“Захисник, ви нас чуєте? Захисник! Ви чуєте нас?”
Головуюча колегії суддів Херсонського міського суду Олена Ус намагається зʼясувати, чи баче захисниця по справі документи, які досліджують у судовому засіданні.
Сьогодні слухають справу російських військових Віктора Бедріка та Олександра Чічкана. Це одні з топових російських військових. Перший був комендантом окупованого Херсона, другий – його заступником. Підозри від Служби безпеки України вони отримали ще у серпні 2023 року.
Очевидно, що росіян судять заочно. Таких справ по всій Україні слухається сотні. Точну кількість порахувати важко, адже досудові розслідування ведуть силовики по всій Україні, а судять херсонських колаборантів та російських злочинців суди від Івано-Франківська до Херсона.
У Херсонській обласній прокуратурі кажуть, що з початку війни (станом на 2 травня 2024 року) за їх процесуального керівництва розслідувалося 1990 кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України. За цей період повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України 724 особам, з них 430 особам – в порядку здійснення спеціального досудового розслідування. До суду скеровано обвинувальні акти цієї категорії щодо 600 осіб.
Клітка для підсудних, яку ще називають акваріумом, бо стінки в неї скляні, порожня, як і місце адвоката. В залі троє суддів, прокурор і секретар засідання. Судді не дуже раді присутності журналіста. Хтось з них каже про обстріли, хтось побоюється помсти від своїх підсудних.
В телевізорі нарешті зʼявляється столична адвокатка, каже, що чує, але побачити перелік документів, які досліджують у Херсоні не може. На диску, який досліджують, копії доказів, які правоохоронці зібрали у справі російських військових Бедріка та Чічкана.
Суддя зачитує тільки назви цих документів — це протоколи огляду сайтів, протоколи огляду приміщень та інші документи, які вдалося зібрати слідчим.
Ці матеріали досліджував експерт. Адвокатка результати експертизи бачила і матеріали досліджувати не бачить сенсу.
Суддя, серед перелічених документів, зачитує протокол огляду цокольного поверху апеляційного суду Херсонської області, де була одна з катівень. Ми ще торік прозвали її комендантською та наскільки могли докладно описали, що там відбувалося. Але потрапити туди офіційно не змогли. Тепер дізнаємося, що правоохоронці оглянули перший та цокольний поверх апеляційного суду 17 грудня. Кореспондент МОСТа зміг потрапити в незачинену будівлю на місяць раніше — 14 листопада, але через небезпеку замінування до підвалу не дійшов. Про це згадуємо, слухаючи матеріали, які перелічує суддя-доповідачка.
Аби розуміти швидкість розгляду справи, шукаємо дату початку її розгляду. Слідство завершили наприкінці вересня 2023 року, а обвинувальний акт надійшов до суду 2 жовтня того ж року. Сьогодні як раз сьомий місяць її розгляду. Суддям залишається оглянути ще 3 томи справи і аж тоді перейти до їх розгляду та дослідження по суті, допиту свідків, потерпілих та інших процесуальних дій.
В цій справі десятеро постраждалих, серед них Євген Усачов та Ігор Гуряков, яких самих судять за держзраду. Окупаційного коменданта та його заступника судять за порушення законів та звичаїв війни. За даними слідства, вони безпосередньо брали участь у незаконному утриманні цивільних у підвалі “комендатури”, а Чічкан ще й особисто катував цих людей.
За 50 хвилин після початку засідання закінчується, і судді з прокурором і адвокатом довго обирають дати наступних засідань. Судячи з усього, закінчити влітку цю справу не вдасться.
“Закон забороняє слухати справи у заочних кримінальних провадженнях або «in absentia» за спрощеною процедурою. Тому судді досліджують всі докази, і виконання всіх процедур, інколи специфічних, займає дуже багато часу”, – пояснює один із адвокатів, який захищає декількох людей, які підозрюються у колабораційний діяльності та державній зраді.
In absentia: що це і навіщо?
