За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, станом на грудень 2023 року в російському полоні перебуває 28 тисяч цивільних громадян України. Одним із них є мешканець Херсона Іван Козлов, який знаходиться в полоні з 21 квітня 2022 року. МОСТ поспілкувався з дружиною Івана Марією Козловою, яка розповіла свою історію боротьби, що триває вже майже два роки.
До повномасштабного вторгнення Іван Козлов працював у сфері ІТ, любив активно проводити час із друзями та сім’єю, обожнював рибалити та працювати з деревом. Мав невелику яхту, на якій мріяв перетнути Чорне море.
24 лютого 2022 року всі мрії та плани Івана та Марії відійшли на другий план. Тоді вони жили неподалік Антонівського мосту та чули все, що відбувалось у перші дні вторгнення.
Марія згадує, що на початку окупації вона переймалась лише тим, аби вберегти маленьких сина та доньку. Пізніше Іван розповів Марії, що він допомагає ЗСУ.
“Він просто казав “допомагаю нашим”. Як саме, я тоді не розуміла, вже потім стало відомо, що його затримали на підставі “щось знайшли у телефоні”, – розповідає жінка.
Після того як Херсон був остаточно окупований російськими військами, родина вирішила виїхати з окупованих територій. На той момент це можна було зробити через Крим.
Допит та затримання
21 квітня 2022 року під час проходження перевірки на пункті пропуску “Армянськ” Іван потрапив на допит, який, за словами Марії, тривав близько трьох годин.
“Ми чекали 3 години з дітьми під дощем на Івана. Повернулися до автобуса і виявилося, що всі чоловіки вже пройшли перевірки та чекають в автобусі. Але Івана досі не відпустили. Тоді він подзвонив і сказав повернутись до КПП”, – згадує Марія.
Після того як Марія з дітьми повернулись до пропускного пункту, вона почала розпитувати російських військових, де її чоловік та як довго його будуть утримувати, проте всі її питання залишались без відповідей. Телефон Івана на той момент вже був вимкнений.
Забравши речі чоловіка, жінка була вимушена їхати далі, проте на пропускному пункті у російському місті Нальчик її разом із дітьми зняли з автобуса представники російської ФСБ. Після цього обшуки та багатогодинні допити проходила вже Марія. Ніч вона разом із дітьми провела у відділку поліції. Ноутбуки, телефони та іншу техніку, яка була у родини із собою, росіяни забрали для перевірки.
Наступного дня Марію з дітьми перевезли на російську військову базу та через деякий час посадили на автобус, який прямував до Грузії.
“На кордоні із Грузією ми простояли у заторі 6 годин без їжі і води. І ще 3 години потім на КПП вони перевіряли мій паспорт. Можу тільки здогадуватись, що це було пов’язано із затриманням чоловіка. Так біля 5-ї ранку на четверту добу нашої «подорожі» я опинилася на автовокзалі в Грузії. З донею 1 рік і сином 4 роки, з купою чемоданів, без телефону і без чоловіка”, – розповідає жінка.
Рік пошуків
Протягом року Марія не знала, де знаходиться її чоловік та у якому він стані. Жінка намагалась знайти Івана – зверталась до російської сторони, надсилала запити, зверталась до всіх державних установ, аби повідомити про незаконне затримання Івана та знайти хоча б якусь інформацію про свого чоловіка.
Згодом жінка дізналась, що Іван знаходиться у СІЗО-1 у місті Сімферополь. Пізніше його перевели до СІЗО-2, яке, за інформацією українських правозахисників, було побудоване спеціально для полонених українців.
У СІЗО чоловік перебував у зв’язку зі звинуваченням у “шпигунстві” за статтею 276 Кримінального кодексу РФ.
У травні 2023 року Івана внесли до системи Федеральної служби виконання покарань Росії, після чого з’явилась можливість написати йому листа через платний сервіс Зонателеком. Так подружжя почало спілкуватися після довгого мовчання.
З листів Марія дізналась, що протягом року до Івана застосовувався психологічний тиск та катування. Зокрема, росіяни розповідали чоловікові, що після того, як його затримали, була затримана і його дружина, що Марія також знаходиться за ґратами, а дітей росіяни нібито передали до дитячого будинку.
Жінка розповідає, що внаслідок постійного тиску психологічний стан Івана був вкрай поганим. У чоловіка навіть було декілька спроб самогубства.
Оголошення вироку
30 листопада 2023 року російський суд присудив Івану Козлову 11 років колонії суворого режиму. Хоча, за словами адвоката Івана, навіть за російським законодавством, враховуючи всі обставини злочину, строк може становити максимум 2 роки умовно, з яких майже 2 роки чоловік вже перебуває у СІЗО.
Адвокат Івана подав апеляцію щодо вироку суду. Засідання з розгляду апеляції відбудеться 19 березня 2024 року.
За словами Марії, її чоловіка утримують у неналежних умовах та до нього досі застосовується побиття та катування, зокрема, у вигляді заборони спати. Також з листів Івана відомо, що ув’язненим роблять щеплення, призначення яких не пояснюють.
Що робить українська влада?
Як розповідає Марія Козлова, наразі український Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими не створив жодної робочої групи, яка б займалася питанням полону цивільних осіб.
“Всі ці утримання РФ українських людей є протизаконними, порушенням прав людини, і Женевської конвенції стосовно того, що не можна забирати цивільних. Проблема в тому, що досі немає відповідного законодавства, немає ні механізму обміну, ні передачі цивільних. А час іде – люди сидять в умовах, які загрожують їх життю і здоров’ю”, – каже жінка.
На запити до Координаційного штабу Марії відповідають, що робота у цьому напрямку ведеться, проте яка саме – не уточнюється.
Враховуючи велику кількість цивільних полонених українців, яких незаконно утримують в Росії, їх рідні об’єднуються у спільноти, аби обмінюватися інформацією та порадами, зокрема, Марія розповіла про громадську організацію “Цивільні в полоні”.
“Там завжди можна знайти інформацію, куди звертатися стосовно різних питань, які виникають. Там можна отримати та передати звістку. Родичі кооперуються на мітинги і акції в Києві, в інших містах і в інших країнах. Наразі збирають загальні кошти на відновлення тих, хто виходить. Але таких одиниці”, – розповідає Марія.
Мовчати не можна говорити
У спільноті родичів полонених триває дискусія стосовно того, чи варто розголошувати інформацію про полоненого та його пошуки. Дехто вважає, що краще мовчати та не розповсюджувати інформацію у ЗМІ, аби не нашкодити тим, хто в полоні.
На думку Марії Козлової, цивільним полоненим потрібен розголос. За її словами, Іван також вважає, що про цивільних не можна мовчати.
Рідним полонених Марія радить подавати інформацію про зникнення у всі відповіді державні органи. Звертатися за юридичною допомогою в Україні. Шукати допомогу у вигляді волонтерів зі сторони РФ або найняти адвоката. Шукати родичів, близькі яких теж утримуються в тому ж СІЗО чи колонії, що і їхні рідні. Комунікувати, обмінюватися інформацією.
У грудні 2023 року Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими розробив зміни, які закріплюють за ним функцію повернення з неволі цивільних громадян України, яких незаконно утримує РФ. Проєкт пройшов погодження у центральних органах виконавчої влади України та за підписом міністра оборони України скерований до Секретаріату Кабінету Міністрів для подання на розгляд уряду.
Над матеріалом працювали: Олена Гнітецька, Маргарита Доценко. Дизайн: Юлія Терещук
