Колись Кочубеївська громада була чи не найбільш медійною серед територій Херсонщини, бо під час децентралізації утворилася серед перших громад України – в липні 2015 року. Зараз про неї мало що відомо, і начальниця Кочубеївської сільської військової адміністрації (СВА) Людмила Костюк каже, що її та мешканців громади така ситуація цілком влаштовує.
Дороги і оптимізм
Коли ми узгоджували з Людмилою Костюк поїздку до Кочубеївки, начальниця військової адміністрації радила, якою дорогою краще доїхати до села.
І до повномасштабного російського вторгнення поїздка в цю громаду була неабиякою пригодою через погані дороги. Зараз ситуація ще більше ускладнилася через події 2022 року: російську окупацію і бої за визволення.
Начальниця СВА порадила нам їхати дорогою, яку ми спочатку не розглядали, сказавши, що шлях, яким плануємо дістатися, у ще гіршому стані: «Він – майже «вбитий». Ми намагаємося власними силами доводити дорогу до проїжджого стану: рівняємо, робимо відсипку. Але у разі можливості їздимо степовими дорогами».
Стан доріг у Кочубеївці та доріг, які ведуть до села, разюче вражає контрастом. У селі вони переважно дуже хороші.
«В селі, – каже Людмила Костюк, – дороги відремонтувало підприємство «Дороги Херсонщини». У тому числі – вулицю, яка перебувала у найгіршому стані, бо під час окупації нею їздила важка техніка росіян. Ми подавали заявку на ці роботи ще у 2022 році, після деокупації правобережної частини області. Тоді настрій був дуже оптимістичним».
Зараз громада фінансує утримання доріг з власного бюджету. У 2025 році на це передбачено 1,7 мільйонів гривень. Цього вистачає на ямковий ремонт і на підтримання доріг у стані, щоб ними могли проїхати машина швидкої допомоги або шкільний автобус.
Великі проблеми маленької громади
Кочубеївська громада – найменша в Херсонській області і за територією (206,2 квадратних кілометрів) і за кількістю населення. Зараз, за словами Людмили Костюк, у населених пунктах громади живе близько 1800 людей, а станом на лютий 2022 року проживало близько 3 тисяч.
До складу громади входить 14 населених пунктів – Кочубеївка – адміністративний центр, Микільське, Світлівка, Заградівка, Пригір’я, Кам’янка, Свободне, Краснівка, Розівка, Орлове, Нова Шестірня, Рівнопілля, Наталине, Новобратське.
«Найбільші села, – розповідає Людмила Костюк, – Кочубеївка, Орлове, Заградівка і Пригір’я. Це – колишні сільські ради. Там зосереджене майже все населення громади. А є у нас село, де взагалі шість людей проживає».
Бюджет Кочубеївської громади – найменший серед громад Херсонщини. Власних надходжень – близько 17 мільйонів гривень за рік.
Людмила Костюк каже, що власних можливостей не вистачає для вирішення найбільш серйозної проблеми: дуже потребує покращення ситуація з водопостачанням.
«Є у нас села, – каже начальниця Кочубеївської СВА, – де ніколи не було централізованого водопостачання. У людей були колодязі, але зараз води в них немає (це – наслідки підриву росіянами дамби Каховської ГЕС і знищення Каховського водосховища, – МОСТ). Ми підвозимо туди воду за графіком. Там, де є водопостачання, треба повністю міняти водоводи, бо вони відпрацювали своє. Треба ставити водонапірні вежі».
Говорячи про те, що робиться для вирішення водної проблеми, Людмила Костюк зазначає, що у Кочубеївці в 2022 році була замінена водонапірна вежа, пошкоджена внаслідок бойових дій. В адміністративному центрі встановлена система очистки води, завдяки чому безкоштовно отримують питну воду мешканці і цього села, і сіл, де є проблеми з водопостачанням і доводиться підвозити воду.
Очільниця громади каже, що вирішити водну проблему можна лише за допомогою обласної влади і міжнародних організацій. Певна допомога надається, та потрібні масштабні комплексні заходи. Зараз розробляються три проєкти, для реалізації яких будуть шукати фінансування.
Донори допомагають, але…
Свого часу Кочубеївська громада була на Херсонщині серед лідерів по реалізації проєктів за кошти донорських організацій, які залюбки співпрацювали з місцевим флагманом децентралізації.
Непоганою була ситуація з отриманням міжнародної допомоги і у 2022-2023 роках – невдовзі після деокупації правобережної частини Херсонщини.
«Тоді, – розповідає Людмила Костюк, – усі питання вирішувалися за кілька днів: нам телефонували, говорили, на яку суму можуть допомогти, ми робили заявку, що потрібно купити, і згодом отримували це. Таким чином змогли встановити насоси для системи водопостачання, купити інше обладнання. Завдяки донорам отримали сонячні панелі для живлення обладнання на водних свердловинах. Останнім часом програми згортаються, фінансування зменшується. Зокрема, закриті програми, з якими ми дуже продуктивно співпрацювали. Наприклад, DOBRE».
