20 вересня, з нагоди 135-річчя від народження видатного художника, графіка, письменника, педагога, одного з фундаторів Української академії мистецтв Михайла Івановича Жука у Каховці відбулися пам’ятні заходи.
Перший крок до повернення із небуття імені цієї неординарної особистості був зроблений у 2016 році, коли розпорядженням міського голови колишня вулиця Свєрдлова отримала нову назву – Михайла Жука.
Сьогодні, за ініціативи начальника управління освіти Каховської міської ради Михайла Гончара, було зроблено другий крок – відкрито меморіальну дошку на будинку, де провів дитячі роки Михайло Іванович (нині – клінічна лабораторія районної лікарні).
Про важливість відродження історичної пам’яті та популяризації історії “малої батьківщини” наголосила у вітальному слові голова Каховської районної ради Тетяна Тертична.
Незвичним був і пам’ятний вечір про Митця, що відбувся в історичному музеї. Творчій колектив Каховської школи кіно і телебачення та Каховської гімназії у складі: Генадій Гнатовський, Анна Забєліна, Світлана Стрельчук, Сергій Аркуша власними силами створили чудовий відеофільм “Михайло Жук. Співи рідної землі”, про життєвий шлях митця.
Своїми враженнями від творчості М. Жука поділилася доктор мистецтвознавства, професорка Харківської академії дизайну і мистецтв, авторка першої ґрунтовної монографії “Михайло Жук: митець-літератор” (2018) – Людмила Соколюк.
Цікавими були виступи завідуючої Каховським історичним музеєм Світлани Сидьолкіної і завідуючої літературним відділом Херсонського обласного краєзнавчого музею Ганни Мартинової, які розповіли про експонати, що зберігаються у фондах музеїв та пов’язані з життям і творчістю М. І. Жука.
Особливу романтику вечору створили викладачі Каховської школи мистецтв Анни Рудік і Анни Богінської, які виконали твори М. Лисенка та С. Рахманінова, а учень Каховської гімназії Данило Шимон виконав пісню “Я України син”. Неперевершено прочитав вірш Михайла Жука “До України” учень СЗОШ № 2 Ярослав Хоменко.
На згадку про чудові іменини Митця професор Соколюк презентувала каховському та херсонським музеям свою монографію.
Довідково:
Жук Михайло Іванович народився у 1883 році в містечку Каховка Таврійської губернії (нині – Херсонська область) в родині робітника-маляра. Переїхавши з родиною до Києва навчався у малювальній школі М. Мурашка, студіював у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. У 1904 році митець закінчив Краківську академію мистецтв (майстерня С. Виспянського та Ю. Меггофера).
Перша персональна виставка М. Жука на батьківщині відбулася у Києві (1904) в залах міського музею (нині – Національний музей).
Під час проживання у Чернігові митець товаришував з родиною Коцюбинських, М. Лисенком, М. Вороним, П. Тичиною, де і написав відомі портрети М. Коцюбинського та його родини.
Портретна творчість М. Жука – цінний внесок у скарбницю вітчизняної культури. Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, І. Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, П. Куліш, В. Стефаник, М. Лисенко, М. Вороний, В. Кричевський, О. Новаківський, Г. Нарбут, О. Мурашко – образи дорогих йому людей, яких він невтомно малював на портретах, яких залишив для нас, нащадків. Портрети мають документальний характер, хоч і виконані з великою мірою узагальнення.
У 1925 році художник створив серію портретних плакатів (близько 30-ти) у техніці кольорової літографії, у 1932 – блискучу серію гравюрних портретів (з натури) українських письменників, своїх сучасників.
Високохудожні монументальні панно «Чорне і біле» (1912), «Казка» (1914), «Хризантеми» (1919) – вагомий внесок майстра у відродження українського декоративного панно.
Велику увагу М. І. Жук приділяв оформленню дитячої книжки. На початку ХХ ст. в Україні він практично сам працював у цій галузі, паралельно створюючи віршовий текст і його графічну інтерпретацію. В царині української книжкової дитячої графіки він виявив високу мистецьку культуру, дав зразки неабиякого смаку в оформленні книг для малечі.
Особливої популярності набули збірки казок і оповідань «Ох» (1908), «Дітям України», «Казки» (1920), «Дрімайлики», «Пухирики» та ін.
М. І. Жук був різнобічним графіком, зробив вагомий внесок у становлення цього жанру в сучасному українському мистецтві.
Вагомий спадок залишив М. І. Жук у царині літератури. У 1912 році у Чернігові була надруковано його збірка віршів «Співи землі». З прозових жанрів він писав психологічні етюди, стислі оповідання, новели. Письменник створив цілу низку п’єс, серед них «Легенда», «Плебейка». М. І. Жук – автор першого українського вінка сонетів (1918).
Сплеск діяльності Жука як художника припадає на 1917-1918 рр. – він був одним з діячів Української академії мистецтв, брав найактивнішу участь у виданні журналу «Музагет» Товариства українських письменників і митців.
З 1925 по 1964 рік митець проживав в Одесі, був проректором Художнього інституту. Під його керівництвом почалося активне вивчення народного мистецтва.
У 1928 році з ініціативи професора М. І. Жука на архітектурному факультеті було відкрито відділ майоліки, який з часом перетворився у керамічний факультет.
В останні роки життя художник віддавав перевагу літературній діяльності: писав спогади, вірші, в яких почесне місце було відведено Одесі. Письменник залишив цінні спогади про М. Коцюбинського, І. Франка, М. Лисенка, І. Нечуя-Левицького, Лесю Українку.
Мистецькі твори М. І. Жука експонувались в Україні та за кордоном.
Помер Михайло Іванович Жук в Одесі у 1964 році.