Спеціальне досудове розслідування та спеціальний судовий розгляд — це процедура, яку застосовують без підозрюваного чи обвинуваченого, коли вони переховуються від правосуддя. «In absentia» — не українське «ноу-гау», в нашій країні ця процедура запрацювала після подій 2014 року. Тоді в суспільстві зʼявився гострий запит на справедливість,
З 2022 року ці процеси стали масовими і, очевидно, що, маючи величезну кількість таких справ, слідство та суди мали працювати над злочинами в умовах війни і політичної турбулентності та попри втечу низки підозрюваних й обвинувачених на непідконтрольну територію чи за кордон.
Екстраординарні порядки кримінального провадження головним чином покликані забезпечити невідворотність покарання винних та дати підозрюваним чи обвинуваченим право на захист, навіть коли їх немає у залі суду.
“Це передбачено діючим кримінально-процесуальним кодексом України. Передбачена процедура спеціального досудового розслідування, за наслідками якої розглядається обвинувальний акт у стадії спеціального судового розгляду. Це також регламентовано міжнародним законодавством. І жодних проблем щодо розгляду таких обвинувальних актів немає. Не може бути так, що особа, яка зрадила державі, вчинила злочин, жодним чином не несе ніяких для себе наслідків. Ці злочини жодним чином не відрізняються від інших, які вчиняються повсякденно на вулицях Херсона або Херсонської області”, – каже заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Олександр Михалік.
Він дивується питанню “навіщо ми це робимо?”, довго пояснюючи, що кожен злочинець має понести покарання. І понесе, рано чи пізно.
Трохи скептичніше на це дивляться адвокати, які за розподілом обласних центрів з надання безоплатної допомоги захищають своїх клієнтів. До речі, з усіх учасників процесів, окрім самих підсудних, самими мовчазними є якраз адвокати, які не хочуть публічності. Ті, з ким ми спілкувалися, відмовилися, аби ми назвали їхні прізвища та показали їхню роботу.
“Серед адвокатів ці суди часто називають “віртуальними”. Всі розуміють, що це треба робити, але особливого запалу у цих справах я не бачу”, – розповів один з них.
Він також додає, що помічає несерйозний підхід до таких справ у багатьох колег. Але наголошує, що це залежить від людини і її професійності.
Натомість судді і прокурори, з якими ми спілкувалися в ході ознайомлення зі специфікою розгляду таких справ, стоять на тому , що процедура «in absentia» розблоковує роботу слідства та суду, скасовуючи важливі обмеження, які працюють у звичайних умовах. Наприклад, вимогу вручати обвинувальний акт особисто підозрюваному, як і заборону починати проводити розгляд справи в суді без його участі. Якби цього треба було дотримуватися, суди ніколи б не змогли розглянути справи «втікачів». Врешті «in absentia» не позбавляє людей, які переховуються, права на захист. Замість них у залі суду обов’язково має бути адвокат, причому на всіх етапах кримінального провадження — від досудового розслідування до самого вироку.
Тобто, з формальної точки зору, держава Україна надає людям, яких підозрює у важких злочинах проти державності всі ті ж права, що й іншим своїм громадянам.
“Вони можуть повертатися, і їм буде надано право виступити в суді і розповісти, як так сталося, що вони пішли працювати на країну-агресора, але є нюанс”, – жартує у курилці за будівлею суду один із прокурорів, який сьогодні буде підтримувати обвинувачення відразу у трьох справах.
Він не хоче публічності, зокрема і через те, що на відміну від багатьох правоохоронців, мешкає в Херсоні постійно.
Що ж таке спеціальне кримінальне провадження? Заочне провадження можливе лише в обмежених випадках. Слідчий суддя та суд дозволять застосувати «in absentia» за певних умов. Наприклад, кримінальне провадження мають здійснювати щодо обміняних військовополонених чи серйозних злочинів (державна зрада, колабораціонізм, бандитизм, хабарництво, геноцид, воєнні й військові злочини тощо), а також інших злочинів, що входять в одне провадження з вказаними вище. Або ж мають виконуватися такі умови. У справі фігурують лише повнолітні особи. Підозрюваний/обвинувачений переховується на тимчасово окупованій території України, на території держави-агресора (тобто в Росії або на тимчасово окупованих територіях) або оголошений у міжнародний розшук постановою слідчого чи прокурора. Людина переховується від слідства/суду, тому що свідомо хоче уникнути кримінальної відповідальності. Іноді відсутність людини помилково сприймають за переховування, але це не завжди так. Наприклад, людина може не знати про відкрите проти неї провадження або ж прийти до відповідних органів їй завадила хвороба. Саме тому обвинувачення зобов’язане надати реальні докази того, що людина свідомо уникає відповідальності.
