«Жертв насправді багато. Досі точної кількості ніхто не знає. Гадаю, йдеться більше ніж про 70 чоловік. Серед них є діти», – говорить друг моєї подруги, який зараз перебуває в Олешках на окупованому лівому березі Дніпра.
Цими днями я спілкувався з мешканцями Лівобережжя, яким вдалося різними шляхами вибратися до Херсона. Вони кажуть, що російські військові спочатку рятували себе і вкрадене майно, а потім цивільних. І це тільки в більших населених пунктах. В селах був хаос. Вчора росіяни обстріляли наш евакуаційний човен. Троє загиблих, 10 поранених.
Станом на сьогоднішній ранок з Лівобережжя офіційно врятовано 112 людей. Підтопленими залишають 46 населених пунктів, 12 з них на лівому березі. Вода поступово відходить.
«Найстрашніше бачити, що вода підходить, а ти відчуваєш своє безсилля перед стихією. І не розумієш, коли це закінчиться і чи залишишся живим. Коли бачиш трупи людей, яким не пощастило, яким би ідеальним ти не був у душі, але радієш, що там не ти, що ти – вижив. Це щось тваринне, неконтрольоване і абсолютно дике, що живе в кожному з нас», – каже мій співрозмовник з окупованого міста.
Трупи я бачив власними очима – приблизно 15 тіл. Ходять чутки про велику братську могилу десь в районі цвинтаря, де хоронять всі трупи. Там наші люди та їхні солдати. Але я цього не бачив.
6 червня їздила по деяких вулицях машина МНС Росії, пропонували збиратися біля пожежної станції для евакуації. Було три автобуси. Ледь заповнили половину одного. Всі боялись евакуюватися через те, що не було перевіреної інформації, куди саме евакуюють»
Переважно люди евакуювалися самостійно, в останній момент. Дехто не встиг. Тому залазили на дахи. Але для одноповерхових будівель це, в основному, не мало сенсу.
Смерті ніхто не чекав. Всі вірили, що вода так високо не підніметься.
Організована евакуація наразі проводиться зі сторони Житлоселища в Раденськ на військових автомобілях по суші, приватних катерах, віджатих у населення, і знову на автомобілі у Раденськ. А далі – хто куди.
Окупаційна влада перебуває у Скадовську. А всі недобитки солдатів, всі як один кажуть, що це ЗСУ підірвали ГЕС. “Это сделали ваши. Вот и наслаждайтесь.
Деякі нетверезі солдати намагались на воді спасати людей, але перед тим питали, чи мають російський паспорт. Все залежить від людини: деякі рятували мовчки, а деякі заважали нам, волонтерам спускати човни на воду, щоб ми не втекли до Херсона».
Олександр із Кардашинки розповів мені сьогодні, що люди сиділи на дахах, пересувалися на човнах з одного будинку на інший. Одного разу його човен перевернувся, його врятував сусіді. А потім вони втекли від росіян до точки, звідки їх вивезли наші рятувальники.
«Коли в Херсон приїхали, то наче з пекла в рай потрапили. Нас тут так прийняли, поселили, накормили, одягнули. Я стояв і плакав», – каже Олександр.
Його сусід Вадим розповів про масове мародерство російських військових. Він прожив у Кардашинці півтора роки, за цей час були три ротації окупантів. Крали як дрібні речі, так і побутову техніку. Змушували копати окопи, били, допитували.
Вадим зміг виїхати разом з Олександром і тепер вони перебувають у місцях тимчасового перебування, як і сотні інших врятованих. Тут людей годують, одягають, дають засоби гігієни і допомагають відновити документи.
На цьому фото чоловік обідав з іншими евакуйованими, а потім просто почав плакати. Біль і гіркота від ситуації, від ще однієї великої біди, яку принесла на нашу землю Росія.
