Врятувати майбутнє: як Україна повертає дітей з тимчасово окупованих територій

Днями президент України Володимир Зеленський заявив, що від початку повномасштабного вторгнення Україна повернула з окупації вже 2 тисячі дітей.

З тимчасово окупованих територій Херсонщини, за даними ОВА, від початку 2026 року вивезли 30 дітей, в тому числі одну — з числа осіб, позбавлених батьківського піклування.

Тема повернення дітей — дуже чутлива. Кожна окрема ситуація тут вимагає індивідуального підходу. Часом процес виїзду дитини з окупації триває не один місяць. Втім, навіть докладаючи надважких зусиль, Україні вдається повертати з окупації своє майбутнє. Про цей нелегкий процес МОСТ поговорив з кількома експертами.

Херсонська обласна військова адміністрація почала активно займатися процесом повернення дітей з тимчасово окупованих територій з початку 2023 року. Це відбулося зі зрозумілих причин, оскільки правобережжя регіону було деокуповане лише в листопаді 22-го. Чимало сімей залишилися розділеними після втечі окупантів з правобережжя — хтось виїжджав з дітьми на лівий берег, аби пересидіти активні бойові дії, хтось відправив дітей до бабусь та дідусів, хтось сподівався на швидку деокупацію всієї Херсонщини. Чимало дітей росіяни просто викрали.

Особливо це стосувалося тих, які були позбавлені батьківського піклування. До прикладу, відома історія про те, як окупанти вивезли до Криму малюків з Херсонського обласного будинку дитини.

За даними ОВА, з 2023 року вдалося повернути 729 дітей з тимчасово окупованих територій Херсонської області. Найбільше — 288 дітей, з яких 11 — діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування — минулого року. І 30 — лише за неповні 2 місяці 2026 року.

Процес повернення дітей з ТОТ активізувався, це підтверджує і головна юристка Save Ukraine Мирослава Харченко. За її словами, на це впливає навіть фактор канікул, карантинів в навчальних закладах тощо, оскільки простіше виїхати, коли дитина не відвідує школу і окупанти менш прискіпливо слідкують за нею.

Окрім того, значно зросла кількість заявок на виїзд з ТОТ після запуску окупаційними адміністраціями нової “юридичної схеми”, яка дозволить визнавати дітей нібито “без нагляду”, силоміць вилучати їх з прийомних родин та передавати до російських інтернатів або на усиновлення громадянам РФ. Під найбільшою загрозою опиняються сім’ї, які не перереєстровували опіку за російськими правилами.

“Найближчим часом також вступає в силу норма, що буде неможливо буде виїхати дітям після 14 років без наявності російського закордонного паспорту. Тобто люди розуміють, що покинути окуповану територію треба до цього часу, інакше можна застрягнути надовго. Люди бачать, що терор посилюється, блокуються нові і нові месенджери, як-от WhatsApp, Telegram, які заблокували в РФ і відповідно на окупованих територіях. Каналів зв’язку з підконтрольною частиною України меншає, зашморг затягується. Ми в свою чергу також закликаємо виїжджати з окупації”, – зазначає Мирослава.

Попри всі перестороги щодо життя на окупованих територіях, люди часто бояться покидати їх не через власне небажання, а через страх. Зараз шляхів для виїзду стало значно менше, а сам процес – складний.

Простіше виїхати сім’ям з дітьми, які не мають в родині військових та не потрапляли в поле зору окупаційної влади.

Про це розповідає голова правління громадської спілки “Українська мережа за права дитини” Дар’я Касьянова.

Така мандрівка може бути дороговартісною – в середньому від $600 на людину. Як правило, люди шукають перевізників, які можуть взяти їх з речами тощо. Проте є різноманітні громадські організації, волонтери, які можуть допомогти покинути окуповану територію безкоштовно.

“Українська мережа за права дитини” охоплює інші категорії. Йдеться про тих дітей, в сім’ї яких хтось воює чи загинув, захищаючи Україну, дітей, які мають статус сироти чи позбавлені батьківського піклування, оскільки вони часто знаходяться під пильним контролем з боку окупаційної влади. Також це сім’ї, які вже мали певні проблеми через проукраїнську позицію або діти, які продовжували в окупації відвідувати українські школи онлайн.

“Багато випадків є, коли дитина перебувала на окупованій території з бабусею, до прикладу, і бабуся померла чи загинула, а дитина лишається сама. Тобто проживає сама, або вже влаштована в якусь прийомну сім’ю на ТОТ, притулок чи інтернат, вивезена до РФ. От з цими ситуаціями ми працюємо. В кожному індивідуальному випадку необхідно розуміти, які документи є в дитини або в родини з дитиною, проаналізувати ситуацію і знайти найкращий і найбезпечніший шлях виїзду”, – зазначає Дар’я Касьянова.

