Підтримати

Тут, напевне, немає жодного будинку, де були б цілими усі вікна і не було б пошкоджень від уламків. Повітря більшу частину дня просякнуте їдким димом після прильотів ворожих снарядів. Звуки вибухів давно вже стали буденним явищем. Тут людей на вулицях майже немає не через шалену херсонську спеку, а тому що небезпека може підстерігати будь-де. Але попри все тут живуть люди.

У кожного з теперішніх мешканців херсонського мікрорайону Острів – свої міркування, через які вони залишаються в цій вкрай небезпечній частині міста. Але їх перебування там не дозволяє Острову перетворитися на Прип’ять у межах Херсона, у такий собі Сайлент Хілл, де живуть лише привиди.

Ніна – корінна мешканка Острову, вона після 24 лютого 2022 року залишала найнебезпечніший район Херсона лише на деякий час після підриву російськими окупантами Каховської ГЕС, коли через повінь проживання в цій частині міста було неможливим.

– Обстрілюють нас в режимі 24/7, – розповідає Ніна. – У мене таке враження, що росіяни роблять це хаотично, бо прилітає будь-де. Думаю, окупанти взагалі не ціляться, а просто стріляють по території навмання. До артилерійських обстрілів і атак FPV-дронами ми за цей час, можна сказати, звикли. Звісно, звикли настільки, наскільки до такого можна звикнути. А коли прилітають ракети чи керовані авіабомби, стає дуже страшно.

За словами жінки, російські військові постійно спостерігають за мікрорайоном за допомоги дронів, і якщо помічають скупчення людей, то можуть вдарити в те місце:

– А де у нас виникають скупчення? Де люди набирають питну воду і де отримують гуманітарну допомогу. Мій чоловік на точці, куди привозять воду, двічі потрапляв під обстріл. На щастя, лишався неушкодженим, лише уламками засипало. Через обстріли у нас немає стаціонарних точок роздачі гуманітарки. Їх дислокація постійно змінюється, і це дуже правильно з точки зору безпеки.

До речі, на Острові, як і загалом в Херсоні, вже не можна отримати гуманітарну допомогу, просто ставши в живу чергу. Гуманітарку видають за заздалегідь підготовленими і узгодженими списками. Готують їх керівники ОСББ або, у разі відсутності ОСББ чи відсутності його керівництва, це роблять активні мешканці.

Ніна каже, що, на її думку, було б варто розмістити в мікрорайоні більшу кількість ємностей з питною водою (вона тут в херсонську спеку – дорогоцінність, бо водопровідну можна використовувати лише як технічну), щоб не утворювалися скупчення людей. Такої ж думки – й інші мешканці Острова, з якими ми спілкувалися.  

Розповідаючи про окупантські обстріли, люди кажуть, що потерпає не лише житловий сектор, а й промислова зона, яка в мікрорайоні – дуже велика. Тобто, російські військові знищують економічний потенціал міста, яке вони під час окупації називали «русским».

Життя Херсона як прифронтового міста відрізняється від життя мешканців багатьох інших українських міст. Але максимально наближений до лінії фронту Острів – територія, де буденне життя – ще більш специфічне, ніж загалом в Херсоні.

– Будь ласка, не фотографуйте це і не публікуйте, – просить кореспондента МОСТа місцевий мешканець, побачивши журналістів біля одного з магазинів. – Росіяни отримують інформацію в тому числі і з відкритих джерел. Вони коли побачать, що тут – скупчення людей, можуть знищити магазин. А нам, хто живе неподалік, він дуже потрібен, щоб мати можливість купувати продукти, довго не перебуваючи поза домівкою, бо на вулиці зараз небезпечно.

Магазини на Острові є, працює навіть один з супермаркетів. Але скористатися цим благом цивілізації мають можливість не всі мешканці мікрорайону.

– Я працюю в іншому районі Херсона, – каже Ніна, – і коли приїжджаю з роботи, ті місцеві магазини, які працюють зараз (їх дуже небагато, але вони є) вже зачинені, бо працюють вони до 16 години. До робочого дня я теж не можу нічого купити на Острові, бо магазини вже зачинені. Тобто, зараз для мешканців Острова, які працюють в інших районах Херсона, щось купити у місцевих магазинах у будні неможливо.

На роботу і з роботи жінка їздить громадським транспортом. Він тут починає роботу у 06.30, а закінчує десь о 17.30. Взимку останній автобус може відправитися і в 16 годин.  

Хтось з мешканців Острова намагається вирішувати продовольчу проблему, облаштувавши невеличкий город на балконі.

– Я зробив на балконі захист від сонця, посадив там огірки. Купив десять кущів розсади, прийнялися шість, вже є врожай, – розповідає мешканець мікрорайону Анатолій Васильович.

Анатолій Васильович.

Як і загалом в Херсоні, на Острові внаслідок ворожих обстрілів виникають перебої з подачею води та електроенергії. За словами місцевих, ремонтні роботи проводяться комунальними службами дуже швидко. Але є нюанси.

– Після перебоїв з подачею води, – розповідає Ніна, – вона спочатку йде дуже брудна. Настільки брудна, що можуть забитися фільтри, труби. І якщо це стається, то виникає велика проблема, бо для прочистки треба викликати спеціалістів з Херсонводоканалу, а вони на Острів дуже неохоче їздять.

Але при цьому мешканці мікрорайону зазначають, що загалом екстрені служби працюють непогано. Працівники Херсонської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби (ХОКАРС) оперативно ліквідують наслідки обстрілів. Немає проблем, якщо виникає потреба викликати поліцію чи швидку допомогу.

