“Зараз покажу вам кавун, який я хочу відродити. Справжній, херсонський, голопристанського Інституту баштанництва. Я такі на багарі сіяв, без поливу”, — посміхаючись, говорить Володимир Коваленко, власник фермерського господарства, розташованого в одному з сіл деокупованої Херсонщини.
Колись на території, якою він проводить нам екскурсію, була справжня оаза. Тут вирощувалися, мабуть, єдині столові сорти винограду в степовій зоні. Нині ж тут — понівечені теплиці, зруйнована техніка, вирви від снарядів. Попри це, пан Володимир повернувся додому і крок за кроком відновлює справу свого життя.
Господарство розташоване на півночі Херсонщини. До 2022 року воно було флагманом на цих землях. Від початку повномасштабного вторгнення прямо на його території точилися бої, тому коли після деокупації Володимир Коваленко повернувся додому, застав руїни.
“Тут всюди були теплиці. Пів гектара теплиць по 100-140 метрів. Переходив на вирощування полуниці на гідропоніці (сучасний метод вирощування рослин без ґрунту, під час якого коріння отримує всі мінерали з водного розчину, — МОСТ). Після бойових дій такі воронки полишалися, позасипало все. Три комбайни розбиті, лише один вдалося відновити. Два трактори знищені. Арки. Дай бог, щоб цього року був хороший врожай, то накрию всі теплиці нарешті. Минула плівка в мене вісім років стояла”, — розповідає він.
До повномасштабного вторгнення в теплицях пана Володимира працювали більше 20 людей. На роботу приїздили і мешканці сусіднього села . Зараз тут працює близько 10 співробітників.
Володимир Коваленко відновлює те, що ще можливо. В теплицях, де колись між виноградом росла полуниця, тепер дозрівають кавуни. Чоловік обіцяє, що вже за тиждень вони поїдуть на продаж.
“Ось класний сорт. Верх у нього рожевий, а з середини він світлий. В мене тут елітні сорти росли, столові сорти”, — показує він залишки виноградника.
Про свою роботу чоловік розповідає з посмішкою, а історія порятунку знищеного господарства точно належить до найпоказовіших сюжетів про відбудову Херсонщини.
“До війни я завжди сіяв дуже багато кавунів. І перші я ніколи не продавав — завжди розвозив пенсіонерам. Вони їх їли, а насіння збирали і віддавали мені назад. Я потім сіяв те насіння. Це були елітні, найбільші кавуни. Так розвіз і в 2021 році. А потім війна, бойові дії. Сіяти було нічого. А одна бабуся зібрала насіння і зберегла. І коли я повернувся, віддала мені його. Воно пережило місяці окупації. Тепер я його посіяв”, — ділиться чоловік.
Також він нарешті розвіяв міф про ранні “нітратні кавуни”, яким люблять лякати покупців. За словами пана Володимира, селітра в кавуни дається тільки на початку взрощування, далі – мікроелементи, а в кінці — калій для солодкості.
“ — Тобто те, що ранні кавуни напічкані хімією — це міф? — питаємо. — Так, скоріше так. Не думаю, що колеги, які садять ранні сорти, пічкають їх нітратами”, – відповідає пан Володимир.
Поки ми говоримо про улюблені сорти кавунів власника господарства, над нами літають дрони. Після прогулянки зеленою оазою, вони — нагадування про те, що війна триває, небезпека нікуди не зникла, а у Володимира Коваленка попереду багато титанічної праці, аби українці знову змогли поласувати фруктами та ягодами, вирощеними за декілька десятків кілометрів від передової.
“Приїжджайте після 25 числа. Будете пробувати наші кавуни”, — на прощання говорить пан Володимир.