Рятувальники не мають права на страх чи зволікання. Коли всі ховаються, вони йдуть уперед. Там, де лунають вибухи, де стіни перетворюються на пил, а час іде на секунди саме вони витягують із пасток.
З початком повномасштабної війни робота рятувальників у Херсоні перетворилася на постійну боротьбу не лише з вогнем і стихією, а й з новими підлими загрозами: ворожими обстрілами, дронами, мінуваннями. Але попри все, вони залишаються тут.
Працівники ДСНС у Херсоні це не лише про ризик і професіоналізм. Це про мужність, витримку, втрати, відновлення й неймовірну силу духу.
Про умови роботи та виклики рятувальників Херсонщини МОСТу розповів начальник оперативно-координаційного центру ГУ ДСНС області Роман Сірко.
Він потрапив на службу в ДСНС Херсонщини після закінчення профільного навчального закладу у Львові в далекому 2001 році. Працював на різних посадах у пожежних підрозділах міста. Наразі служить в підрозділі Головного управління, який координує діяльність усіх пожежно-рятувальних частин області.
“Робота рятувальника сама по собі є надзвичайно небезпечною. Ми працюємо в умовах високих температур, щільної задимленості, обмеженого простору. І завжди — в умовах браку часу. Цей чинник супроводжує кожну нашу операцію — ми намагаємося діяти якомога швидше, адже від цього залежать людські життя”, — сказав Роман Сірко.
Після початку повномасштабної війни кількість ризиків і небезпек зросла у рази. Щоденні російські обстріли, удари дронів-камікадзе, загрози нових уражень значно ускладнили ситуацію. Надзвичайні події трапляються постійно.
“Ми щодня виїжджаємо на гасіння пожеж, пошукові, аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи. Особливо зросла кількість рятувальних операцій після ворожих ударів, коли люди опиняються в зруйнованих будівлях і потребують нашої допомоги”, — розповів Роман.
У зв’язку з війною змінилася і амуніція рятувальників. Окрім звичайного захисного одягу, вони мають постійно використовувати броньовані каски та бронежилети. Це суттєво збільшує фізичне навантаження.
Кожен рятувальник також має індивідуальну медичну аптечку та повинен знати, як надати першу допомогу постраждалим ще до приїзду медиків.
“Під час виконання завдань ми вживаємо додаткових заходів безпеки для особового складу. Наприклад, пожежну техніку розміщуємо в різних точках, ховаємо її за високими будівлями або деревами, щоб ворог не міг повторно завдати удару. Відомо, що росіяни часто застосовують підступну тактику — завдавати другого удару по місцю, де тривають рятувальні роботи”, — поділився Роман Сірко.
Щодо складу рятувальників у Херсоні, то зараз у підрозділах Головного управління працює понад 1200 людей. Лише незначна частина з них – фахівці з інших гарнізонів. Більшість саме херсонці. Ті, хто повернувся після деокупації міста в листопаді 2022 року або ті, хто змогли виїхати з окупованих територій і були поновлені в посадах.
“Після деокупації ми побачили, що наші підрозділи залишилися повністю спустошеними. Вся пожежна і рятувальна техніка, яка була в нас до війни, була або викрадена і вивезена ворогом на лівобережжя, або свідомо ними знищена. Так було втрачено близько 350 одиниць техніки. Ми фактично починали з нуля”, — розповів рятувальник.
Але завдяки підтримці обласної та міської військових адміністрацій, ДСНС, волонтерів, благодійників та міжнародних партнерів, рятувальникам Херсона вдалося досить швидко відновити діяльність.
“Ми поступово нарощували свій функціонал, отримували техніку, майно, спорядження. І станом на сьогодні наша служба повністю забезпечена всім необхідним для виконання своїх основних функцій”, — сказав Роман.
Підрозділи рятувальників у Херсоні — одні з найнебезпечніших в Україні.
“На мою думку, кожен херсонський рятувальник сьогодні є героєм в очах своєї родини. Адже кожен усвідомлює, яку титанічну працю вони виконують щодня. Своєю роботою ми знову й знову доводимо незламність і демонструємо, що життя на Херсонщині продовжується”, — сказав начальник.