Яка процедура досудового слідства?
За словами заступника облпрокурора Михаліка, процедура здійснення досудового розслідування і процесуального керівництва жодним чином не відрізняється від кримінального провадження, яке розслідується в загальному порядку. Єдине виключення – порядок повідомлення про підозру особі.
Тобто, правоохоронці, зафіксувавши здійснення злочину чи дію, яка може кваліфікуватися як злочин, вносять інформацію про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Після цього слідство йде звичайним чином. Слідчі збирають докази — прокурор здійснює нагляд.
Тут треба зробити відступ. Адже докази, на нашу думку, у “заочних” справах відрізняються від тих, які ведуть у звичний спосіб. Ми не можемо казати про всі справи, але, слухаючи в залі судових засідань перелік доказів, які є у справі, фіксуємо, що як правило — це протоколи огляду сайтів, рідше – обшуків у приміщеннях і протоколи допиту свідків.
Очевидно, що, прослухавши мінімум три таких переліки у різних справах, одна з яких стосувалася окупаційного коменданта Херсона, ми собі це зафіксували та спитали при нагоді у прокурора, чи цього достатньо?
“Ну, значить, ви не все почули. На одних протоколах огляду далеко не поїдеш… Для нас орган досудового розслідування — це СБУ Херсонської області. А є ще центральний апарат — головне слідче управління СБУ. Я не можу казати про набір доказів у їх кримінальних провадженнях, але у нас є певні межі, якими ми користуємося у нашій діяльності. У нас достатній, на мій погляд, набір доказів. Протокол огляду інтернет-сторінки, про який ви кажете – це мінімум. За наслідками якого проводиться встановлення особи відповідно до встановленої процедури. Потім проводяться відповідні портретознавчі експертизи. А також допити осіб, які можуть самостійно, об’єктивно підтвердити, що вони саме впізнають цю особу. Так, ми виходимо із того, що у нас є на теперішній час. Тобто це не якийсь дід Вася, який колись щось чув. А реальні особи. Або сусіди, або сослуживці”, – розповідає він.
І додає, що перелік доказів зазвичай достатньо широкий.
Після зібрання доказів і встановлення особи їй повідомляють про підозру.
Спочатку складається письмове повідомлення про підозру у загальному порядку. Після цього відбувається публікація цього повідомлення в газеті “Урядовий кур’єр”. Одночасно з цим, відбувається публікація копії повідомлення на сайті Офісу Генерального прокурора України.
Ці документи і є зазвичай джерелами для журналістських матеріалів.
Після цього передбачена процедура залучення безоплатного адвоката. Робиться це з метою захисту прав та надання захисту особі, гарантованого Конституцією. В кожному випадку викликається адвокат, йому вручається обвинувальний акт, матеріали справи, і він фактично представляє та захищає інтереси підозрюваного. Всі адвокати для таких людей безкоштовні, адже надаються центрами вторинної безоплатної допомоги.
До речі, адвокатів надає не тільки херсонський центр, а і центри безоплатної правової допомоги з усієї України.
Відмітимо, що прокурори, слідчі та інші особи не мають права самостійно вирішити питання про так зване “заочне слідство”. Прокуратура має звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.
“Відповідний слідчий суддя вивчає наявні матеріали кримінального провадження, фактично здійснюючи від імені держави вже суддівський контроль за цим кримінальним провадженням, і надає дозвіл”, – розповідає Михалік.
Далі слідчий суддя, за поданням прокурора, має обрати запобіжний захід. Як правило, це безальтернативне тримання під вартою. Цей етап викликає найбільше глузування. В соцмережах та медіа його називають “віртуальною буцегарнею”. Але, як пояснюють судді і прокурори, це звичайна процедура, яка нічим не відрізняється від очного суду, тому суддя зобовʼязаний відправити людину до слідчого ізолятору, хоч і віртуально.
