Російське видання “Важливі історії” підготувало матеріал на основі розслідування американського медіа New Lines Magazine та міжнародного проєкту The Reckoning Project.
Воно розповідає про Олешківський дитячий будинок-інтернат, який до повномасштабного вторгнення Росії був однією з найкращих установ України для дітей з особливостями розвитку.
Туди потрапляли сироти та діти з особливостями розвитку, які потребували складного спеціалізованого догляду.
В інтернаті вони не лише отримували необхідну допомогу, а й навчалися навичкам для самостійного життя – ходили у походи та займалися спортом.
У 2020 році випускниця інтернату Марина Литовченко здобула золоту медаль у настільному тенісі на Літніх Паралімпійських Іграх у Токіо.
Після захоплення Олешок росіяни вивезлт з інтернату 84 вихованці — незважаючи на те, що у багатьох із них були батьки чи інші родичі.
Наразі установа фактично перестала існувати в колишньому вигляді, а доля деяких дітей з неї досі невідома. Матеріал відредагований в частині окремих формулювань.
Початок війни та окупація
Багато вихованців Олешківського будинку-інтернату були прикуті до ліжок або пересувалися на візку. Коли почалися обстріли, співробітники інтернату спускали дітей із візками та медобладнанням до підвалу. Найскладніше було убезпечити дітей із “кришталевою хворобою” — рідкісним генетичним захворюванням, через яке кістки стають крихкими і будь-який рух може призвести до перелому. Спроба одягнути штани на хлопчика з таким діагнозом закінчилася переломом двох ніг.
Евакуювати вихованців не можна було через швидкий наступ російської армії, але деяких дітей родичі встигли забрати самостійно, каже вихователь інтернату Вадим Реуцький. За його словами, до жовтня 2022 року в установі залишалося 85 осіб, 35 із яких були дорослими.
“Майже всі діти мали родичів, які дзвонили їм, мені та іншим співробітникам інтернату. Але зв’язок в окупації погіршувався з кожним днем, і в якийсь момент у нас взагалі не було можливості повідомляти щось назовні”, — розповідає Реуцький.
На початку повномасштабного вторгнення частина співробітників інтернату звільнилася, працювати залишилося близько 100 осіб зі 178. Запаси продовольства та медикаментів стали закінчуватися, російські обстріли зруйнували міські газопроводи, і інтернат залишився без газу. У квітні 2022 року Олешки окупували.
“Із самого початку окупації серед співробітників ходили чутки, що Україна нас евакуює, але всі спроби провалювалися на стадії планування”, – каже Реуцький.
За його словами, всі розуміли, що перехід інтернату під повний контроль російської влади є лише питанням часу.
Директор інтернату Тетяна Княгніцька відмовлялася від співпраці з окупаційною адміністрацією, 10 жовтня 2022 року її звільнили. Новим керівником став Віталій Сук — колишній начальник автошколи, який “навіть припустити не міг, що колись буде директором дитячого будинку-інтернату”.
Вивіз вихованців
У жовтні 2022 року українська армія розпочала контрнаступ у Херсонській області. Окупаційна влада стала згортати роботу шкіл, коледжів та соціальних установ Олешок та вивозити їх з регіону. 21 жовтня Вадиму Реуцькому зателефонував один із вихованців та повідомив, що їх хочуть вивезти. Прибігши до інтернату, Реуцький виявив там медиків з тимчасово окупованого Криму, які оглядали дітей та складали їхні списки.
Цього дня з інтернату в Олешках вивезли перших 16 вихованців. На той момент їм було від 6 до 18 років, усі вони могли пересуватися самостійно або на візку. Згідно з документом, який підписав незаконний директор установи Віталій Сук, їх відвезли до психіатричної лікарні №5 у тимчасово окупованому Сімферополі.
“Я думаю, вони обрали саме цих дітей, бо за ними було найлегше доглядати. Забрали тих, кого було зручно взяти”, — каже Реуцький.
4 листопада з інтернату забрали ще 12 дітей. Через тиждень решту всіх вихованців — 56 осіб — вивезли до реабілітаційного центру “Надія” в тимчасово окупованому Скадовську, який не був пристосований для проживання дітей з такими діагнозами — там не було відповідного обладнання.
У захопленій Росію установі діти з особливостями розвитку із Олешківського будинку-інтернату відзначають день російського прапора, зустрічаються із співробітниками Слідчого комітету та навчаються керувати дронами.
Діти у Росії
У листопаді 2023 року чотирьох вихованців Олешківського будинку-інтернату вивезли до Росії. Вони опинилися у кварталі “Нові береги” у Пензі — це проект уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової та її сестри Софії, призначений для проживання людей з обмеженими можливостями. Самих вихованців не питали, чи вони хочуть переїжджати до Росії, розповідав один із них, Олександр Данильчук.
“Я казав їм, що я хочу виїхати звідси. А Соня [Софія Львова-Бєлова] каже: ну, може, ти звикнеш до нас? Я кажу: Сонь, скільки мені років? Мені що, 10 років? Як це я можу звикнути? У мене там [в Україні] друзі, у мене там батьки прийомні”, – говорив він.
Вихованці Олешківського інтернату досі живуть у “Нових берегах” та зустрічаються з Марією Львовою-Бєловою. На запити про їх долю не відповіли ні сама Львова-Бєлова, ні її сестра Софія, яка керує проектом “Нові береги”, ні уповноважена з прав людини в РФ Тетяна Москалькова. В незаконному Міністерстві соціального захисту Херсонської області відмовилися відповідати на запит видання, пославшись на конфіденційність інформації.
“Поширення персональних даних можливе лише після дозволу на обробку суб’єктом та власником персональних даних”, — йдеться у відповіді незаконного міністерства.
Спроби повернути дітей
Вихованців Олешківського дитячого будинку-інтернату переміщали між різними установами — перевозили з тимчасово окупованих територій України до Росії та назад. Це ускладнювало процес пошуку для рідних, багатьом із яких не повідомили про вивезення дітей. Частина вихованців опинилась у тимчасово окупованому Криму, інші — у двох дитячих будинках у Краснодарському краї. До лютого 2023 року дітей привезли до тимчасово окупованого Скадовська.
Через рік почала діяти міжнародна коаліція щодо повернення українських дітей. За посередництва Катару, представників уряду Великобританії та ООН в Україну вдалося повернути кілька сотень дітей, вивезених до Росії.
Однак більшість вихованців Олешківського будинку-інтернату залишилися без піклування батьків, і це ускладнює процедуру: Росія згодна повертати дітей лише кровним родичам.
Деяких вихованців вивозили без попередження родичів. Так сталося з 22-річним Антоном Волковичем, якому в ранньому віці діагностували серйозне неврологічне захворювання. В Олешківському інтернаті він жив з 2014 року, йому був потрібний інвалідний візок і постійний медичний догляд. Під час окупації його мати Ганна Замишляєва перебувала на зв’язку зі співробітниками інтернату, які розповідали їй про стан здоров’я сина.
Восени 2022-го Замишляєва втратила зв’язок з інтернатом. Лише у листопаді їй повідомили, що її сина перевезли до іншого місця. Замишляєва була шокована: за її словами, ніхто не питав у неї дозволу на вивіз Антона.
«Я не знаю, що з ним відбувається: у якому стані його мозок, як його доглядають. Я навіть не знаю, чи живий мій син», — каже вона.
5 листопада 2022-го деякі батьки отримали текстове повідомлення від незаконної адміністрації інтернату про те, що їхніх дітей евакуювали, проте імена дітей названі не були. Таке повідомлення отримали і родичі Артема Параконного — 16-річного хлопчика з неврологічним захворюванням, який мешкав у Олешківському інтернаті з 12 років.
Наступного дня бабуся Артема Ніна Мединська вирушила за онуком. Їй довелося діставатися інтернату на катері з іншого берега Дніпра — до початку війни шлях займав 20 хвилин автобусом. Перепливши річку, Мединська дізналася, що запізнилася: співробітники сказали, що її онука вже вивезли, ймовірно, до тимчасово окупованого Скадовська.
Опинившись у тимчасово окупованому Скадовську, Мединська дізналася, що Параконного немає і там — його вивезли до Росії, до інтернату Краснодарського краю. Усю зиму Мединська добивалася повернення онука. У лютому 2023-го його привезли до Скадовська, але директор установи Віталій Сук відмовлявся віддати Параконного бабусі. Наприкінці березня Мединська все ж таки забрала онука і вирушила додому через Росію, Білорусь та Східну Європу. Загалом процес зайняв п’ять місяців. Наразі Параконний із мамою та бабусею живе у Херсоні, який перебуває під постійними обстрілами з боку Росії.
До жовтня 2024 року в Україну вдалося повернути лише десять вихованців дитячого будинку в Олешках, як мінімум, одна з них — повнолітня. Більшість із них родичі самостійно повернули до України. Також відомо, що шестеро дітей померли в окупації. За словами вихователя Вадима Реуцького, серед них хлопчик із пороком серця, якому в Україні призначили операцію, але не зробили через повномасштабне вторгнення Росії.