Запах свіжозвареного борщу розноситься на десятки метрів. Цей аромат йде з невеликої кухні, де ловко нарізає херсонські овочі чоловік у формі. Сьогодні в меню окрім борщу, варені курячі ніжки, булгур і салат з огірків та капусти. У сусідньому приміщені триває робота у режимі 24/7.
Власне, це – основне – приміщення теж певною мірою можна вважати кухнею. «Дроновою кухнею», де непомітно для сторонніх очей робляться дуже важливі справи.
Лабораторія дронів 153-ї окремої механізованої бригади – місце, де служать ті, хто раніше працював у сервісних центрах: ремонтував телевізори, телефони, іншу електроніку. А зараз вони – частина системи, дуже важливої і для оборони Херсонщини, і загалом для успішності дій ЗСУ у захисті країни від російського агресора.
Цю війну давно вже називають війною дронів, зазначаючи, що масштабне застосування безпілотних літальних апаратів робить російсько-українське протистояння не схожим, мабуть, на жоден з воєнних конфліктів, що були раніше, і на жоден з тих, що тривають зараз. Тому підрозділи, які відповідають за підготовку та ремонт дронів – одні з найважливіших у структурі військових частин.
«Робимо усе можливе»
Спеціалізація Олександра – ремонт дронів-розвідників.
«Виникають різні проблеми, – каже військовий. – Часто ламаються камери: оптика б’ється, ламається zoom (функція, яка дозволяє змінювати масштаб зображення, наближаючи або віддаляючи об’єкти, – МОСТ). Іноді рвуться шлейфи, що з’єднують камеру з блоком живлення. Двигуни теж ремонтуємо, акумулятори міняємо… Багато чого робимо».
На запитання про те, який відсоток дронів вдається відремонтувати, Олександр каже, що він статистику не веде, але зазначає, що не вдається відновити тільки дрони з критичними пошкодженнями.
«Не підлягають ремонту, – говорить Олександр, – дрони з сильними пошкодженнями материнської плати, з деякими іншими серйозними проблемами на компонентному рівні. Але ми робимо все, що відсоток відновлених дронів був у нас максимально можливим».
Все, що ви завжди хотіли знати про дрони, але боялися спитати
Керує Лабораторією дронів військовий з позивним Татко. Він говорить тихо, але з явним знанням справи. За його словами, основний колектив сформувався вже на початку. Але зараз, якщо у підрозділ потрапляє новобранець, який вміє ремонтувати та налагоджувати електронні пристрої, його направляють в Лабораторію, де з’ясовують, чи може він бути корисним у цьому структурному підрозділі.
«Ми, – каже Татко, – і ремонтуємо дрони, і готуємо нових “пташок” до бойової роботи. Так, готуємо. Жоден дрон не використовується одразу після отримання підрозділом. Дрон приходить «сирий». Іноді треба зробити для нього нову прошивку, змінити частоти, на яких працює дрон, встановити якіснішу відеокамеру. Тобто, треба налаштувати дрон для виконання певних завдань, «облітати» його. Ми не передаємо дрони в підрозділи, доки не переконаємося, що вони принаймні можуть підніматися у повітря».
Лабораторія працює з усіма типами дронів: Mavic, Matricе тощо. Дуже хороші відгуки у фахівців про українські дрони «Вирій».
«Дуже хороші дрони, – говорить керівник Лабораторії. – Щоб їх підготувати для бойового застосування потрібно мінімум роботи».
Свої розробки у Лабораторії теж є, але про них не розказують..
Ще одна тема не для обговорення – обсяги роботи. Втім, можна припустити, що вони – чималі, враховуючи те, що працює Лабораторія без вихідних. Режим роботи – цілодобово сім днів на тиждень.
«У нас, – говорить Татко, – служать тільки ті, кому це цікаво і хто усвідомлює наше значення. Вихідних немає. Хіба що можемо трохи скоротити час роботи у деякі святкові дні. Є група чергування, яка працює всю ніч. Якщо дрон приносять на ремонт вночі, починаємо працювати з ним одразу, не відкладаємо на ранок».
Фахівці з ремонту дронів постійно спілкуються з операторами, які застосовують «пташок» у бойовій роботі, а також постійно перебувають на зв’язку з аналогічними службами в інших підрозділах.
«Якщо, – говорить керівник Лабораторії, – в операторів є зауваження, вони спілкуються або з керівником майстерні, відповідальної за певний напрямок, або з конкретним спеціалістом. А досвідом обмінюємося як всередині бригади, так і з іншими, посилаємо туди фахівців. Дивимося, у кого що вийшло зробити, які результати. Щось самі переймаємо, ділимося своїм досвідом. Обмін досвідом – це ще й можливість налагодити контакти, щоб у разі якихось нештатних ситуація звернутися за порадою».
На запитання про різницю між російськими дронами та тими, що використовують ЗСУ, Татко каже, що такі відмінності справді існують: «Ми досліджуємо трофейні дрони, які потрапляють до нас для аналізу. У них є кілька цікавих технічних рішень. У росіян, і це не секрет, потужніша матеріальна база, тож вони мають можливість створювати розробки, які ми поки що не можемо відтворити».
Якби не волонтери…
Володимир Шугаєв, заступник командира батальйону, не приховує, що допомога, яку військові отримують від волонтерів і створених ними фондів – неоціненна: «Від них ми отримуємо допомогу двох видів: або нам повідомляють, що є у наявності, і ми кажемо, що з цього треба, або ж (так ми працюємо з фондами) складаємо список потреб і отримуємо те, що у тому списку. Ми на постійній основі вже давно співпрацюємо з кількома волонтерами і фондами».
Володимир каже, що і від держави є постачання, але виникають ситуації, коли найкорисніша – саме волонтерська допомога: «Наведу приклад. Комплект пропелерів до дронів-розвідників коштує 500-600 гривень. Але щоб його придбати, треба кілька днів витратити на паперову роботу і поїздки. А під час останніх витратиш палива на суму, більшу, ніж вартість того комплекту. Тому через систему держзакупівель намагаємося купляти дещо дуже суттєве, дороге. А стосовно «дрібниць» (звісно, фігурально кажучи, бо на фронті дрібниць не буває) волонтери дуже сильно допомагають».
Специфіка Херсонщини для дронщиків
Херсонщина – регіон, де операторам дронів працювати дуже непросто. За словами Володимира Шугаєва, великою проблемою є степовий ландшафт, що ускладнює логістику, а також обмежує розрахунки операторів дронів щодо вибору місць розміщення.
«На Херсонщині, – каже заступник командира батальйону, – небагато рослинності, де можна заховатися і потай переміщатися. Ще одна відмінність регіону – великі відстані, а також наявність у противника стаціонарних дуже потужних засобів радіоелектронної боротьби. Росіяни міцно окопалися на лівому березі Дніпра, обладнали там серйозну систему оборони, у тому числі – антидроновий захист. На інших ділянках фронту, наприклад, в Донецькій області, такого немає, бо лінія фронту – постійно в русі, у росіян немає можливості десь встановлювати стаціонарні засоби РЕБ».
Втім, військовий зазначає, що потужна оборона росіян на Херсонщині – виклик для наших дронщинків, які роблять усе можливе, щоб нищити окупантів.