Основне завдання рятувальників — якнайшвидше реагувати на всі випадки пожеж, особливо на ті, що виникають після російських обстрілів. Значно зросла кількість ситуацій, коли підрозділи залучаються до пошуково-рятувальних робіт під завалами.
Окрім цього, піротехніки щоденно працюють над розмінуванням територій. На жаль, Херсонщина — одна з найбільш замінованих територій у світі. Піротехніки знаходять, вилучають і знищують вибухонебезпечні предмети.
За словами Романа Сірка, на сьогодні вже понад 31 тисячу гектарів території Херсонщини обстежено, з них вилучено понад 61 тисячу вибухонебезпечних предметів.
Окремі підрозділи рятувальників спеціалізуються на ліквідації аварій на хімічно небезпечних об’єктах, а також у разі викидів радіаційних речовин. Вони мають спеціальне обладнання для оперативного виїзду, проведення замірів і оцінки рівня безпеки для рятувальників і цивільного населення.
Після прориву дамби Каховської ГЕС Херсонські рятувальники були серед перших, хто прийшов на допомогу. Вони евакуювали людей, доставляли питну воду, їжу, засоби першої необхідності.
“У нашій службі також є психологи, які виїжджають на місця надзвичайних подій, переважно після ворожих ударів, і надають допомогу постраждалим”, — додав Роман.
Умови роботи херсонських рятувальників надзвичайно складні. Вони щодня перебувають під значним психологічним навантаженням. Щоб запобігти емоційному вигоранню, психологи проводять для них індивідуальні та групові тренінги, заняття, бесіди. Облаштовані спеціальні класи психологічної підготовки, де ДСНСники можуть пройти емоційне розвантаження.
Також протягом року рятувальників з області направляють до закладів медико-психологічної реабілітації в системі МВС та ДСНС по всій Україні. Там вони мають змогу поєднати фізичне й психологічне відновлення.
За словами Романа Сірка, за час повномасштабної війни в Херсоні сталося чимало масштабних пожеж. Найбільше йому запам’яталися ті, що спалахували в торговельних центрах — площі займання сягали кількох, а подекуди й десятків тисяч квадратних метрів. Ліквідувати такі загоряння доводилося в умовах повторних обстрілів з боку російських військових та загроз ураження дронами-камікадзе.
Рятувальники також часто залучаються до пошуково-рятувальних робіт. Особливо складними є ситуації, коли люди опиняються під завалами. Як зазначив Роман, один такий випадок він запам’ятає надовго — це було в лютому цього року. Тоді російська авіація скинула на центральну частину Херсона керовані авіабомби. Одна з них влучила в одноповерховий приватний будинок.
“Коли ми прибули на місце, то отримали інформацію від сусідів, що під завалами може бути людина. Почали пошукові роботи. Спершу нікого не знайшли, бо будинок був повністю зруйнований. Але врешті під руїнами ми виявили молоду дівчину. Її звали Юля, я пам’ятаю”, — поділився Роман Сірко.
“Ми негайно почали рятувальну операцію, яка тривала понад годину. Увесь цей час ми тримали з нею контакт — говорили з дівчиною, ставили прості запитання, щоб вона залишалася при свідомості”, — розповів рятівник.
Зрештою, Юлю змогли витягнути з-під завалів.
“Чесно кажучи, я був вражений тим, з якою силою вона трималася за життя. Її жага вижити перемогла біль, страх і поранення. Я щиро сподіваюся, що Юля жива, здорова і почувається добре. Ми всі, хто брав участь у її порятунку, передаємо їй найтепліші вітання”, — сказав з посмішкою та надією Роман.
На завершення розмови ми поцікавилися, що для рятувальника Романа означає фраза “Коли закінчиться війна”.
“Хотілося б відповісти словами поетеси Галини Потопляк: “Коли закінчиться війна, я розцілую всі ікони”. Але я скажу так: коли закінчиться війна, я хочу бачити живими й неушкодженими всіх своїх колег-рятувальників, з якими ми разом щодня проходимо цей непростий шлях”, — зазначив Роман Сірко.
Слідкуйте за новинами на сайті МОСТ та у соціальних мережах –Telegram, Facebook, Instagram, Twitter, TikTok.