? На мою думку, це питання – дуже суперечливе.
Я кажу про об’єктивні показники. Наприклад, про успішність здачі ЗНО? Цей показник свідчить про низьку якість освіти в сільських малокомплектних школах.
А з чим порівнювати? Освіта – не моя сфера, у мене – інші посадові обов’язки. Але як громадянин можу сказати, що треба виходити з точки зору користі для території, з міркувань її перспективності.
Тут же треба враховувати те, що у нас відбулася адміністративна реформа. Колишні райцентри – вже не райцентри, де колись була районна лікарня. В тому ж Високопіллі. Лікарня там була величезна.
Такого розміру вона не буде дійсно.
А хто буде визначати, якими будуть лікарні та школи після відбудови?
Щодо закладів охорони здоров’я, то у нас є управління медицини. Воно має бачення щодо кількості потенційних пацієнтів на тій чи іншій території. Тобто, це все узгоджується. Немає такого, що давайте просто візьмемо і відбудуємо.
Наприклад, наші партнери в програмі «Пліч-о-пліч» пропонують нам відбудувати будинок культури. Ми кажемо, що не треба витрачати кошти на будинок культури в умовній Кочубеївці.
Пріоритет – житло людей. А далі ми вже дивимося, які об’єкти потрібні конкретному населеному пункту. І будемо виходити з конкретної ситуації. У тому ж Високопіллі, звісно, не буде такої великої лікарні, яка була раніше. У Великоолександрівці було дві школи, але там можна обійтися однією. В Калинівці запустимо дитсадок, а школу зробимо на базі інтернату, який вцілів. Але там потрібне укриття, яке ми плануємо облаштувати за допомоги донорів.
Всі плани ми обговорюємо в громадах, виїжджаємо на місце, опрацьовуємо всі питання. На підставі цього розробляються плани. Що можемо, проєктуємо. Якщо щось не можемо спроєктувати самостійно, просимо про це громади, залучаємо донорів. Тобто, формуємо, скажімо так, портфоліо.
На перше вересня ми зможемо запустити не більше, ніж одинадцять об’єктів. Ми вже це порахували. До кінця року щось ще буде зроблено. Щось будемо проектувати далі. Щось після нас будуть проектувати. Відновлення буде йти.
Знакові якісь об’єкти є в планах? Щоб людям було вже видно, що нарешті щось відбудовується.
За великим рахунком, кожен об’єкт – знаковий. Якщо говорити про об’єкти, які точно будуть у всіх на слуху, то це підземна лікарня в Херсоні. Ми хочемо запустити такий об’єкт, проектуємо його. Він дуже потрібен в зоні активних бойових дій. Ми з вами бачимо кількість обстрілів.
Давайте поговоримо про знаковий населений пункт – Посад-Покровське. Я проїжджав повз, бачу, почали зносити біля дороги будинки. Хоча, коли наприкінці вересня я ходив по Посад-Покровському, мені здалося, там нічого не відбувається. Які плани є щодо цього села?
Це село є в програмі комплексної відбудови. Але трохи затягнули з проєктуванням, з прийняттям рішень. Були проблеми у мешканців з документами на нерухомість. Але зараз Агенція відновлення провела вже 79 тендерів. А загалом треба відбудувати 800 будинків. Також планується збудувати нову школу, відновити дитячий садок. Буде нова будівля сільради. Будуть також амбулаторія, Центр безпеки і ЦНАП.
Навесні 2023 року я був в селі і чув, що будуть замінені усі комунікації.
Так. Вже проводяться роботи з заміни водопровідної і газової мереж. Вже є нова мережа електропостачання. Зараз вже йдуть серйозні роботи. В минулому році дійсно були проблеми, але зараз відбудова пішла. Тяжко, але пішла.
Місцеві мешканці непокоїлися, що замість їхніх будинків збудують якісь котеджі, але вони хочуть жити в своїх будинках. Дійсно були такі плани чи люди щось невірно зрозуміли?
Ви розумієте, ступінь руйнації будівель має категорійність, тобто, три категорії. Перша – аварійна відбудова, коли пошкодження відносно невеликі – вікна, двері. Друга – поточний ремонт, коли до вікон і дверей додається, наприклад, відновлення даху. Третя – коли є потреба в будівництві нового будинку. До речі, п’ять зовсім нових будинків в селі вже є. По іншим роботи вже йдуть у різній стадії. І в тендерних умовах приписана наявність в будинку підвалу, який може використовуватися як сховище. Крім того, в кожному новому будинку буде мінімальний набір меблів.
