Традиція пам’яті під час війни: як трансформувався меморіальний простір у Запоріжжі
На майдані Волі у Запоріжжі відкрили оновлений меморіальний простір, що перетворює певною мірою спонтанні ініціативи в місце осмисленої та глибокої пам’яті
У багатьох містах України нині є “народні меморіали” із вшанування пам’яті загиблих захисників – прапорці з їхніми іменами. З’явився такий у 2023 році й на майдані Волі в Запоріжжі за ініціативи жінок, які втратили на війні коханих: 10 прапорців із іменами.
Місце було вибрано геть не випадково. Ще до повномасштабної війни було затверджено проєкт перетворення майдану на меморіальний простір, центральними об’єктами якого мали стати об’ємний золотий тризуб, ніби складений з мечів, та стела пам’яті з іменами загиблих у російсько-українській війні. Російське вторгнення 2022 року стало на заваді реалізації проєкту. Цілком очевидно, що до закінчення війни монументальний меморіальний комплекс споруджено не буде.
Тим часом ініціатива жінок знайшла відгук: запоріжці, чиї близькі загинули відбиваючи російський напад, ставили прапорці, клеїли на фундамент світлини полеглих Героїв. Меморіал став доволі хаотичним, що, на думку фахівців, є цілком зрозумілим в період війни.
Тим не менш, фундаторки простору, який має назву “Прапорець пам’яті”, вирішили його впорядкувати. Тепер він став повноцінною інсталяцією з іменами, обличчями та історіями людей, які віддали своє життя за Україну.
Відкриття оновленої експозиції відбулося на початку травня. Її центральний елемент – великий банер зі світлинами 196 загиблих захисників. До кожного портрета додано коротку інформацію про людину, а також QR-коди, що ведуть на сторінки пам’яті на всеукраїнських ресурсах. Це вже не емоція, а свідоме нагадування про ціну свободи, документована історія та традиція пам’яті, яка, це вже зараз цілком очевидно, передаватиметься від покоління до покоління.
Ідея оновлення простору народилася торік у серпні, в День пам’яті загиблих захисників. До початку зими тривав збір даних про полеглих, чиї рідні бажають вшанування їх на цьому місці.
Особливістю цього простору є відкритість – кожен може долучити історію близької людини.
Колись це місце має стати повноцінним меморіальним комплексом – із бронзи й каменю, з офіційним статусом і архітектурною довершеністю. Та поки що він залишається живим – з тканини, з паперу, з людських зусиль і пам’яті. І саме таким він промовляє до кожного перехожого: ця боротьба ще триває, а ці імена не повинні зникнути з пам’яті.
Меморіальний простір на майдані Волі нині не лише місце скорботи, а й простір відповідальності. Відповідальності живих – не мовчати, не проходити повз, не зраджувати пам’яті. Відповідальності громади – зберігати, підтримувати, доповнювати. Відповідальності міста – визнавати цю ініціативу не лише як стихійний прояв, а як важливу складову культурної й історичної пам’яті.