І зараз Кочубеївська громада співпрацює з міжнародними донорськими організаціями. Але…
«Ми, – говорить начальниця СВА, – співпрацюємо у питаннях цифровізації з EGAP (програма «Фонду Східна Європа», – МОСТ), співпрацюємо з ПРООН (Програма розвитку ООН, – МОСТ), з «Кімонікс Інтернешнл Інк.». З останніми у нас – меморандум щодо проєкту екстреного реагування, тобто, нам нададуть допомогу у разі виникнення надзвичайної ситуації. Працювали ми з проєктом UCBI (програма USAID, – МОСТ), робили пекарню, вже отримали частину обладнання. Але через згортання діяльності USAID цей проєкт – на паузі невідомо на скільки. Дуже шкода, бо покладали на нього великі надії».
Людмила Костюк каже, що у Кочубеївці донедавна працювала соціальна пекарня, яку утримував один із місцевих фермерів. Пекарня працювала протягом двох років – поки у фермера була можливість її підтримувати.
Начальниця СВА каже, що зараз громада, окрім донорських організацій, активно співпрацює з Державним фондом регіонального розвитку (ДФРР).
ВПО, теплиці і громадські роботи
Головний ресурс, на якому тримається економіка Кочубеївської громади – сільськогосподарська земля. Її небагато – 20,6 тисяч гектарів. На території громади працюють шість агропідприємств і 26 одноосібних фермерських господарств. Крім того, згідно з даними офіційного обліку, близько 600 мешканців одноосібно займаються обробкою власної (пайової) землі. За словами начальниці СВА, зараз землевпорядники проводять аудит земельних ділянок, з’ясовуючи, хто користується ними, не маючи на це законних підстав.
Аграрному сектору допомагають донорські організації. Зокрема, 40 людей отримують підтримку у рамках однієї з програм. Також для мешканців громади виділялися тепличні комплекси: теплиця і система крапельного зрошення. Начальниця СВА каже, що усі, хто отримав такі комплекси, змонтували їх і зараз вирощують овочі.
У деяких інших громадах ми бачили такі ж отримані людьми тепличні комплекси, які вже тривалий час стоять не те що без використання, їх навіть змонтувати і встановити не спромоглися.
«Мешканці громади, – розповідає Людмила Костюк, – працюють переважно в сільському господарстві – у фермерів – і в бюджетних установах. Також по лінії Центру зайнятості є оплачувані громадські роботи, де задіяні 25 людей. Це дуже виручає: і люди отримують зарплату, і ми завдяки ним вирішуємо чимало питань, пов’язаних з благоустроєм, з доглядом за інфраструктурою».
На території Кочубеївської громади живуть близько 200 внутрішньо переміщених осіб,переважна більшість з яких вже настільки інтегрувалися, що їх можна вважати постійними мешканцями.
«Деякі ВПО, – каже начальниця СВА, – купили тут будинки, бо їхнє житло зруйноване, а хочеться жити саме на Херсонщині. Багато людей працюють у фермерських господарствах. Є переселенці і серед працівників комунального підприємства. Працюють так, що варто приклад брати. Двоє вчителів у нашій школі – ВПО, сімейний лікар – ВПО. Лікарка-стоматолог, яка у нас відкрила приватний кабінет, – ВПО».
За словами Людмили Костюк, більшість переселенців, які живуть у громаді, приїхали з прифронтових територій Бериславського району, і є – з Херсона: «Люди приїжджають сюди здебільшого за рекомендаціями родичів чи знайомих: хтось приїхав, потім покликав інших».
Громада, якій пощастило
Кочубеївська громада перебувала в російській окупації дуже недовго – лише 18 днів – з 10 по 28 березня 2022 року. Але й це далося взнаки. Наслідки окупації та боїв за визволення тут хоч і не настільки сильні, як в багатьох населених пунктах Херсонщини – у Посад-Покровському чи у Давидовому Броді – але дещо відновлювати теж довелося. І не тільки дороги, розбиті важкою технікою.
Пошкоджена будівля школи у Кочубеївці. Загарбники вкрали і розібрали на запчастини один із двох шкільних автобусів. Його рештки потім знайшли у Високопіллі. Отримали пошкодження і деякі житлові будинки. Сім будинків повністю зруйновані.
«У відновленні, – розповідає Людмила Костюк, – нам у рамках програми «Пліч-о-пліч» допомагала Рівненська область. Спеціалісти звідти дуже дбайливо підходили до витрачання коштів і до проведення робіт. Наприклад, якщо на будівлі було пошкоджено п’ять листів шиферу, міняли тільки ті п’ять листів, не перекриваючи будівлю повністю. Це дозволило швидко виконати роботи на багатьох об’єктах. Також нам допомогли з фінансуванням на заміну вікон. Дещо з відновлення мешканці робили самостійно, отримуючи гроші за програмою єВідновлення».
Начальниця СВА каже, що невдовзі після визволення селища Високопілля побувала там, побачила наслідки окупації та боїв і зробила для себе висновок: Кочубеївській громаді пощастило.
Людмила Костюк каже, що її та, мабуть, і усіх мешканців громади влаштовує її сьогодення навіть із урахуванням проблем. Влаштовує хай і не дуже заможне, але тихе і спокійне життя.
Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії.