Херсонщина, Львівщина та Франківщина – три різні музичні традиції, які переплітаються в єдине звучання. Це про молодий гурт “Шепіт”. Тріо талановитих дівчат, що популяризують традиційний український фольклор і збирають старовинні пісні з усіх куточків країни. Однією з тих, хто заснував гурт, стала дівчина з Херсонщини.
Дар’я Миргородська родом із села Гладківка, яке наразі перебуває під окупацією. Жила та навчалася у Херсоні. З самого дитинства музика для неї є невід’ємною частиною життя. Дар’я закінчила курс бандури в музичному училищі й продовжила навчання у Львівській національній музичній академії, куди вступила у 2020 році.
Саме там Дар’я і зустріла повномасштабне вторгнення Росії.
“Це був дуже складний для психіки момент. Я почала обдзвонювати маму, тата, дідусів, бабусь. Тому що я одразу зрозуміла, що Херсонщина буде на лінію вогню. Батьки одразу сказали, що вони будуть вдома, нікуди не поїдуть… Тут у Львові ми приймали переселенців, старалися допомагати, робили концерти за донати”, – згадує Дар’я.
Ідея створити гурт виникла в серпні минулого року. Тоді Дар’я та її подруги пішли на Марсове поле у Львові після поховання госпітальєрки Ірини “Чеки” Цибух і, як заповідала військовослужбовиця, співали традиційні українські пісні.
Там і виникла ідея співати втрьох – до гурту доєдналися Софія Антимис зі Львівщини та Галина Гавриш із Франківщини. Кожна з учасниць приносить у колектив частинку свого краю. У піснях можна почути і подільські наспіви, і гуцульські мотиви, і мелодику південних степів.
З самого початку “фішкою” гурту стали традиційні українські пісні. Дівчата успішно збирають старовинний музичний фольклор з усієї України й відтворюють у сучасному звучанні. В репертуарі роблять акцент на пісні про любов.
“Насправді, моя основна перша ідея була в тому, що я хочу зробити концерт з піснями про кохання. Традиційними українськими піснями. Не тими, які всі знають, що вже стало трошки шароварщиною. А оці архаїчні традиційні пісні, які співали ще наші прабабці. Там насправді дуже багато специфічних і цікавих творів. Наприклад, є пісня, яку ми жартома називаємо “Пісня про коня і козла”. Це пісня про дівчину, яку зрадив хлопець. По сюжету вона побажала йому, щоб він втопився, і так і сталося. В кінці пісні вона стоїть і ламає свої білі ручки й думає, мовляв, як же так сталося. Ось такий специфічний твір, але по суті пісня про кохання. Це дуже старовинна пісня із Запорізької області, я її почула від своєї викладачки”, – розповідає Дар’я.
Дар’я навчалася у херсонського фольклориста Віктора Кисіля. У нього дівчина отримала величезні знання про фольклор Херсонщини й України в цілому, які мимоволі допомогли закласти основу для створення гурту через кілька років.
“У нього було дуже багато записів про традиції Херсонщини. Я пам’ятаю, він на уроках фольклора нам показував дуже багато відео, дуже багато записів ми слухали з його колекції. Він привив мені цю любов до традиції, але на жаль помер у 21-му році. От і я також послуговувалася деякими його записами. Мій викладач показав, що наша культура не є такою, як нам нав’язали в Радянському Союзі, що те – просто шаровари і віночки. І що наша культура, наша традиція – багатогранна, складна, глибока і її однозначно варто вивчати”, – ділиться Дар’я.
Саме глибину й справжню красу української традиційної пісні дівчата й прагнуть донести. Цього року в серпні “Шепіт” святкує свою першу річницю від дня створення. Як і кожен молодий гурт, дівчата активно розвиваються й шукають “свій саунд”. Адже музика, як каже Дар’я – не статична величина, вона завжди розвивається і росте.
