Керівників слідчого ізолятора у Херсоні судять за держзраду, але Служба безпеки України встановила, що їх катували росіяни.
Про це свідчить повідомлення про підозру російському “коменданту” Херсонської області Віктору Бедрику від СБУ.
Колишньому начальнику ізолятора Ігорю Гурякову та його заступнику Євгену Усачову інкримінували державну зраду, яка скоєна в умовах воєнного стану.
За версією Державного бюро розслідувань, Гуряков і Усачов “подарували” слідчий ізолятор російським загарбникам.
Також вони могли допомагати росіянам створювати так зване “управління Служби виконання покарань по Херсонській області”.
По статті про держзраду Ігорю Гурякову та Євгену Усачову загрожує 15 років в’язниці або довічне позбавлення волі (з конфіскацією майна).
Але, як зазначено вище, опублікований на сайті Офісу Генерального прокурора документ Служби безпеки України міг би змінити долю Гурякова та Усачова.
За ним, перед можливим переходом на бік росіян тюремників викрали та катували.
Як встановила українська спецслужба, Ігоря Гурякова та Євгена Усачова викрали 11 травня 2022 року. В цей день у СІЗО стався “бунт”.
Як розповів МОСТ’у захисник працівника колонії на Херсонщині, якого затримали і зараз судять за колабораціонізм, ситуація з тюремниками є неоднозначною.
“Працівники колоній Херсона і області потрапили в дивну ситуацію. З березня до травня вони працювали в окупації, але як кажуть, з відома київського керівництва. Їм виплачували зарплати, вони несли службу. Тільки в травні більшість з них постала перед вибором, переходити на бік росіян, або звільнятися”, – розповів адвокат, попросивши не називати себе.
Це підтвердив мешканець Дарʼївки Віталій, якому пропонували перейти на бік росіян, але він відмовився.
Тобто, викрадення Гурякова та Усачова могло бути підготовкою захоплення українських місць несвободи на Херсонщині.
Але на той час колонії працювали, як вважали їх працівники, в українському правовому полі.
Після викрадення Ігора Гурякова та Євгена Усачова запроторили до підвалу будівлі Херсонського апеляційного суду, де російські окупанти облаштували “комендатуру”.
Далі Гурякова та Усачова декілька днів “допитували” росіяни.
Робили вони це фіксуючи тюремників в одному положенні, з застосуванням фізичного насильства, психологічного тиску та катувань струмом.
Крім цього, росіяни катували бранців голодом та спрагою.
За інформацією СБУ, відпустили Ігоря Гурякова та Євгена Усачова 14 травня.
І вже після цього вони “раптово” пішли на співпрацю з росіянами на початку червня 2022 року.
МОСТ звернувся до Херсонської обласної прокуратури за коментарем стосовно ситуації з переслідуванням Гурякова та Усачова.
У відповіді прокуратура зазначила, що версія про співпрацю тюремників під примусом з’явилась нібито після ознайомлення їх адвокатів з матеріалами справи.
Ця інформація була отримана не від адвокатів Ігоря Гурякова та Євгена Усачова.
А, як вже було зазначено вище, від СБУ.
Яка через сайт Офісу Генерального прокурора опублікувала документ повідомлення про підозру російському “коменданту” Херсонської області Віктору Бедрику.
В цьому документі і було зазначено, що Гуряков та Усачов перед співпрацею з росіянами пройшли через катівню в будівлі апеляційного суду в Херсоні.
МОСТ публікує цей документ Служби безпеки України у початковому вигляді.
Окремо зазначимо, що прокурор Херсонської обласної прокуратури погодив повідомлення про підозру Бедрику.
Тобто відомство не було проти викладених у повідомленні про підозру обставин скоєних Віктором Бедриком злочинів.
Далі прокуратура зазначає, що Ігор Гуряков та Євген Усачов раніше ніяк не повідомляли про примус до співпраці з російськими окупантами.
А як тоді про це дізналась СБУ, якщо вони нікому нічого нібито не повідомляли?
Наприкінці коментаря прокуратура зазначила, що Гурякова та Усачова не визнавали потерпілими через катування.
На противагу цьому тюремників визнали потерпілими у справі проти Бедрика та його посібника Олександра Чичкана.
Але “причини такого поводженнями з ними не встановлювались, оскільки ці обставини не є предметом розслідування даного злочину”.
Можливо причини описаного вище поводження з Ігорем Гуряковим та Євген Усачовим могли б бути предметом (вже закінченого) розслідування ДБР?
Можливо не тільки причини, але і наслідки?
Чи Державному бюро розслідувань виявилось важливішим, так би мовити, “зарубати палицю”, а не встановити істину і не прирікати людей на довічне ув’язнення?
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