Сподіваюся, що з часом відбудова в селі буде йти активніше, бо не усі питання з фінансуванням вирішені, але вони вирішуються.
Тобто, навесні ми вже побачимо конкретні результати?
Їх можна вже зараз побачити. Я ж казав про п’ять будинків.
А шодо великих об’єктів, наприклад, школи?
Школа буде збудована протягом двох років. Зараз головне – налагодити водопостачання. Поки що село майже вщент зруйноване. Я неодноразово його відвідував, спілкувався з людьми.
А є якісь плани стосовно інших зруйнованих населених пунктів – Андріївки, Сухого Ставка, Білогірки та інших? До речі, в жовтні я був у Білогірці і бачив, що мешканці там вже відбудовують житло своїми силами.
Я був в Білогірці, бачив, яка там ситуація. Загалом по області ми зафіксували 23 тисячі пошкоджених об’єктів. Запрацювала програма «єВідновлення»…
Вибачте, переб’ю. Але ж у цих населених пунктах пошкоджені об’єкти навряд чи зафіксовані, бо села ще офіційно не числяться в розмінованих.
Так, якщо на об’єкти немає документів або об’єкти розташовані на ще не розмінованій території, то вони не зафіксовані.
Наскільки мені відомо, у нас ще не все зафіксоване навіть на територіях, визволених влітку 2022 року.
Давайте з’їздимо в Токарівку усе зафіксуємо…
Я б – із задоволенням, але журналістів туди не пускають.
Зі мною пустять. Давайте – в Осокорівку…
Я там вже був. Там люди відбудовують житло своїм коштом, якась церква їм допомагає.
Цей діалог нагадує мені розмови в Херсонобленерго. Я звертаюся до них з запитаннями, коли вони все полагодять, наприклад, в Новобериславі. А вони мені кажуть: «Ви якщо й приїжджаєте в такі населені пункти, то на півгодини-годину. А люди, які роблять обстеження і ремонти, змушені перебувати там кілька днів. Якщо ви приїдете туди разом з ними і погодитеся перебувати з спеціалістами стільки, скільки буде треба, то і тоді ми навряд чи погодимося там працювати». Бо – обстріли.
Ми можемо з вами приїхати в ту ж Тягинку і оглушеними звідти виїхати.
Зрозумійте, це – різні речі – приїхати в село, пробігтися вулицями, поговорити з людьми і приїхати туди для серйозної роботи, приїхати з технікою, яку можуть знищити під час обстрілів.
Ситуація – дуже важка. Наприклад, в деякі населені пункти ми завозимо дрова і паливні брикети тільки в супроводі військових.
Але ж Андріївка і Сухий Ставок розташовані на чималій відстані від лінії фронту.
А скільки людей там живуть?
Нуль. Ви бачили наші репортажі звідти?
Бачив. Десь ніхто не живе, десь – одна людина. А щодо будівель, то усі вони відносяться до третьої категорії, тобто, – повністю зруйновані. Мешканцям таких населених пунктів видаються сертифікати на придбання житла. В області вже видано 134 таких сертифікати. Кожен – на 1,5 мільйони гривень, тобто, 50 тисяч доларів. За ці гроші можна придбати пристойне житло.
Тоді чи варто взагалі відновлювати Білогірку, Сухий Ставок, інші повністю зруйновані села? Кілька місяців тому я на пресконференції питав начальника Херсонської ОВА Олександра Прокудіна про такі села. Він відповів, що повністю зруйнованих сіл – десять, і їх не будуть відбудовувати. Але потім мешканці області почали обурюватися, і в ОВА заявили, що відбудують все. Згодом у мене було розмова з головою однієї з громад, під час якої я почув, що немає ніякої офіційної інформації щодо відбудови повністю зруйнованих сіл. Чому влада з ними недостатньо комунікує? Чому б людям не сказати правду, що нераціонально відбудовувати село заради, умовно кажучи, десяти людей, нераціонально будувати дорогу, відроджувати інфраструктуру? Але ж людям кажуть, що село відбудують. І мешканцям Білогірки те ж саме обіцяють.