“Ми зараз експериментуємо з напрямками музики. Перший трек у нас був такий етно-техно, нью-етно, якщо це можна так назвати. А наразі ми зібрали музикантів і робимо акустичний проєкт. Це сучасні обробки традиційних пісень. Поки в нас немає великої впізнаваності, ми хочемо експериментувати і пробувати нове. Шукати, знаходити, шукати ще – те, чого не було взагалі”, – розповідає вона.
У гурті розповідають, що раніше упередження щодо фольклору траплялися значно частіше. Тоді можна було почути: «Це буде нецікаво, адже це фольклор». Сьогодні таких зауважень майже немає, проте стала більша конкуренція.
Та дівчата з “Шепоту” переконані: кожен колектив має власний голос і неповторну індивідуальність. Чим більше гуртів виходить на сцену, тим далі поширюється українська традиція і тим сильніше вона приваблює молодь.
“Мабуть, серед нашої аудиторії все-таки більше молоді… Але знаю багато людей зі старшого покоління, які також слухають і підтримують. Це дуже класно, коли ти стоїш собі на роботі, працюєш, і туди приходить повідомлення, що «Ой, я зараз їду з таксі, а тут грає ваша пісня». Особливі відчуття в цей момент, звісно”, – ділиться Дар’я.
Попри різні характери, дівчата легко знаходять спільну мову. Крім того, в гурті немає одного офіційного лідера – кожен знайшов собі в ньому місце.
“Дівчатка всі дуже багатогранні, ми всі вчимося одна в одної. Я взяла на себе музичну частину, тим паче що я маю відповідну освіту та вмію це робити. Ну і організаційні моменти, формулювання концепту, збори всіх тощо… Софійка в нас займається візуалом. Вона саме вивчилася на графічного дизайнера, захистила диплом і розробила айдентику для нашого гурту. А Галинка дуже класна в комунікаціях. Вона знаходить якісь можливості, просуває нас у медіапросторі”, – пояснює Дар’я.
У гурті розповідають, що репетиції проходять за попередньою домовленістю — адже в кожної учасниці є власні справи та робота. Графік узгоджують так, щоб знайти спільний вихідний. Інколи вдається зібратися раз на місяць, інколи частіше. Репетирують або в орендованому приміщенні з обладнанням, або вдома у Дар’ї. Також дівчата не пропускають заняття по вокалу – окремо і в тріо.
Цікавим досвідом для молодого гурту стала участь у музичній премії “МУЗВАР” у грудні 2024 року.
“Ми виступали з нашим треком «Колосочок» на її показі на Lviv Fashion Week. Тобто під наш трек моделі ходили до подіуму. Нас там почула одна з редакторок, наскільки я правильно пам’ятаю цю історію. І запросила нас просто приїхати подивитися. Ми там пройшлися по “червоній доріжці”, це було класно. Це був чудовий досвід, адже ми побачили загалом, що зараз слухають в Україні, як це оцінюють, що людям цікаво, як презентують себе артисти, як вони розвиваються, як вони себе ведуть на публіці загалом. Тобто для починаючого артиста був насправді великий досвід”, – згадує Дар’я.
Хоча “Шепіт” ще відносно молодий, за плечима дівчат – уже кілька концертів і виступів. Наразі гурт набирає розгін – збирає ідеї, напрацьовує міць і підшуковує можливості для проявлення в майбутньому. Як і кожен музичний колектив, “Шепіт” має мрії та амбіції.
“Ми з дівчатами сміємося, що от ще рік – і точно поїдемо на Євробачення! А взагалі я дуже мрію в майбутньому виступити в мирному Херсоні. Мені легко повертатися в Херсон, бо мені там морально навіть краще, ніж будь де… А взагалі мріємо також їздити з концертами по всій Україні. Щоб люди з окупованих півдня та сходу країни також про нас дізналися та стали частинкою нашого ком’юніті”, – каже Дар’я.