За її словами, наявність російських документів зараз спрощує схему проїзду блокпостів та перетину кордонів. Також під час підготовки спеціалісти організації мають визначити, чи має дитина українське свідоцтво про народження, оскільки коли дитина доїжджає до наших консульств в третіх країнах, українські документи необхідні для перевірок, підтвердження особи дитини та законних представників.

“Ми повертали дитину 12 років, мама і тато якої проживали в Київській області. Дитина перебувала там з тіткою, яка оформила на неї тимчасову опіку. Проблема була всередині родини – тітка не мала порозуміння з батьками та відмовлялася віддавати дитину і робити будь-які підтверджуючі документи. Водночас дитина дуже хотіла бути зі своєї родиною. І спочатку ми допомагали батькам налагодити контакт з родичкою, а родичці – почути та врахувати думку дитини. Потім довгий час відновлювали документи, тому що росіяни свідоцтво про народження українського зразка в дитини відібрали. Це робили батьки, а ми, в свою чергу, передавали їх на ТОТ, робили доручення на особу, яка погодилася супроводжувати дитину. Це все звичайно займає час – у цьому випадку 9 місяців. Але в підсумку все вдалося”, — розповідає Дар’я.

Інша проблема, за її словами, — коли батьки не повідомляють, що їх діти лишаються на окупованих територіях, і про це стає відомо, коли самі діти виходять на зв’язок. Як приклад Дар’я наводить ситуацію, коли мама проживала в Херсоні, а четверо її дітей – на лівобережжі Херсонської області. Жінка мала свої перестороги, щоб забирати їх, перш за все, через безпекову ситуацію. Діти шукали можливості бути з мамою.

“Вони не розуміли, чому мама не робить якісь кроки, аби забрати їх до себе. І тут ми, крім того, що організовували виїзд, мали перш за все допомогти відновити довіру в родині. В таких випадках ми пропонуємо оренду житла на більш безпечній території, забезпечуємо подальший скпровід тощо”, — розповідає вона.

Для безпечного виїзду варто також ретельно продумати логістику. Особливо це стосується тих родин, рідні яких служать у війську.

“Часто росіяни забирають у таких сімей українські документи. В нас був випадок, коли ми організовували виїзд для мами з двома дітьми, чоловік якої є військовослужбовцем. В неї окупанти забрали всі документи. Була ситуація, коли виїжджав неповнолітній хлопець, влаштований в інтернатний заклад. В його сестри чоловік був військовим. Ми дуже довго організовували процес його виїзду, але нам це вдалося”, – зазначає Касьянова.

Серед інших проблем найбільш очевидною є проблема саме з документами. Окупанти часто вилучають документи українського зразка при отриманні російського громадянства. Є випадки, коли документи залишилися на деокупованій частині, були протерміновані або втрачені, архіви були викрадені тощо.

Для того, щоб повернутися на територію, підконтрольну України, необхідно отримати “білий паспорт” – посвідчення на повернення. Для цього людина має прийти до українського консульства країни, в яку прибула, та звернутися до Державної міграційної служби. Далі через реєстри перевіряють наявність даних про особу. Якщо даних немає, починається процес відновлення документів через суд, який може тривати кілька місяців.

В цьому випадку, за словами Мирослави Харченко, можна відновити чи отримати українські документи і на підставі паперів, виданих органами окупаційної влади. Це стосується дітей, які вже були народжені в окупації, або молодих людей, документів яких немає в українських реєстрах. Однак в більшості випадків, якщо ж дитина народилася до окупації,то в реєстрах вона є, і проблеми отримати дублікат не буде.

“У нас був випадок, коли хлопець 18 років мав свідоцтво про народження українського зразка, але в Мінську йому не надали “білий паспорт”, тому що батько його був громадянином Молдови. Відповідно, для ідентифікації особи йому потрібно було звертатися до консульства Молдови”, – відзначає Дар’я Касьянова.

Водночас досі проблемним є отримання паспорта. Процедура передбачає ідентифікацію особи із залученням двох свідків: батьків, родичів чи сусідів за місцем реєстрації. Сьогодні це можна зробити за допомогою відеозв’язку, однак бувають ситуації, коли молодь виїжджає з окупованих територій всупереч волі батьків. Документи ж необхідні, аби орендувати житло, влаштуватися на роботу, на навчання в заклади вищої освіти тощо. У таких випадках організації можуть тимчасово взяти людину під супровід до отримання паспорту.

Спеціалісти застерігають: не варто користуватися послугами сторонніх осіб, які обіцяють швидке оформлення “білого паспорту” чи інших документів. Краще звертатися до державних органів та організацій, які працюють в рамках програми Bring Kids Back. Таким чином буде можливість врахувати всі нюанси, проблемні моменти та спланувати виїзд поетапно, організувавши процес відновлення необхідних документів заздалегідь.

Якщо ви або ваші знайомі плануєте виїжджати з тимчасово окупованої території, звертайтеся до фахівців.

Ці організації безкоштовно, безпечно та конфіденційно зможуть організувати транспорт, житло, допомогу з документами, супровід, психологічну та медичну підтримку: