У коридорі Соломʼянського суду Києва жінка на лавці самотньо очікує судового засідання. Незабаром приходить прокурор. Адвоката не буде. Обвинувачена захищатиме себе сама. Справу заслухають в одне засідання.
Місяць тому Служба безпеки України поширила інформацію про затримання на Київщині колаборантки зі звільненої Херсонщини.
Йшлося про завідувачку Бериславського відділу держустанови «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб».
У червні минулого року року окупанти призначили Світлану керувати «санепідемстанцією» в окупованому місті Бериславі.
«На цій «посаді» вона змушувала своїх колишніх підлеглих вступати до лав ворожої псевдоустанови. У фейковому медзакладі вона обіцяла російські «зарплати» і лояльне ставлення з боку загарбників.
У разі незгоди — колаборантка погрожувала «заявляти» до каральних органів рф як про учасників руху опору.
Після звільнення регіону зловмисниця втекла до одного із селищ Білоцерківського району на Київщині, де намагалась «залягти на дно», щоб уникнути правосуддя.
Однак, контррозвідники СБУ все одно встановили її місцезнаходження.
При обшуках у помешканні фігурантки виявлено комп’ютерну техніку і документацію, які підтверджують її співпрацю з окупантами… Зловмисниці загрожує до 10 років тюрми», — йшлося у прес-релізі СБУ.
27 вересня жінку помістили під цілодобовий домашній арешт із електронним браслетом. А через місяць передали справу в суд.
— Ви самостійно будете захищати свої права та інтереси? Вам не потрібен захисник? Це не повʼязано з тим, що у вас немає грошей? — запитав суддя Максим Вишняк.
— Ні, не повʼязано, — відповіла обвинувачена.
Участь адвоката справді не обовʼязкова, коли йдеться не про особливо тяжкий злочин.
Світлані уже майже 60. Вона має вищу медичну освіту. Народилась у селищі на Київщині, куди і приїхала після звільнення Херсонської області. Вона продовжує працювати завідувачем у тій самій установі, але дистанційно, тому що в Бориславі ідуть постійні бої.
Російські військові вперше відвідали підприємство 21 березня: приїхали туди на танках. Але до червня установа ще нібито працювала як раніше. «Що ми робили? Наші працівники відбирали проби на дослідження води, ґрунту… Інформацію передавали на Херсон», — пояснює обвинувачена.
За матеріалами справи, на початку червня минулого року Світлана на службовому автомобілі і з підлеглим поїхала в окупований Херсон — до держустанови «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб».
А, повернувшись у Борислав, наприкінці місяця вона зібрала трудовий колектив в актовій залі і оголосила російською мовою, що створюється «Государственное бюджетное учреждение здравоохранение «Херсонский областной центр гигиены и эпидемиологии». Світлана закликала підлеглих писати заяви, щоб їх перевели на роботу в цей незаконний орган. І пояснила, що всі, хто зроблять це, отримуватимуть зарплату і матеріальну допомогу в російських рублях. Вона додала, що новостворений центр має свій «устав» і російською зачитала уривок із нього. Незгодним керівниця запропонувала покинути приміщення і більше на роботу не виходити.
Із цього моменту діловодство в установі велося російською мовою. Обвинувачена проводила співбесіди і приймала нових працівників: водіїв, охоронців, помічників лікаря-епідеміолога, прибиральника, фельдшерів та ін.
«Визнаю і щиро каюсь», — зітхає вона.
Жінка розповідає, що влітку минулого року керівник «Херсонського обласного лабораторного центру МОЗ України» Юрій Ромаскевич повідомив підлеглим, що в Херсоні всі працівники переводяться на «нові» посади.
«Все так само буде, будемо виконувати всі закони України, що касається України, тільки буде по-русски», — намагалась пояснити обвинувачена.
Працівників переконували писати заяви, лякаючи тим, що інакше не буде зарплати ні від України, ні від Росії.
Світлана не заперечує, що зібрала працівників у залі і закликала переходити на роботу до окупантів.
— Вас хтось примушував це робити? — поцікавився суддя.
— Вообще-то мій керівник сказав, що всі завєдующі перейшли. «Вам надо всім перейти». Получається, що сама…
— Були ті, хто відмовився?
— Були. Відмовлялися. Коли в залі ми сиділи, вони з залу вийшли.
— А ви були згодні?
— Так як керівник сказав, що ми повинні працювати…
— Але ж ви маєте свій життєвий досвід, освіту і, як кожна людина, розум маєте. Невже ви не розуміли, що це не відповідно до українського законодавства? Якісь особи усвідомили це.
— В основном пєнсіонєри [усвідомили], які мали пенсію і получали тоже російські кошти, деякі ні…
— Ви натякаєте на те, що у вас іншого джерела доходу не було?
— Ні, були. Нам тоді платили українські…
— Вам ще й Україна платила весь цей час?
— Так. А потом у вересні 2022-го нас перевели на простій.
— І ви почали отримувати зарплату в рублях.
— Ми получали два чи три рази.
— Що ви можете сказати на свій захист?
— Щиро каюсь. Вину визнаю, — після деякої паузи говорить обвинувачена. — Будь ласка, прошу вас дочутися, що я щиро каюся. І дослухатися до думки прокурора.
— На що ви ще хочете, щоб суд звернув увагу?
— На мій вік. Через місяць — 60… — не договоривши, жінка починає плакати.
Прокурор просить для неї умовне покарання.
Світлана покидає зал суду, схлипуючи. І лише згодом у коридорі, чекаючи вироку, заспокоюється.
Трохи згодом того ж дня суддя оголошує рішення.
Жінку засуджують до 5 років позбавлення волі, але звільняють із іспитовим строком 3 роки. Додатково їй забороняється на 15 років обіймати посади, повʼязані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
. . .
Ексдиректору «Херсонського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ» Ромаскевичу підозру оголосили ще в березні 2023-го і заочно.
Із підозри відомо, що 30 липня 2022 року в приміщенні актової зали Херсонського державного університету він узяв участь у форумі «Мы вместе с Россией», на якому відкрито підтримав ідеологію країни-агресора і прийняття декларації «Русский Херсон» щодо подальшого розвитку регіону в складі РФ.
У виступі на форумі він висловився за анексію Криму, кажучи, що рівень медицини в Україні значно нижчий, ніж на окупованому в 2014-му ворогом півострові.
А ще Ромаскевич вступив до складу комітету Херсонського обласного відділення політичної партії «Комуністична партія Російської федерації», в складі якої брав участь у різного роду пропагандистських заходах.
Після звільнення Херсона він затриманий не був і за, останніми даними, переховується на окупованій території.
У квітні цього року обвинувальний акт щодо Ромаскевича також скерували до суду. Оскільки на той час Херонський міський суд ще не відновив роботу, то справу вирішили слухати в Ужгороді — за місцем завершення досудового розслідування.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
Ілюстрації — Марічка Юрчак