Цієї весни (особливо в середині квітня) в багатьох регіонах України спостерігалися сильні пилові бурі. В соцмережах українці ділилися фотографіями пилових туманів, а експерти розмірковували над причинами і наслідками такого явища для здоров’я людей та економіки.
Інститут охорони ґрунтів України присвятив цьому окремий матеріал, у якому йдеться про загрози пилових бур та вітрової ерозії для українських чорноземів та сільського господарства в цілому.
Причиною вітрової ерозії, крім несприятливих кліматичних умов, є руйнування зернистої структури ґрунту внаслідок неправильного обробітку та відсутності надійного його захисту, вважають у Інституті охорони ґрунтів.
«В Україні найнебезпечніші щодо виникнення вітрової ерозії залишалися донедавна степові та деякі лісостепові регіони. В північних та північно-східних районах України пилові бурі трапляються один раз за 10 років. І вже нині це явище ми можемо спостерігати, в крім зазначених, і в центральних областях країни.
Причини цих ерозійних процесів не лише в несприятливих породних умовах, а й у знищенні в минулому ґрунто-закріплюючої рослинності, руйнуванні структури ґрунтів, зменшенні загальної лісистості, недотримання технології обробітку ґрунту та перехід на монокультури. І це, на превеликий жаль, стає дедалі частішим явищем», – пишуть науковці Інституту охорони ґрунтів на своєму сайті.
«День» поговорив із доктором сільськогосподарських наук, доцентом, викладачем Херсонського державного аграрно-економічного університету Євгенієм ДОМАРАЦЬКИМ про захист ґрунтів України, зміни клімату, проблеми зрошення для Херсонщини та інших регіонів України. Пропонуємо читачам «екстракт» цієї розмови з відповідями науковця на головні питання.
ПРО СТАН ҐРУНТІВ
– Майже 60% ґрунтового покриву території нашої країни представлено чорноземами, вони є унікальними за своєю структурою і родючістю. Їм притаманний глибокий гумусовий шар, який беззаперечно є найродючішим, «живим», із високим або помірним запасом поживних речовин, необхідних для вирощування різних рослин, зокрема й сільськогосподарських.
Родючість ґрунтів у повному обсязі залежить від життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів. На жаль, у такому стані збереглася мала частина цих земель і всі вони містяться лише на цілинних (нерозораних) масивах, яких у нашій країні практично не залишилося. Антропогенний вплив є негативним для ґрунтів у цілому. Фізична деградація ґрунтів унаслідок інтенсивного механічного обробітку та зниження вмісту органічної речовини практично охопила всю ріллю України. Вона проявляється в неоструктуренні верхнього шару, утворенні брил після оранки, запливанні й кіркоутворенні, формуванні плужної підошви, переущільненні підорного і глибших шарів. Фізично деградовані ґрунти уразливі до ерозії, вони гірше вбирають і утримують атмосферну вологу, а також обмежують розвиток кореневих систем рослин.
За підрахунками багатьох вітчизняних учених за останніх 30 років родючість найкращих у світі ґрунтів знизилася майже вдвічі. І причин цьому є немало, але ключові такі: порушення правил зберігання і внесення синтетичних добрив і пестицидів; істотне зменшення внесення органічних добрив, а інколи і взагалі відмова від їх внесення; спалювання органічних решток після збирання сільськогосподарських культур; утворення відходів промисловості та збільшення стихійних звалищ побутових відходів; розбалансування сівозмін та «захоплення» найбільш рентабельними культурами, які доволі часто вирощуються беззмінно впродовж кількох років, а інколи і більше; велика частка розораності природних угідь; знищення системи зрошення південного регіону країни; велика кількість знищення багаторічних насаджень, вирубка природних і штучних лісів та захисних лісосмуг.