У мешканців цих населених пунктів є кілька можливостей для вирішення своїх проблем: програма «єВідновлення», сертифікати на купівлю нерухомості. Суму, закладену в сертифікат, можна витратити на купівлю житла на новому місці або на відбудову в своєму селі чи селищі.
Але є села, де після окупації та бойових дій немає неяких умов для життя, бо знищені комунікації. Чому б владі не пояснити мешканцям таких сіл, що не варто повертатися туди, а краще купити чи збудувати житло там, де є умови? Наприклад, краще купити будинок у Великоолександрівці, а не повертатися в Андріївку.
А яке ми маємо право так робити? Бо йдеться ж про рідне село, родове гніздо.
Але ж тоді доведеться заради десяти людей витрачати мільйони, щоб провести в село електрику, воду, збудувати дорогу. Це ж нераціонально.
Така ситуація – не тільки на Херсонщині. Розумієте, ми ж живемо в демократичній державі, і тому влада не може вказувати людям, де їм жити.
Влада може принаймні обговорити ці питання з мешканцями. Можна ж сказати правду: не можна витрачати величезні гроші заради відбудови села, де бажають жити десять людей, які не хочуть виїжджати з родового гнізда.
Я не вважаю, що це правильно. Ми маємо вирішувати питання в інтересах людей.
Це вже популізм.
Чому?
Тому що ми будемо неефективно витрачати чималі спільні ресурси заради бажань невеликої кількості людей.
Хто – «ми»? Давайте зрозуміємо це.
«Ми» в даному випадку – платники податків.
Платники податків витрачають ресурси на себе.
Але ж при цьому є якась соціальна несправедливість. Чому мешканець, наприклад, Хмельницького, повинен фінансувати здійснення бажань десяти мешканців села на Херсонщині?
Мені ваші висловлювання нагадують відоме «Донбас годує Україну». Так не можна казати. Мені так здається. Не нам з вами судити, на що витрачати податки, які сплачують люди. У людей, крім обов’язків, є права. Якщо їх немає, то це – колонія.
Але ж держава нам потрібна не лише для того, щоб вона збирала податки, а й для того, щоб ефективно використовувати спільні кошти.
А раптом в селі, де спочатку житиме десять людей, з’явиться якесь велике підприємство. Можливо, там народиться якийсь Ілон Маск, який прославить Херсонщину. Таке може бути?
Так, але шанс цього – дуже мінімальний. Зараз треба виходити з прагматичних міркувань. Держава – все ж таки бізнес, хоч соціальний, але – бізнес. Бізнес, який має працювати в інтересах громадян.
Ми і працюємо в інтересах громадян. Зокрема, робимо оцінку потреб. Вивчаємо ситуацію на місцях. Визначаємо пріоритетні напрямки. Як може бути інакше? Я не розумію, до чого ви ведете.
До того, що людям потрібно казати правду.
Яку правду? Ми й так по всім державним паблікам повідомляємо, які програми працюють. Людина має право вибору.
І є ще один аспект. Чому ми з вами говоримо лише при три населені пункти? Програма «Пліч-о-пліч» працює зараз в 25 населених пунктах.
На пресконференції Олександр Прокудін говорив про десять населених пунктів, які недоцільно відновлювати.
Я розумію, що ви хочете сказати, але почуйте мене. Зараз роботи з відновлення йдуть в 25 населених пунктах, для участі в наступному етапі ми обрали 76. Загалом в програмі є всі населені пункти. Ситуація по кожному з них буде ретельно вивчатися.
Ми з вами зараз розмовляємо, а люди оформлюють допомогу за програмою «єВідновлення». І певна частина будівель буде відновлена ще до того, як вийде відповідна постанова про централізоване проведення робіт. І може виявитися, що в якомусь селі люди вже самі все відновили. Процес йде. Це – еволюційний шлях. Кожен громадянин робить свої кроки для порятунку свого житла, для добробуту своєї родини. Громада робить, що може. Держава робить, що може. Військові на фронті роблять, що можуть.
Але питання відновлення вщент зруйнованих населених пунктів – болюче.
Воно болюче, але реагувати на нього треба. Як ми можемо людям сказати, що ми не будемо відбудовувати населений пункт? Ми не маємо права цього казати і не маємо права не відбудувати.
Можливо, будуть інші варіанти. У нас є досвід роботи в умовах повені.