Слід відмітити, що як і передбачає КПК, всі наступні дії відбуваються за рішенням суду. Слідчий суддя розглядає клопотання, наприклад, про тимчасовий доступ або про отримання дозволу на проведення обшуку. Судові засідання, хоч і короткі, з цього питання проходять сухо і по діловому. Часто у кабінеті судді.
Після цього слідчі органи мають завершити розслідування, розкрити матеріали справи захиснику і передати обвинувальний акт до суду.
Суд: довгий шлях до справедливості
З цього моменту починається найдовший, як показує практика, етап – судовий. Судовий розгляд щодо особи, яку судять “заочно”, називається спеціальним. На його проведення також дозвіл дає слідчий суддя, дослідивши перед тим матеріали справи та клопотання прокурора.
Після авторозподілу справа потрапляє до певного судді або колегії з трьох суддів. І вони починають її розгляд. Як правило, всі учасники справи, окрім суддів і прокурора, підключаються до засідання за допомогою відео та аудіо. Хоча, інколи, у виключних випадках, і прокурор може включатися віддалено.
Специфіка спеціального судового розгляду полягає в тому, що чисто формально, підсудного викликають до суду. Три рази.
Роблять це за допомогою все того ж “Урядового курʼєра” та сайту ОГПУ. Сам процес дуже складний. Збираються судді, які сидять у душному залі і чекають учасників процесу. Прокурор повідомляє про виклик і його очікуваний результат, після чого всі розходяться, визначивши час наступного засідання, яке проходитиме так само нудно і передбачувано.
Звісно, що людина, яку підозрюють у державній зраді, на такий суд не підключиться. Бо ніхто точно не може сказати, чи прочитала вона десь з Генічеська чи Алушти, де працює на окупантів та ховається від українського правосуддя, повідомлення в “Урядовому курʼєрі”, який і в Херсоні неможливо купити, або на сайті Офісу Генпрокурора, який за рішенням Роскомнадзору давно заблокований на тимчасово окупованій території. І це питання хвилює багатьох дотичних до процесу людей.
“Я особисто вважаю, що трьох повідомлень на сайті та в газеті — категорично недостатньо. Ми ж знаємо, що вони (підсудні, – МОСТ) не мають змоги відкрити і почитати ці обʼяви. І хоч це нічого не змінить, ми ж це розуміємо, але повідомляти треба людину всіма можливими і наявними засобами. Так каже европейська практика, про це на семінарах нам кажуть судді з Європи”, – в перерві одного з засідань каже суддя Херсонського міського суду Наталія Корольчук.
На її думку, прокурори мали б повідомляти людину в месенджерах, соцмережах та на електрону пошту.
“Тоді б це було правильно. І відповідало світовій практиці”, – підтверджує голова Апеляційного суду херсонської області Олександр Коровайко.
І додає, що розуміє, що ніхто з тих, кого звинувачують у тяжких злочинах проти держави на судове засідання не приїде, але деякі помічники суддів, з власної ініціативи, намагалися звʼязатися із підозрюваними та підсудними.
“Там просто кидають слухавку і вимикають телефони, ви ж розумієте, як тільки почують, хто, звідки і навіщо їм телефонує”, – розповідає він.
За словами Коровайка, така позиція і Верхового суду, який рекомендує формулу “два плюс один”.
“Що це значить? Це значить два офіційні повідомлення і якийсь альтернативний спосіб. Тобто, той же дзвінок родичу або СМС. Якщо достовірно відомий офіційний телефон або профіль у соцмережі, можемо побачити, що людина прочитала. Значить, вже людина знає. І може, використовуючи принцип диспозитивності (надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд, – МОСТ), скористатися або не скористатися своїм правом звернення, поцікавитися, про що його повідомляють. Тобто, в інший альтернативний спосіб донести, що відносно нього в Україні ведеться кримінальне провадження”, – пояснює він.
Прокурор Михалік відмовляється коментувати позицію суддів, про яку ми йому повідомили, але каже, що прокурори дотримуються Закону та повідомляють саме так, як він вимагає.
“Мені здається, це все зайві розмови. Є закон, він забезпечує права підозрюваних. До того ж ми надаємо всі матеріали адвокатам. Вони можуть захищати права клієнтів”, – додає він.