А ось ситуація з медичною допомогою залишає бажати на краще. На Острові працює поліклініка, але там ведуть прийом лише терапевти і сімейні лікарі, та й тих – небагато, бо переважна більшість лікарів виїхали. Вузькопрофільних спеціалістів немає зовсім. Щоб потрапити на прийом до таких лікарів, доводиться їхати в інші херсонські медзаклади.

Велика проблема Острова – відсутність аптек. Через небезпечну ситуацію в мікрорайоні не працює жодна з них.

– Хтось, – розповідає Ніна, – замовляє ліки за допомогою інтернету і отримує у відділенні «Нової пошти», яке тут, на щастя, працює. Можливо, можна отримувати і Укрпоштою: її відділень на Острові немає, наскільки мені відомо, але поштарі доставляють сюди кореспонденцію. Але для замовлень ліків онлайн людині треба мати комп’ютер або смартфон з доступом до інтернету, вміти ними користуватися. Тому для багатьох людей, які – у дуже поважному віці, відсутність аптек – величезна проблема. Таким людям ліки купують родичі, сусіди…              

Дуже серйозна проблема для мешканців Острова – відсутність опалення. Люди бояться, що житимуть без нього вже третю зиму поспіль. 

-Через перепади температури і вологу на стінах з’являється пліснява, відклеюються шпалери. Та й просто жити в неопалювальних приміщеннях дуже некомфортно. Ми обігріваємося електроприладами, але ж з електрикою бувають перебої. Так, цієї зими після одного з обстрілів електрики не було протягом тижня. Як ми це пережили, думаю, зрозуміло, – каже Ніна.      

Як і будь-де в Херсоні, на Острові чимало безпритульних тварин, зокрема, собак. Тому мешканцям доводиться бути дуже обережними.

– Тут, – розповідає Ніна, – живе дуже багато собак. Не можу сказати, що вони бродячі. Вони стерилізовані, кліпсовані, мабуть, щеплені. Можливо, за ними хтось приглядає, годує. Але, дійсно, собак дуже багато. І вони досить-таки часто кидаються на людей, на перехожих, особливо – на тих, хто на велосипедах, переслідують автівки.

Втім, жінка зазначає, що від безпритульних тварин може бути і користь. Була ситуація, коли зустріч із зграєю собак стала для Ніни та її чоловіка рятівною:

– Собаки, які опинилися на нашому шляху, коли ми йшли вулицею, поводили себе агресивно. Це змусило нас затриматися. А тим часом почався обстріл, і у 150 метрах від місця, де ми перебували, стався приліт. Якби ми не затрималися, то напевне були б саме там, куди влучив снаряд. Я сумніваюся, що у такому випадку ми лишилися б неушкодженими. А, може, і загинули б. Але, мабуть, спрацював якийсь «плюсик» в нашій кармі. Сталася, так би мовити, невипадкова випадковість.    

Якщо ставлення до собак – неоднозначне, то щодо голубів і мишей питань немає. Після кожного обстрілу мешканці Острова намагаються якомога оперативніше повідомляти ХОКАРС про вибиті вікна, щоб запобігти перетворенню помешкань на «готелі» для голубів.

Миші – більш серйозна проблема. Гризуни селяться у порожніх приміщеннях, яких і в цілому в Херсоні, і на Острові чимало. Мешканці мікрорайону намагаються боротися з таким сусідством, але вирішити проблему остаточно вдасться, мабуть, вже після війни.

До 24 лютого 2022 року населення херсонського мікрорайону Острів становило близько 12 тисяч людей. Скільки людей живе там зараз, навряд чи можна точно визначити. Після повені, спричиненої підривом російськими військовими Каховської ГЕС, мікрорайон майже знелюднів. Коли вода зійшла, мешканці почали повертатися. Але в теперішній ситуації точну кількість постійних мешканців не визначити.

Зараз мешканців Острова можна умовно розділити на три категорії:  постійні мешканці;        хто оселився в інших районах Херсона, але приїздить на Острів перевіряти будинки чи квартири і може затриматися на кілька днів;  хто живе за межами Острова і приїздить для перевірок не більше ніж на день.

До останніх можна віднести людей, які живуть біля Гідропарку чи Нафтогавані, тобто, на території, найбільш наближеній до лінії фронту.

– Громадський транспорт туди не ходить, – розповідає Ніна. – Але я бачу, що люди висаджуються на «кругу» біля судозаводу і йдуть в тому напрямку пішки. До речі, неподалік Гідропарку жила наша знайома. Її будинок витримав повінь, але нещодавно сильно постраждав внаслідок обстрілів.

Офіційна назва Острову – мікрорайон Корабел. Він розташований на острові, що має назву «Карантинний». Житловий масив почав розбудовуватись у 70-х роках минулого століття навколо великих суднобудівних підприємств. Перші багатоквартирні будинки були заселені у 1971 році. Острів – південно-західна околиця Херсона, частина міста, найбільш наближена до тимчасово окупованої Росією лівобережної частини області.

Тому в житті мешканців мікрорайону війна присутня дещо більше, ніж в житті інших херсонців.

– Вам не страшно? – питаємо у мешканця Острова Анатолія Васильовича.

– А чого боятися? – відповідає він. – Звикли вже. Щоправда, не до усього. Коли Острів обстрілювали запальними снарядами, так званими «люстрами», було дуже страшно.

Дійсно, повністю звикнути до війни неможливо. Можна якось пристосуватися до буття в екстремальних умовах, і навіть у такій ситуації намагатися наповнювати життя змістом і позитивом. Що й роблять мешканці Острова.

Автори: В’ячеслав Гусаков, Олена Гнітецька.

Поділитися цим матеріалом

Розвиваємо проект за підтримки