В селі Мала Сейдеминуха (село у Калинівській селищній громаді Бериславського району Херсонської області, – МОСТ) за рахунок донорської організації хотіли відновлювати будівлю, але виявилося, що власникам дешевше купити будинок у Великоолександрівці. Хочу зазначити, що мої питання – не претензії до вас. Я просто хочу почути про ваше бачення ситуації.
Треба вирішувати проблеми різними способами. Деякі люди купують готові будинки, і це – дешевше, ніж відбудувати.
Чи працює Херсонська ОВА з реєстром DREAM?
У нас є РПЗМ (Реєстр пошкодженого та знищеного майна, – МОСТ), де Світовий банк хоче побачити усі наші об’єкти, які потребують відновлення. І на підставі цього буде вирішуватися питання про допомогу.
І скільки зараз об’єктів в цьому реєстрі?
Станом на зараз внесені 23 тисячі об’єктів. Щомісяця ця кількість зростає на 6%. Десь працюють комісії, приймаючи рішення про відновлення, а десь, на жаль, продовжується руйнування внаслідок обстрілів. Йде безперервний процес.
Мешканцям області виплачені на відновлення житла 220 мільйонів гривень. Нараховано 275 мільйонів. Крім того, видаються сертифікати на придбання житла.
Процес йде. Буквально перед Новим роком цифри, які я вам назвав, були відсотків на тридцять меншими. І треба ще врахувати, що чимало людей подали документи на призначення виплат, чимало збирають пакети документів і подадуть найближчим часом. В цьому процесі роль держави – зрушити його.
А які плани по Херсону? Ми усі сподіваємося, що лінія фронту відсунеться, і з’явиться можливість проводити відновлювальні роботи.
По Херсону ми зараз нічого не плануємо, бо ви ж бачите, яка ситуація в місті.
Ви як спеціаліст можете хоча б приблизно оцінити, скільки буде коштувати відновлення того, що вже зараз зруйноване і пошкоджене?
Мільярди доларів. І відновлювати доведеться не тільки будівлі, але й мережі, комунікації. Власне, певна робота йде і зараз. Зокрема, відновлюються водопровідно-каналізаційні мережі. Вже витрачені мільйони доларів. Але поки що витрати загалом неможливо порахувати.
До того ж , у місті, наприклад, на Острові, ще працюють комісії, які визначають обсяг відновлювальних робіт. Роботу комісій дуже ускладнюють обстріли.
Ми робимо усе можливе для підтримання більш-менш пристойних умов життя людей. Наприклад, посилюємо захист електропідстанцій, бо їхній ремонт після обстрілів – дуже складна справа. Ви ж бачите, що об’єкти енергетики – одні з пріоритетних цілей для російських військових. У тому числі і в Херсоні. А в деяких місцях взагалі немає можливості ремонтувати енергомережу через величезну небезпеку.
Наприклад, на Воєнці.
Так. Зараз щодня на об’єктах працює близько 150 співробітників Херсонобленерго. Нам допомагає підприємство Миколаївобленерго, Одесаобленерго. Без цієї допомоги ми б не зробити стільки.
Тобто, цю зиму Херсон, скоріше за все, переживе, а далі…
Давайте облишимо цю тему. Скажу тільки, що ми сподіваємося на краще. Допомога нам надається. Ми робимо усе, що можемо, часто це супроводжується величезним ризиком. Люди потрапляють під обстріли. Ось минулого тижня загинув співробітник Херсонводоканалу, який брав участь у бурінні свердловини.
Я спілкувався з людьми, бачив пропозиції на Прозорро, і зрозумів, що з бурінням свердловин для водопостачання – велика проблема. Через обстріли дуже мало бажаючих робити це.
В прибережній зоні нам треба пробурити 50 свердловин. Ми готові підписувати прямі договори на ці роботи. До процесу підключилися різні державні структури, нам направили людей.
Процес йде дуже важко. Думаю, ми доробимо свердловину біля Нововоронцовки. Щодо Гаврилівки і Новоолександрівки, то свердловини там є, але через постійні обстріли не можна зробити водопроводи. Минулого року це не вдалося. Сподіваюся, це все ж вдасться цього року.
Загалом ситуація така, що бажаючих працювати тут дуже мало. В жодній області немає такого, щоб перед підрядниками, образно кажучи, стояли навколішки.
Ми створили цей матеріал як учасник об’єднання “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win