Рядові прокурори, які просили не називати їх імен, в бесідах в курилці Херсонського міського суду теж кажуть, що існуючої процедури цілком достатньо і теж кивають на присутність в процесі адвоката, який “може, якщо захоче, повідомити свого клієнта”.
Через годину в залі судових засідань суддя Корольчук намагається добитися від адвоката, який включився через відеозвʼязок, яка його позиція по справі заступниці голови окупаційної думи Олени Дмитрук.
“Правова позиція не узгоджена з моєю клієнткою, отже я не можу казати про достатність чи недостатність заходів повідомлення. Тому на розгляд суду”, – каже він.
Суддя втомлено махає рукою і щось тихо каже колегам.
Майже всі адвокати, яких ми почули по відеозвʼязку, кажуть теж саме. В приватних бесідах, адвокати-безоплатники кажуть, що бажання повідомляти про щось “колаборантів і зрадників” у них немає. Але кажуть, що захищають свої клієнтів так, як вимагає закон, адвокатська етика та їхні власні переконання.
Закінчується процес, очевидно, вироком суду, який набирає законної сили після апеляції, якщо таку скаргу подають адвокати. Але про це далі.
Апеляція
Почати цей розділ, як це не дивно, ми вирішили зі статистики. Яка покаже дуже цікаву тенденцію, зокрема у подачі адвокатами апеляційних скарг у справах херсонців, яких підозрюють у державній зраді та колабораціонізмі, і судять заочно.
Спочатку про суди першої інстанції. У 2023 році в суди першої інстанції по всій країні надійшло 267 справи, в яких людей обвинувачували у державній зраді, колабораційній діяльності, пособництві державі-агресору та подібних статтях ККУ.
З яких суди розглянули 18 справ і винесли вироки.
А до апеляційної інстанції дійшла тільки… одна скарга.
Станом на 1 червня 2024 року до судів першої інстанції передали 124 таких справи, а вироків винесено 24.
З урахуванням “переходу” справ 2023 року в наступний рік, мала збільшитися кількість апеляційних скарг, але поки їх було 2. З них одну суд вже розглянув (стосовно Володимира Сальдо) та одну справу повернули до суду першої інстанції. Пошук в реєстрі судових рішень не дав результату, тож ми поки не знаємо, що це за справа.
Ці нудні цифри добре ілюструють стан справ з апеляційним оскарженням та швидкістю розгляду справ у судах першої інстанції.
Чому адвокати не подають апеляційні скарги, ми намагалися зʼясувати у всіх співбесідників, з якими, в ході підготовки цього матеріалу нам вдалося поговорити. І як зʼясувалося, це одна з головних таємниць.
Самі адвокати кажуть про це неохоче.
“Не подають апеляції з різних причин. Хтось вважає, що немає позиції клієнта з цього приводу — немає і предмету дискусії, хтось боїться слави захисника “державного зрадника” та репутаційних ризиків, а хтось просто відбуває чергову справу. Але навряд вам це хтось прокоментує, надто сенситивна тема”, – каже адвокат Петро.
Він сам готує апеляційну скаргу щодо відомої в Херсоні людини, яка навесні 2022 року пішла на співпрацю із росіянами і вже отримала заочний вирок. Але коментувати процес, вирок він не хоче. Через можливі репутаційні втрати.
“Хто захоче, аби їх адвокатом була людина, яка має славу “захисника колаборанта”? Ніхто не хоче. Але роботу я свою роблю”, – додає він.
З ним частково згодний голова апеляційного суду Херсонської області Олександр Коровайко.
“Адвокати, думаю, що будуть подавати скарги. Їх же призначають через центр безоплатної правової допомоги, вони навіть, скажемо, зацікавлені в цьому, вони отримують кошти за свою роботу”, – каже він.
Прокурори, в тому числі і заступник облпрокурора Михалік, розводять руками. Дії адвокатів їм або не дуже цікаві, або незрозумілі.
“Я не можу коментувати, чому вони так діють. Але ж по потому ж Сальдо адвокатами подано апеляцію. По першому вироку, який постановлений в Одесі. Тобто, сказати про те, що вони не хочуть цим займатися не можна”, – каже Михалік.