ПИЛОВІ БУРІ
– Проблема появи пилових бур та їх впливу на стан ґрунтів і ведення рослинництва для зони степу України є неновою. Але протягом останніх 20 років прояв цих стихійних лих істотно збільшився і шкодочинність від тривалої дії пилових бур збільшилася в рази. Які проблеми вони спричиняють? Тривалий у часі і за інтенсивністю вітер швидко зневоднює верхні шари ґрунту, внаслідок чого стає неможливим якісно і в стислі терміни провести посівну кампанію з пізніх ярих культур. Посіви часто з’являються зрідженими або взагалі немає своєчасних сходів, що негативно відображається на кінцевій врожайності культури. Недобори врожаю можуть сягати понад 50%, інколи посіви можна втратити взагалі.
По-друге, деградація ґрунтів набуває дійсно вражаючих масштабів. Найродючий шар ґрунту міститься в межах 0-10 см, здіймається в повітря і переноситься на значні відстані. Вся мікрофлора під дією температур і відсутності вологи гине. Після чого необхідно багато часу, а це не один або два роки, задля відновлення таких ґрунтів. За умов, що явище пилових бур триває більше двох тижнів поспіль, винос вологи з нижніх шарів ґрунту інколи призводить до неможливості посіву сільськогосподарських культур узагалі, особливо це характерно для південного регіону, зони ризикованого землеробства, де лімітуючим чинником впливу на врожайність сільськогосподарських культур є саме наявність вологи.
ПИЛОВА БУРЯ В КИЄВІ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Цього року прояв таких явищ є катастрофічним. За умов низької кількості опадів восени посіви озимих зернових культур були ослабленими і зрідженими, м’яка зима з високим температурним режимом і відсутністю снігового покриву призводили до постійного відновлення вегетації посівів і витрачання вологи. Після цього – «суха» весна і відсутність опадів стали причиною загибелі частини посівів озимих культур. Ця проблема триває і сьогодні. Зниження нічних температур і поява заморозків на поверхні ґрунту «поставили крапку» в подальшому розвитку ослаблених посівів, особливо це стосується ріпаку озимого та ячменю озимого. Вже є багато повідомлень і вони не поодинокі, коли аграрії пересіяли загиблі озимі зернові культури ярими, після чого появу нових сходів «поховала» пилова буря, вкривши рослини шаром ґрунту в 10 см і більше.
ТЕПЛА ЗИМА І УРОЖАЙ
– Щодо теплої зими, то начебто це явище для озимих зернових є позитивним. Проте за умов відсутності опадів з осені і до весни це призводить, як уже вище було зазначено, до витрачання рослинами в процесі росту залишків вологи, якої і так уже не вистачає. Також тепла зима є сприятливим чинником до перезимівлі багатьох шкідників і хвороб.
Прогнози в цій ситуації робити важко. Проте я не поділяю думку експертів, які вже встигли прозвітувати в ЗМІ щодо високих врожаїв зернових цього року. Незважаючи на висхідний тренд збільшення врожайності зернових і технічних культур упродовж останніх трьох років, навпаки, від таких погодних умов і стихійних лих постраждав не лише південь України, а й центральні регіони. Можливо, дещо ситуацію виправить збільшення врожайності кукурудзи, проте істотна кількість вітчизняних і зарубіжних кліматологів прогнозують чи не найжаркіше літо цього року за історію спостережень. Тому, на мою думку, зернові культури цього року не покажуть нам рекордів за врожайністю, а продовольча пшениця буде в попиті.
ЗРОШЕННЯ – ПРОБЛЕМА НЕ ЛИШЕ ПІВДНЯ
– Значна територія України розташовується в зоні недостатнього та нестійкого зволоження. Особливо сьогодні, в умовах глобального потепління, розширюється кількість площ в Україні, які дедалі більше залежать від зрошення.
За різними підрахунками зона ризикованого землеробства вже сьогодні «завойовує» сільськогосподарські площі на північ країни приблизно 120-150 км. На таких масивах отримання сталих врожаїв сільськогосподарських культур без зрошення стає практично неможливим. За показниками клімату вся територія України може бути поділена на чотири агрокліматичні зони: вологу, помірно теплу; недостатньо вологу, теплу; посушливу, дуже теплу; дуже посушливу, помірно жарку.
