Локальне, як відомо, є найважливішим аспектом глобального. Це стосується і модної тенденції останніх років – гіперлокальних медіа. Вони розвиваються, хоча і не так стрімко, і на Херсонщині. Активним експериментам у цьому напрямку сприяє існування саме в Херсоні Школи гіперлокальних ком’юніті медіа.
Поява даної ідеї в світі викликана двома факторами. Перший – нездатність медіа не лише національного, а й регіонального масштабів, задовольняти потреби місцевих громадян. Це було посилено економічною кризою та еволюцією традиційних засобів масової інформації. Другий – розвиток інтернет і цифрових технологій, який різко знизив вартість виробництва та публікації контенту.
Традиційно для позначення гіперлокальних проектів використовуються такі ознаки:
- географічне обмеження цільової аудиторії – контент фільтрується за місцем виробництва та/або за місцем споживання цільовою аудиторією;
- інтеграція з локальними медіа;
- інтеграція з локальними громадськими інститутами (бізнес, НУО, влади);
- виражене візуальне або тематичне структурування контенту на основі географічних ознак;
- відсутність журналістських стандартів та звичайних галузевих вимог до медіа-продукту.
За останні пункти експерти часто критикують як локальні медіа проекти, так і громадянську журналістику в цілому.
«Часто гіперлокальні ком’юніті критикують саме за відсутність «справжніх» журналістів. Але ми вважаємо, що головною перевагою і внеском таких медіа є саме людина, яка починає писати про життя в своєму селі, цікавиться життям громади, вникати, окреслює проблеми та намагається самотужки їх вирішити чи організувати навколо себе якусь спільноту», – розповів керівник Школи гіперлокальних медіа Юрій Антощук.
Завдання редактора в ідеалі (якщо його можна так назвати) полягає у спонуканні місцевих мешканців ставати авторами матеріалів, висловлювати власні думки, дискутувати. На практиці, зрозуміло, досягти цього не так легко, проте приклади є. Зазвичай, це пабліки у соціальних мережах.
Найбільший херсонський паблік у соцмережі «ВКонтакті» – «Типовий Херсон» – налічує понад 190 тисяч підписників. Для порівняння, в Херсоні проживає 320 тисяч осіб. Контент майже на 100% «позичений» із інших ЗМІ або у користувачів. Відомий херсонський блогер Mapico навіть свого часу маркував свої фото спеціальним написом «Не для Типового Херсона».
Проте паблік є надпопулярним, має свій сайт і потужний мобілізаційний ресурс. Іноді це має непередбачувані наслідки. Наприклад, навесні 2016 року у пабліку було розміщено заклик зривати «Марш рівності» у Херсоні. У той час коли на сам марш прийшло 4 учасники та десяток журналістів, «розганяти» марш прибули близько сотні агресивних молодих людей.
Не менш гарним прикладом впливу гіперлокальних медіа на місцевому рівні є обрання на посаду Олешківського міського голови адміна пабліку ВКонтакті «Олешшя онлайн» Дмитра Воронова.
Проаналізувавши мережу, ми виявили, що майже в кожному райцентрі існує свій паблік, але їх впливовість ще не надто велика, а контент є в більшості свій синдикованим.
«Чудові приклади успішних гіперлокальних медіа маємо у багатьох містах по всій країні, адже ми навчаємо активістів з усіх куточків України. Це і сайти, і пабліки у соцмережах. На Херсонщині активно розвиваються проекти двох наших випускників», – розповідає Юрій Антощук.
Юрій має на увазі портал «Білозерка.Інфо», що називає себе незалежним новинним ресурсом Білозерського району, та Lazurne.info – незалежне локальне медіа селища Лазурне. Обидва сайти оновлюються і працюють, продукуючи контент і маючи свою, хоч і невелику, аудиторію.
«За три роки роботи школи ми зрозуміли основні проблеми, які заважають розвивати проекти мешканцям невеликих населених пунктів. Не в останню чергу тут грає мотивація. Після першого випуску нашої школи ми зробили висновок, що для проекту важлива монетизація. Це не бізнес і не спосіб заробляти на життя, а гроші, які б допомагали проекту вийти хоча б на самоокупність, бо більшість таких проектів, як і інших ЗМІ в Україні, що не залежать від політиків та бізнесу, є збитковими. Тому ми аналізуємо найкращі практики і намагаємося навчити своїх учнів монетизації», – зауважив Юрій Антощук.
Одне з останніх досліджень з цієї теми, на яке посилається Юрій, показало, що загальний дохід від реклами у медіа в Британії складає близько 21,4 млрд. фунтів стерлінгів, а складова частина цього доходу від реклами в гіперлокальних медіа – 2,6 млрд. фунтів стерлінгів на рік.
Як бачимо, тут у порівняння не йдуть «заробітки» навіть традиційних ЗМІ в Україні, не кажучи вже про гіперлокальні.
«Сайт з курортного Лазурного має всі задатки стати успішним медіа. Перші кроки його засновник вже зробив. Хоча, і там, зрозуміло, є складнощі», – підкреслює Юрій Антощук.
При цьому він не залишає надії, що поступово ці медіа завоюють популярність у читача, рекламодавця, що дозволить громадам мати свої потужні медіа на місцях.
Таким медіа автор особисто вважає сайт Степ Ньюз. Цей невеличкий сайт з депресивного, навіть за мірками назагал бідної Херсонщини, Іванівського району веде Роман Воронов вже декілька років. У день написання матеріалу його відвідало майже 800 унікальних читачів, при тому, що увесь район – це 16 тис. мешканців.
Матеріали тут інколи наївні, інколи можуть здатися непрофесійними чи неважливими, але вони мають свого читача, і написані для своєї аудиторії. До того ж, на сайті останнім часом з’явилась велика кількість реклами, якій позаздрить навіть будь-який сайт обласного центру. Це доводить, що на такі ЗМІ є запит, і при грамотному підході на регіональному рівні можна створити працюючу та прибуткову модель.
Текст: Сергій Нікітенко, регіональний представник ІМІ у Херсонській області, для сайту МОСТ
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House та МЗС Норвегії.