Стало гірше. Саме ці слова найкраще відображають ситуацію у херсонському мікрорайоні Корабел, більш відомому у місті як Острів, якщо спробувати дуже коротко охарактеризувати те, що там зараз відбувається. Втім, як під час війни може покращитися ситуація на території, розташованій майже на лінії фронту?
Коли журналісти МОСТа відвідували Острів влітку, на вулицях можна було зустріти значно більше людей, ніж зараз. А восени 2023 року мікрорайон взагалі виглядав не гірше за центр міста. Тому навіть гнітюче враження, яке справляли наслідки російських обстрілів і повені, було не таким сильним.
Де колись вирувало життя
Мікрорайон загалом справляє на людей, які його відвідують, гнітюче враження, бо не можна не помітити, що у будинках на кількасот квартир зараз живуть у кращому випадку кілька десятків мешканців. А з наближенням холодів їх стало ще менше.
Майже кожен будинок постраждав внаслідок російських обстрілів. Десь у вікнах замість скла – плити OSB. Десь вибуховою хвилею повністю вивернуло зі стін віконні блоки. Стіни майже кожного будинку побиті уламками. А чимало будинків «прикрашені» слідами прямих влучань ворожих снарядів.
Десь навіть можна побачити і самі снаряди: деякі з них влучають у стіни чи дахи будинків і стирчать звідти, не розірвавшись. Частину таких «подарунків» від окупантів вилучили та знешкодили працівники ДСНС. Але ніхто не може гарантувати, що усі такі снаряди знайдені.
Не покращують враження від цієї місцевості і пусті вулиці та вже давно порожні дитячі та спортивні майданчики.
Острів малолюдний навіть у першій половині дня, коли працюють магазини та заклади обслуговування, і тому люди намагаються якнайшвидше вирішити свої справи
Найбільш сумне враження справляє вулиця Патона. Колись тут з ранку і до ночі вирувало життя, бо саме на Патона розташовані чимало великих «острівських» магазинів, розважальних закладів, кафе, ресторанів та місцевий ринок.
Двоповерховий торгівельний центр з великою вивіскою «Фреш». Його місцеві за інерцією ще часто називають «Оскар», тобто, старою назвою. Хоча цієї мережі в Херсоні немає вже, по суті, з 2012 року, а у 2015-му компанія визнана банкрутом.
Біля входу у торгівельний центр – розбиті кавовий автомат і банкомат – нагадування про ще недавні мирні і, попри усі тодішні негаразди, хороші часи.
Одразу за вхідними дверима лежить «вахтер» – лахматий безпородний собака середнього розміру. Він кілька разів гавкає і біжить всередину. Мабуть, дається взнаки досвід, бо в такій обстановці може зустрітися будь-хто і трапитися будь-що. Тому обережність не завадить нікому.
Скоро виявилося, що собака, який нас зустрів, – не єдиний мешканець торгівельного центру. До речі, собаку звуть Тьома. Живе він разом з Михайлом – безхатченком, для якого стало житлом приміщення, де колись розміщувався один з магазинів. Там – безлад: поламані меблі, звалені у купу речі, спальне місце з брудним матрасом, поруч – імпровізований стіл з рештками їжі та пластиковими пляшками з водою та рідиною, схожою на каву.
Михайло каже, що став безхатченком, бо його житло зруйнувала повінь 2023 року. Оселився у торгівельному центрі разом з ще двома товаришами по нещастю – Геннадієм и Поліною.
– Поліна зараз – у центрі міста, а Геннадій помер десь сім місяців тому, – каже Михайло.
На запитання, що він їсть та взагалі як живе, відповідає, що іноді йому допомагають місцеві мешканці, іноді вдається потрапити на роздачу гарячих обідів благодійними організаціями. Окрім того, збирає та здає вторинну сировину – скло і пластик.
У розмову час від часу втручається гавканням Тьома. Він нервується, але – не дуже, і гавкає більше для порядку. Михайло час від часу заспокоює собаку, намагаючись при гостях якомога менше вдаватися до ненормативної лексики.
Зимувати безхатченко планує теж у торгівельному центрі. Каже, що там є приміщення з пічкою-буржуйкою. Зараз збирає паливо – деревину та усіляке горюче сміття.
Всередині приміщення торгівельного центру – майже тотальне спустошення. Хіба що де-не-де можна побачити рештки торгового обладнання, меблів або манекени. Від ескалатора, який веде на другий поверх, лишився тільки металевий «кістяк».
Під ногами небезпечно хрумтять уламки скла. Приміщення – пошкоджене, занедбане, схоже на декорації фільмів і серіалів про наслідки ядерної катастрофи.
Опалення обіцяють, але…
Зараз можна обійти увесь мікрорайон і зустріти не більше двох-трьох перехожих. Чимало мешканців виїхали в інші частини Херсона або за його межі. А з тих, хто ще живе в одному з найнебезпечніших мікрорайонів міста, дехто має намір виїжджати найближчим часом. Люди бояться, що і цю зиму опалення на Острові не буде, як його не було дві попередні зими.
– Міська влада обіцяє, що цього сезону ми нарешті матимемо опалення, – каже мешканець мікрорайону Юрій, – але мені у це не дуже віриться. Наша котельня розташована неподалік Дніпра. Тобто, на дуже небезпечному місці. Тому є великі сумніви, що у нас буде опалення, і я скоро на час холодів переїду в іншу частину Херсона. Не будемо забувати, що у місті часто виникають проблеми з електрикою, і під час цього на Острові взагалі не буде ніякої можливості обігрітися.
Ніна, інша мешканка Острова, у розмові з кореспондентом МОСТа каже, що теж має великі сумніви щодо подачі на Острові опалення у сезоні 2024-2025:
– Нам обіцяють подачу опалення, але я не бачила ніякої підготовки до опалювального сезону, окрім продувки внутрішньобудинкових систем за ініціативи деяких голів ОСББ. Так само я не бачила і ремонтів теплотрас, які внаслідок російських обстрілів перебувають у дуже поганому стані. Натомість бачу стан тих же теплотрас, розташованих над землею, – «воздушок». Вони у багатьох місцях побиті, а де-не-де навіть зрізані.
Аптеки немає, з транспортом – проблеми
Загалом проблеми у мешканців Острова – такі ж, як і влітку. Втім, деякі зміни є. Позитивні – покращилося забезпечення питною водою, яка завозиться у мікрорайон у спеціальних баках, бо водопровідну воду можна використовувати лише як технічну.
Негативні – до російських артилерійських обстрілів додалися ще й атаки ворожих безпілотників.
– Ось нещодавно тут два дрони пролітали. Довелося ховатися у технічному приміщенні, – каже двірник, який прибирає опале листя в одному з дворів.
Називати себе він не хоче. Розповідає, що неподалік ділянки, де він працює, було кілька влучань з гармат, мінометів, були атаки дронів.
Втім, деякі мешканці Острова кажуть, що останнім часом інтенсивність обстрілів зменшилася.
– Можливо, – говорить Юрій, – це пов’язано з тим, що наші військові знищили кілька ворожих складів боєприпасів та арсеналів.
За його словами, зараз російські окупанти нагадують про себе свистом снарядів, які над Островом летять на інші частини міста – на Зимівник чи Комишани (передмістя Херсона, – МОСТ) або на селище Білозерку.
Щодо важливої для життєзабезпечення інфраструктури мешканці Острова кажуть, що у мікрорайоні працюють кілька магазинів, щоправда, їх асортимент не завжди задовольняє, але найнеобхідніше там є. Працюють деякі підприємства обслуговування.
Швидка допомога, поліція, ДСНС та інші екстрені служби, а також таксі приїжджають у мікрорайон за викликами, і до них у мешканців немає претензій.
Великою проблемою є відсутність аптеки.
– Це – дуже велика проблема для нас, – каже Ніна. – Особливо – для людей похилого віку та людей з інвалідністю, які або зовсім не можуть поїхати в інші частини Херсона, або для них це дуже важко.
Чимало питань у мешканців мікрорайону – до роботи міського транспорту.
– Я, коли треба їхати в інші частини міста, – каже Юрій, – часто користуюся велосипедом. Особливо – коли точно не знаєш, коли повертатимешся додому.
Ніна каже, що незручний для мешканців графік роботи міського транспорту – неабияка проблема для тих, хто живе на Острові, а працює в інших частинах Херсона.
– Увечері дуже важко приїхати до нас або поїхати звідси, – каже жінка.
Жінка зазначає, що за дуже незручним для працюючих людей є графік роботи острівських магазинів:
– Коли я їду на роботу, наші магазини ще закриті, коли їду з роботи, вони вже закриті. І це – велика проблема, бо дорогою з роботи на зупинку транспорту не завжди вдається забігти у магазин. Треба ж встигнути поїхати додому, поки ходять автобуси.
Мешканці Острова отримують гуманітарну допомогу, але як і загалом у Херсоні, лише у тому разі, якщо про це потурбуються місцеві органи самоорганізації населення – вуличні комітети, ОСББ. Саме їхні голови складають списки тих, кому потрібна допомога, і надають до міської влади та благодійних організацій. Допомога розподіляється лише за такими списками.
Попри усі проблеми, мешканці Острова намагаються зберігати стриманий оптимізм щодо майбутнього. Може, зараз – та сама «найтемніша ніч перед світанком», після якої почнуться зміни на краще.
Автори: В’ячеслав Гусаков, Олена Гнітецька