У межах України виділяється три природнокліматичні зони: надлишково зволожена лісова (25% території), недостатньо зволожена лісостепова (35%) і посушлива степова (40%). У степовій та на значній частині лісостепової зони вирощування вологолюбних сільськогосподарських культур можливе лише за умов зрошення. Частка земель, які розташовуються в зоні недостатнього зволоження в Україні, – в межах 76%, а частка зрошуваних земель – 6,7%. Тому розвиток зрошувальної системи сьогодні – це вже не є проблемою суто Херсонської області. Більше половини території України сьогодні потребують таких меліоративних заходів.
ЗАХИСТ ҐРУНТІВ
– Уже сьогодні необхідно посилити захист ґрунтів від різних видів ерозії, зокрема й від вітрової. Велика кількість земель сьогодні використовується не у відповідності до їх цільового використання. Так, багато схилових земель і балок, що відведені під пасовища або покращені пасовища, які взагалі не можуть бути розораними, сьогодні інтенсивно обробляються аграріями різних форм власності.
Мала частка людей справді турбується про здоров’я і родючість ґрунту. Більшість прагнуть надприбутків і отримання коштів саме сьогодні, а те, що буде відбуватися завтра – багатьох не турбує. На мою думку, необхідно посилити відповідальність за нецільове використання ґрунтів і відпрацювати механізми контролю і додержання режимів використання таких ґрунтів. Зменшити кількість орних земель, запровадити до систем сівозмін посів більшої кількості бобових та інше.
ЛІСОСМУГИ
– Окреме болюче питання – стан лісосмуг. Те, що насаджувалося в 60-70 роки минулого століття, нещадно вирубується сьогодні. Кількість і площі захисних лісосмуг зведені до мінімуму. Вони є одним із потужних довгодіючих заходів підвищення врожайності сільгоспкультур шляхом поліпшення мікрокліматичних умов, змінення гідрологічного режиму і боротьби з ерозією ґрунтів.
Тут варто додати конкретики і наголосити, що полезахисні лісосмуги здатні зменшувати швидкість вітрів, впливати на температуру та вологість повітря, на випаровування води з ґрунту, його вологість та ґрунтотворні процеси, підвищення продуктивності транспірації культур, снігорозподіл, охорону ґрунтів від видування тощо. На полях, які захищені лісосмугами, швидкість вітру знижується на 20-30%, вологість повітря збільшується на 3-5%, удвічі зменшується непродуктивне випаровування вологи.
Бажано звернути увагу на працю Держлісгоспів і збільшувати площі під багаторічними насадженнями, всі балки і непридатні для сільськогосподарського вирощування польових культур обов’язково необхідно засаджувати багаторічними насадженнями.
Зменшення кількості і площ захисних лісосмуг – це одна з ключових причин появ пилових бур у степовій зоні. Масові рубки та винищення лісосмуг, безконтрольність та нераціональне їх використання – все це вже найближчим часом може обернутися екологічною загрозою. До того ж сьогодні лісосмуги стають місцем самовільного скидання сміття, потерпають від випалювання стерні на прилеглих полях. Жодного кроку в напрямку відновлення лісосмуг не робиться. На сьогодні практично неможливо вирішити питання правового режиму полезахисних смуг нормативно – необхідне відповідне законодавче регулювання.
ПРО ЗБІЛЬШЕННЯ РОДЮЧОСТІ
Для зменшення ерозії ґрунтів і підвищення родючості дедалі більшої актуальності серед аграріїв набуває система нульового обробітку ґрунту No-Till (прямий посів). Така технологія передбачає посів без попередньої обробки ґрунту і після збирання культури залишення всіх рослинних решток на полі у вигляді мульчуючої подушки. Мульча, залишена на полі, захищає ґрунт від вітрових потоків, крапель дощу, які розбивають ґрунт на мілкі агрегати, зменшує випаровування, а корені рослин-попередників слугують армуючою основою і, тим самим, утримують ґрунт.
Ця система широко впроваджена в інших країнах, особливо в Америці, проте перейти на таку технологію не так уже й просто. Для цього необхідно освоїти сівозміну, підвищити саму культуру землеробства, оволодіти певними знаннями, мати високі матеріальні витрати на придбання специфічної техніки.
Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон
