Херсонщина була одним із напрямків повномасштабного настання армії РФ минулого року. Військові РФ досить швидко просувалися з анексованого Криму. Після такого стрімкого захоплення Херсонської області навесні 2022 року почали поширюватися думки про те, що область нібито здали загарбникам без бою. Проект Радіо Свобода «Новини Приазов’я» поспілкувався з українками, чиї молоді сини-військовослужбовці загинули на Херсонщині у перші дні російського наступу минулого року. Тіла своїх синів жінки шукали за допомогою волонтерів. Через окупацію загиблих бійців не могли поховати у рідних краях. Українки досі не знають усіх обставин їхньої загибелі.
«Хоч раз ще вас побачити»
Світлана Іваникович – мати військового Ігоря Іваниковича з Івано-Франківської області. Повномасштабну війну РФ проти України її син зустрів на півдні. Українець воював у Херсонській області, де невдовзі загинув. Йому було 27 років.
За словами Світлани, її син на той час уже три роки як підписав контракт і служив у ЗСУ. Йому залишався місяць до кінця терміну. Жінка не може розповідати про Ігоря без сліз.
«Він не з Херсона, просто він загинув у Херсонській області. Він був у Миколаєві востаннє, як нам зателефонував. 24 лютого він зателефонував невістці та повідомив, що почалася війна. А як він у Херсоні опинився – не знаємо», – розповіла Світлана.
«Ще казав: «Мамо, місяць лишився». Але він ніби щось відчував. Ще того року після свят приїхав, каже: «Я ще хочу вас хоч раз побачити, бо не знаю, чи побачу», – згадує вона.
Жінка каже, що 25 лютого вони намагалися зв’язатися із сином і довго не знали, де він і чи живий: «Він служив у Чернівцях, але командир нам нічим не міг допомогти».
Родичі розпочали самостійні пошуки Ігоря та дізналися про його загибель на Херсонщині.
“Нам допомогла волонтерка. Ми знайшли таку жінку, вона шукала свого брата, Юлія її звуть. Вона шукала брата і вирішила допомогти всім людям шукати. І вона знайшла його. Ми по всіх моргах шукали, лікарнях. 4 березня вона повідомила, що його вже нема. Скинула нам фотографії з моргу на впізнання», – розповіла мати загиблого.
Подробиць загибелі сина Світлана не знає. За словами волонтера, відомо лише, що Ігор загинув 25 лютого.
«Тиждень тіло лежало в полі, а до моргу потрапило 2 березня. Ми дзвонили начальнику моргу у Херсоні», – каже жінка.
Сім’я загиблого українського бійця здалеку організувала його похорон на Херсонщині.
«Божечка нам допоміг, що ми знайшли таких людей, що поховали його там. Бо в морзі тримали, а дуже довго не могли тримати в морзі. І перевезти було неможливо, неможливо було, бо Херсон окупували», – розповіла Світлана.
В Ігоря залишився маленький син.
«Шукайте у херсонському морзі»
Володимир Цимбаленко – ще один український військовий, який загинув на Херсонщині на початку широкомасштабного вторгнення Росії. Йому було 24 роки.
Мати бійця Валентина Цимбаленка розповіла, що Володимир був командиром взводу, не ділився інформацією. Все, що вона знала, – що у лютому син перебував на полігоні у Широкому Лані Миколаївської області. Туди його відправили зі Львова, куди його відрядили.
«Почалася війна, і їх одразу відправили. Куди? Я питала його, але він не міг мені сказати. Я питала: «Синку, а це далеко від того місця, де ти був?». Він відповів, що недалеко. 24 лютого він мені ще повідомлення на телефон написав пізно увечері. А наступного дня зв’язку не було», – каже жінка.
«Я на другий день не дзвонила, дзвонила за кілька днів. Телефонувала до частини до Житомира (у якій він служив – ред.), там відповіли, що він на бойовому завданні, що вони теж до нього не можуть додзвонитися», – додала Валентина.
Знайти сина їй також допомогла волонтерка з Житомирщини.
«Це було 6 березня. Я подзвонила цій жінці, вона мені каже: «Шукайте у Херсоні в морзі, вони там усі лежать». О сьомій годині вечора, я дзвоню судмедексперту і вона каже, що сьогодні привезли. На Антонівському мості лежала дитина 10 днів, не можна було забрати», – розповіла Валентина.
Жінка каже, що саме від неї дізналися про загибель Володимира у тій частині, де він служив. Згодом звідти прийшло підтвердження, що її син справді загинув у Херсонській області у лютому 2022 року.
«Мені сказали, що якщо за кілька днів ми не зможемо забрати тіло сина, а вже росіяни там окупували все, то вони там його ховатимуть, а ми його вже потім зможемо забрати, як звільнять Херсон», – розповіла українка.
За її словами, тіло загиблого сина пролежало у херсонському морзі до 15 березня.
«А 15 березня вже поховали. Ми знайшли там людину, відправили йому гроші туди. Я найняла цю ритуальну службу та поховали на цвинтарі Геологів. Звільнили Херсон, я знала де, що та як. Поїхали, зробили документи на перепоховання та привезли дитину додому, перепоховали 15 грудня», – розповіла Валентина.
Мати загиблого сподівається, що після закінчення війни їм розкажуть, що ж відбувалося на Херсонщині під час вторгнення туди російської армії.
