Гавриленко Микола Мефодійович

Народився 1937 у  с. Малі Гирли Нововоронцовського району (село було затоплене під час будівництва Каховської ГЕС).

1959 року здобув вищу освіту в Дніпропетровському гірничому інституті, гірничий інженер.

Доктор технічних наук, професор.

З 1959 року – старший буровий майстер Степової експедиції у м. Макінську Казахської РСР, технолог бурових робіт партії № 51 Степової експедиції Міністерства геології СРСР.

У 1962 році – старший інженер з гірничих робіт виробничого відділу тресту «Луганськгеологія» Головного управління геології та охорони надр Української РСР.

З 1963 року – головний інженер, начальник Довжанської геологорозвідувальної експедиції тресту «Ворошиловградгеологія» м. Свердловськ Луганської області.

У 1971 році – експерт бурових робіт Іранської національної металургійної корпорації.

З 1973 року – доцент кафедри техніки розвідки родовищ корисних копалин Дніпропетровського гірничого інституту імені Артема.

У 1975 році – головний інженер – заступник керуючого, керуючий тресту «Ворошиловградгеологія».

З 1980 року – генеральний директор виробничого геологічного об’єднання «Ворошиловградгеологія».

У 1981 році призначений першим заступником Міністра геології Української РСР.

З 1982 до 1987 року – Міністр геології Української РСР.

У 1987 році – генеральний директор Українського виробничого об’єднання з геологорозвідувальних робіт.

З 1988 року – начальник Головного Українського координаційного геологічного управління «Укргеологія», заступник Міністра геології СРСР.

У 1980 – 1990 роках  обирався депутатом Верховної Ради Української РСР 10 і 11 скликань. Також обирався депутатом Луганської та Свердловської міських рад народних депутатів.

1990 року обраний народним депутатом України 1 скликання по виборчому округу № 63 Луганської області.

Член Комісії Верховної Ради України з питань екології та раціонального природокористування.

Впродовж 1991 – 1997 років – голова Державного Комітету з геології та використання надр України.

Під його керівництвом та за особистої участі у 1994 році було розроблено Кодекс України про надра, який заклав основи ринкового надрокористування.

Протягом 1991 – 1999 років очолював Товариство «Україна – В’єтнам».

Співзасновник групи компаній ТОВ «Галс-К ЛТД» (м. Київ), що спеціалізуються на видобутку нафти і газу в складних умовах, агропромисловому виробництві.  З 1997 року – заступник генерального директора.

Нагороджений радянськими орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби Соціалістичної Республіки В’єтнам, Почесною грамотою Президії ВР УРСР.

У 1997 році Президент України нагородив Миколу Гавриленка орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Лауреат Премії Ради Міністрів СРСР за відкриття провінції лікувальних мінеральних вод. Лауреат Державної премією України в галузі науки і техніки. Автор 28 наукових статей та 6 винаходів у галузі техніки і технології геологорозвідувальних робіт.