Даний матеріал є перекладом оригінальної статті The Guardian.
Віталій Савченко з гордістю продемонстрував пошкодження від російського снаряда, який впав прямо через дорогу від його будинку. Осколки пробили діри в його гаражі та відірвали кухонні двері. Дісталось навіть його машині – на ній були три рівні зазори. «Коли стріляють з міномету, у вас є п’ять секунд на реакцію. З ракетою «Град» трохи довше – близько 18 секунд», – сказав він. «Танковий постріл відбувається миттєво. Немає часу ховатися».
Савченко, про якого йдеться у цьому матеріалі The Guardian, живе в Херсоні. Всі дев’ять місяців окупації він провів у місті. Коли українські війська рушили головним проспектом Ушакова, Савченко розмахував синьо-жовтим прапором, який заховав під сходами разом із мобільним телефоном. Наступного вечора він влаштував застілля з друзями.
“Ми відрізняємось від росіян. Я не можу нікому коритись, а вони є рабами”.
Але ейфорія тривала недовго. Росіяни відступили за Дніпро, всього на 800 метрів. І з тих пір продовжують постійно бомбардувати Херсон з протилежного лівого берега. Спочатку вони обстрілювали місто за орієнтовним розкладом: вранці та вдень. Тепер вони це роблять постійно. Ніхто не може передбачити, коли і де впаде наступний снаряд. Або на кого.
Поруч із будинком Савченка велика лаймово-зелена м’яка іграшка позначає місце, де загинула дитина, йдучи по вулиці. За останні місяці багато сімей виїхало. Відплив пришвидшився після того, як 10 людей були вбиті напередодні Різдва під час шопінгу на центральному ринку, десятки постраждали. Неодноразово обстрілювали дитячу лікарню та пологове відділення.
«Ми навчилися відрізняти звуки їхньої артилерії від нашої», – сказав Савченко.
«Якщо це наші запуски, мій кіт спить. Коли це російські залпи, він встає і ховається внизу».
З 300-тисячного населення до вторгнення в Херсоні залишилося близько 60 тисяч осіб, більшість із них пенсіонери.
Савченко сказав, що краще бути вільними під обстрілами, аніж перебувати під жорстокою окупантською окупацією. Він пригадує, як вісім чеченських солдатів жили за рогом на вулиці Кримській, у затишному білому будинку, який було видно з його балкона. Перед його городом паркувались БТР, стояли патрульні джипи з синіми проблисковими маячками.
“Там щось зміниться всередині. Буде революція або переворот”.
“Їм подобалося їх вмикати”, – сказав він.
Він додав: «Ми відрізняємося від росіян. Я не можу нікому коритися, а вони є рабами».
Друг Савченка Василь Аверченко розповів, що «орки» нещодавно оселились на його дачі в Голій Пристані. За його словами, російські військові оселилися в порожніх приватних будинках. Аверченко – хірург-стоматолог, який працював у Херсоні – розповів, що останній раз був на своїй дачі у вересні: «Я катався на човні по Дніпру. Я зібрав у своєму саду виноград і зробив 60 літрів вина».
Тим часом Савченко заявив, що не має наміру покидати Херсона, якими б сильними не були обстріли. Він доглядав за трьома будинками та чотирма квартирами друзів, які виїхали. Він поливав їхні рослини, годував риб і затуляв вікно, розірване вибуховою хвилею. Він разом із сусідом Сергієм Гнатковським – колишнім морським капітаном – змусили власні родини виїхати з міста.
Гнатковський скептично ставився до перемоги Москви у цій війні. «Там щось зміниться всередині. А чому ні? Буде переворот або революція», — передбачив він, стоячи перед своїм будинком, вікна якого нещодавно побило осколками. Савченко додав, що в цьому столітті не може бути примирення з Росією. «Вони повернуті на своїх імперських амбіціях», — зазначив він. «Якщо ви живете в минулому, ви там застрягаєте. І стає дуже важко уявити щось нове, інше».
Савченко, офіцер у відставці, який служив на радянському Далекому Сході, сказав, що саме віра в Бога допомогла йому вижити. Він показав ікону, яка впала на підлогу від удару снаряда. Рама зламалася, але ікона дивом не постраждала. «Торік на блокпосту мене зупинив чеченець і запитав, виграє Росія чи «НАТО». Я сказав йому: «Ти віриш в Аллаха. Я вірю в Бога. Я впевнений, що Він прийме правильне рішення».