І додає, що вже є випадки, коли прокурори подають апеляційні скарги, не погоджуючись із вироком суду.
“Так, є випадки, коли судді, на нашу думку, відповідно до Кримінального процесуального кодексу, призначають дуже мʼяке покарання обвинуваченим у тяжких злочинах проти державності. Тому що… Ну, вважають, що ми недостатньо зібрали доказів, хоча, на нашу думку, це не так. Буває навіть, що однакові набори доказів по схожих справах призводять до різних строків покарання у різних суддів. Чомусь так. Ну, ми користуємось повноваженнями КПК і подаємо апеляцію. Їх також небагато, але вони є”, – каже він.
В чому ж проблема?
Таке питання мало б виникнути у людини, яка дочитала цей чималенький текст. І воно закономірне.
З того, що ми вже виклали може скластися враження певного сумбуру, хоча, якщо почати розбиратися, то всі дотичні до процесу сторони працюють відповідно до духу та букви Закону.
І єдиною слабкою ланкою є Херсонський міський суд. І справа не в суддях, більшість з яких є професійними і відповідальними, а в їх кількості.
“Ви там напишіть, що нам потрібні судді. Ми тут всі вже в милі, роботи дуже багато, навантаження шалене”, – бідкається в перерві між засіданнями суддя Корольчук.
Вона дуже емоційно пояснює, що знайти зараз помічника в Херсоні — величезна проблема. Зарплати мізерні, роботи багато.
“Ще й під обстрілами сидіти”, – каже вона, вказуючи на вікна, закладені мішками та папками зі старими документами.
Точну кількість справ, яка приходиться на одного суддю вона назвати не може і питає у Костянтина Репіна, якій прийшов в новий склад колегії по черговій “заочній” справі. Той посміхається, але порахувати теж не може.
Але каже, що “заочних” справах по херсонцях, що перейшли на бік росіян, в нього більше 20.
“В мене десь 20-30”, – каже Корольчук та починає чергове засідання.
Такі шалені навантаження, помножені на складну процедуру. призводять до затягування справ. А причина одна — страшенний некомплект суддів. У Херсонському міському суді це історична проблема. Некомплект суддів тут завжди був більше 30%. Зараз – понад 50%.
Якщо додати, що Херсонський міський суд зараз здійснює правосуддя за Білозерський, Цюрупинський, Генічеський, Голопристанський та Новотроїцький суди, то картина зовсім не райдужна.
“У нас прийти в професію – дуже складний процес. Тим більше, що зараз задіяно багато демократичних моментів, щоб все було прозоро. І тому все йде через конкурс”, – каже Олександр Коровайко.
Він пояснює ситуацію і каже, що є єдиний шлях, який допоможе наповнити суддями три суди, які працюють на правобережній Херсонщині — перевідрядження.
З початку повномасштабного вторгнення та майже повної окупації області, суддів Херсонської області почали відряджати до інших судів по всій Україні. Дехто з них навіть встиг очолити суд в іншій області та піти на пенсію. Після звільнення правобережжя, суддів з Нововоронцовського, Великоолександрівського та Херсонського судів повернули з відряджень, але судді з лівого берега досі у відрядженнях.
“Це питання Вищої кваліфікаційної комісії. Треба, я так думаю, повернути суддів в ті суди, яким передана зараз територіальна підсудність. Працював ти в Генічеську, тож повернися в Херсон і здійснюй правосуддя тут”, – каже Коровайко.
Судді херсонського міського суду з ним солідарні. Це дозволило б розвантажити не тільки їх суд. У Великоолександрівському та Нововоронцовському судах не вистачає слідчих суддів та суддів для колегіального розгляду, то частину “справ держзрадників” передають в Херсон.
Але і тут є проблема. Бо фізично оселити всіх суддів з шести районних судів у Великій Олександрівці неможливо. Як і надати їм всім робочі місця.
А поки проблему намагаються вирішити, в Херсоні під обстрілами суддя Корольчук намагається добитися у столичного адвоката в телевізорі його позицію по справі Олени Дмитрук, яка має отримати строк.
Має, бо навіть така, заочна справедливість — це важливий символ для багатьох. І надія, що всі, хто зрадили понесуть покарання.
Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створений у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.
