Погребний Юрій Борисович

Народився  1958 року у Херсоні.

1981 року закінчив Одеський технологічний інститут харчової промисловості за спеціальністю “Машини і апарати текстильної промисловості”, інженер – механік

У 1981 році працював стажистом прядильного виробництва Херсонського бавовняного комбінату.

1984-1984 роках – інженер-налагоджувальник Дніпропетровського підприємства „ЕРА”.

Протягом 1984-1985 років працював завідуючим відділом комсомольських організацій Комсомольського у м. Херсоні райкому ЛКСМУ.

У 1985 – 1986 роках – інженер-механік з експлуатації та ремонту автотранспорту експлуатаційно-технічного відділу зв’язку Херсонського облводгоспу.

З 1986 по 1988 року –  інструктор обкому профспілки, технічний інспектор праці Херсонського обкому профспілки працівників агропромислового комплексу.

Протягом 1988 – 1991 років – головний інспектор з техніки безпеки і пожежного нагляду Херсонського головного територіального управління матеріально-технічного забезпечення; провідний інженер відділу зовнішньоекономічних зв’язків, виконуючий обов’язки директора Херсонського відділення Українського державного товариства „Торговий Дім”.

у 1991 році заснував і очолив Херсонське АТ „Торговий Дім „Фаворит”.

На виборах народних депутатів України 2002 року балотувався у списку виборчого блоку «Команда озимого покоління» на чолі з Валерієм Хорошковським та Інною Богословською (№ 59).

З грудня 2003 по вересень 2004 року – директор Регіонального фонду підтримки підприємництва.

На місцевих виборах 2006 року обраний депутатом Херсонської міської ради 5 скликання від партії “Віче”. У тому ж році обраний секретарем міської ради. Розклад сил у тодішній раді був такий, що меру Володимиру Сальдо треба було обирати між «вітренківцями» Ігоря Пастуха, чи “Віче” Погрібного.

У 2008 році він пролобіював ідею побудови в Херсоні будівельного супермаркету «Нова лінія». Мережу магазинів тоді ще не купило сімейство Герег, а нею володіли Олег та Ігор Шандари. Брати були близькі до Інни Богословської ще з часів проєкту «Команда озимого покоління» і пізніше фінансували «Віче». Вочевидь, що масштабуючи бізнес, вони спиралися у регіонах на свій партактив.

Була, щоправда, одна проблема – ділянка в районі вулиць Західних, за Шуменським мікрорайоном, була зайнята стадіоном «Нафтовик» нафтозаводу, що на той момент вмирав. Умовивши менеджмент заводу на продаж частини стадіону, Погрібний розпочав лобістську кампанію. Для продажу ділянки та зміни цільового призначення землі потрібне було рішення міськради. І тут, треба сказати, таланти Погребного переконувати були начасі.

Нині вже точно ніхто не може, а багато колишніх депутатів, ще й не хочуть розповідати, скільки Погрібної платив їм за ті голосування, але один із співрозмовників пам’ятає, що багатьом він обіцяне не доплатив. Тому, у 2010 році, коли Володимиру Сальдо треба було прибрати Погрібного, багато депутатів радісно натиснули кнопку «за».

У 2009 році Погрібний працював у команді Альони Ротової, допомагав їй розвивати ГО “Херсонці” та Українську морську партію, але швидко розсварився з усіма та пішов.

На місцевих виборах 2010 року балотувався до Херсонської міської ради від партії “Фронт змін”.

На дострокових місцевих виборах 2014 року вів передвиборчу кампанію кандидата на посад мера Херсона Станіслава Путілова. Програш його не засмутив.

Восени 2014 року очолюваа передвиборчу кампанію кандата в народні депутати від “Блок Петра Порошенка” Олександра Співаковського. Вибори той виграв, але перемога була з душком.

Восени 2015 року Погрібний балотувався на посаду мера Херсона від партії “Громадянська позиція”, набравши смішний відсоток, нижчий за жирність кефіру.

У 2019 році він крутився в штабі Слуг народу і навіть намагався чомусь вчити  кандидата Павла Павліша. А після перемоги того, почав проводити платні тренінги для бажаючих стати членами Слуги народу. Кандидати в кандидати мали співати, аби стати політиками. Дуже швидко його попросили цього не робити і Погребний образився.

Після цього він пристав до команди Ігоря Колихаєва. Після перемоги Колихаєва на виборах, Погребний став його радником та членом виконкому. Особливої ваги в команді він не мав і вважався шарлатаном.

Під час окупації Херсона мешкав у власному будинку за містом.

Після виїзду став активним критиком Президента Зеленського. Пізніше почав транслювати меседжі російської пропаганди.

Намагається повернутися до херсонської політики через Андрія Путілова, який має певні політичні амбіції.