Злодії увірвались до музею 31 жовтня, повиймали картини з рам та завантажили їх у вантажівки.
Окупантам знадобилося чотири дні, щоб спустошити регіональний художній музей Херсона і вкрасти понад 10 000 робіт українських, російських та європейських художників, йдеться у матеріалі Global News.
“Вони вкрали все”, – сказала Аліна Доценко, директорка художнього музею, яка оцінила інцидент як гірший, ніж нацистський грабіж міста у 40 -х роках.
Для багатьох українців широко розповсюджені напади на культурні осередки є спробою знищення національної спадщини та, слідом за цим, насильницьким поглинанням з боку імперсько-налаштованої Росії.
Ганна Скрипка, заступниця Херсонського художнього музею підрахувала, що росіяни вкрали близько 85% колекції з 14 000 робіт, включаючи картини провідних українських митців і рідкісні зображення національного минулого.
Члени російської служби безпеки ФСБ приїхали до регіонального музею Херсона 24 жовтня і вкрали срібло, золото, грецькі вази та військові реліквії, повідомляє Human Rights Watch.
З архівів російські сили взяли документи 18 та 19 століття, карти, міські плани, довоєнні газети та майже все, що стосується дореволюційного періоду, зазначили у Human Rights Watch.
“Цей систематичний грабіж був спланованою операцією з пограбування українців своєї національної спадщини і становить військовий злочин, за який слід судити всіх причетних “.
Музей мистецтв без об’єктів мистецтва
У підвалі художнього музею Херсона лежать складені до стіни картини із золотим оздобленням та прикрашеною окантовкою. Це все, що залишили після себе росіяни.
Вранці росіяни почали наступати на Херсон з південної сторони річки. Саме тоді Доценко піднялась на дах і дивилась на Антонівський міст.
“У мене було бажання його підірвати “, – каже вона.
Але росіяни швидко захопили місто, і вона зосередилась на спробі врятувати свій музей. Доценко працювала там з моменту його відкриття в 1978 році, тому витвори мистецтва були для неї як діти.
“Це було справою мого життя”, – сказала вона.
У той час триповерхова споруда, будівля колишньої мерії, проходила реконструкцію. Вона була огороджена, і картини зберігались на складі.
Оскільки стіни галереї були здебільшого голими, Доценко намагалась підтримувати легенду, що твори мистецтва були переміщені через конструкцію.
І на деякий час це спрацювало.
Доценко лишила на роботі тих співробітників, кому вона цілком довіряла, а решту відправила працювати віддалено. Співробітники поліції Херсона в штатському, які були частиною партизанського руху міста, спокійно замінили охоронців музею, сказала вона.
2 травня росіяни влаштували пункт пропуску поблизу, і десяток бойовиків увійшли до галереї, зламавши двері. Вони наділи наручники на охорону, поклали його обличчям вниз і взяли ключі від музею.
Через два дні чоловік подзвонив Доценко і представився в рамках нової адміністрації Херсона. Він не дав би свого імені, якби не попросив її організувати виставку в урядовій будівлі.
Вона сказала йому, що музей порожній, але він відповів, що це брехня, і йому все відомо. Він сказав їй прийти до нього в офіс о 9:00. “Ми навчимо вас поважати нові органи влади”, – сказав він.
Вона знала, що це означає. Вона знала від своїх знайомих поліцейських, що росіяни заарештовують ворогів їхнього режиму та тримають їх у катівнях для подальших допитів та страти.
Тієї ночі вона зібрала речі та покинула місто, залишивши свою заступницю, Ганну Скрипку за старшу.
Доценко вважає, що музей зрадили двоє колишніх працівників, які співпрацювали з росіянами.
Наприкінці жовтня росіяни зателефонували Скрипці до музею і наказали їй скласти список усіх творів мистецтва. Вони замкнули її всередині музею і не дозволяли два дні його покидати, сказала вона.
Росіяни, які прийшли забирати картини, здавалися знавцями своєї справи. “Щоб ви розуміли, вони це робили так, ніби грабують музей далеко не вперше “, – сказала Скрипка.
Було залучено близько 70 учасників. Спочатку вони складали все обережно, але потім стали зовсім нерозсудливими, коли у них спливав час, та навіть не використовували рукавички.
Вулиці навколо музею були перекриті. Надворі були припарковані п’ять вантажівок та два шкільні автобуси. Всі витвори мистецтва було перенесено в транспортні засоби.
“Ми бачили, як вони все виносили, як сміття”, – сказала Доценко.
Доценко зневірилась, побачивши, як об’єкти справи всього її життя завантажуються в “брудні машини”. Це було як спостерігати за викраденням власних дітей, каже вона. “У мене було відчуття, що я вмираю”.
Картини, які були зняті, включали портрети, пейзажі та натюрморти, яким вже 100 років: “Козаки в степу” Сергія Васильківського; і “На Дніпрі. Херсон », Олексія Шовкуненка.
“Весь час росіяни намагаються знищити нашу культуру”, – сказала вона. “Це завжди так було”.
Скрипка також вважає, що росіяни не хотіли залишати після себе будь -які сліди української ідентичності, нічого, що б показало, як Україна відрізняється від Росії.
“Я думаю, що вони хочуть забрати будь-яку пам’ять”, – сказала вона.
Пограбування розірвало будь-яку згадку Херсона про його минуле, сказала вона. Вона хоче, щоб колекція повернулася. “Ми сподіваємось, що більшість наших творів повернуться”, – сказала вона.
“Так, ми маємо на це надію”.
