Уранці минулого літа жителі Херсона могли почути по радіо, як російський ведучий вітає слухачів з новим днем чудернацькою подобою мотивації.
«Як казав Ленін: «Мы закаляемся в труде».
«Я теж колись був просто орангутангом у зоопарку, але коли почав багато працювати, то купив собі машину, побудував віллу в Криму і навіть підвищив рівень IQ. Працюй цілий день, і ти станеш таким, як я».
Пізніше, о 15:00, у проміжку між музичним попурі та вікториною з пончиками в ролі призів, слухачі могли почути політичну дискусію на тему «Американці облажалися. Давайте дамо Народній Республіці Аляска шанс на існування», посилаючись на історію штату США під час входження до складу Російської імперії до того, як він був проданий американцям у 1867 році.
Ці фрагменти сценарію походять із рукописних нотаток, знайдених у херсонській штаб-квартирі українського національного мовника Суспільне. Студія була захоплена російською пропагандистською станцією «Радио Таврия» в період з березня по листопад минулого року, коли місто було окуповане, йдеться у матеріалі The Guardian.
Сценарій являє собою дивну суміш радянської ностальгії, тонко прихованої загрози, псевдогумору та екстремальної порції російського націоналізму, який насаджався населенню під окупацією. На той час усі херсонські теле- та радіостанції потрапили під контроль Росії; мобільні та інтернет-мережі були перенаправлені через Росію; а соціальні мережі та українські новинні сайти були заблоковані.
Щогодини, згідно зі сценарними записами «Радио Таврия», транслювались повідомлення нібито від жінок із іншої частини окупованої Херсонщини до своїх коханих чоловіків, які воюють у лавах російської армії в Миколаєві – українському місті на північному заході, яке минулого року безжально обстрілювала російська артилерія, але він досі знаходиться під контролем України.
Радіо «Таврия» не транслювалось у Миколаєві через блокування сигналу українцями. Ймовірно цільовою аудиторією був саме окупований Херсон. «Привіт, Миколаєве: ми вас звільняємо», – йдеться у сценарії.
Навіть прогноз погоди містив в собі несмішний жарт про «спеку» від обстрілів.
«Сьогодні в Херсоні 34 градуси тепла, без опадів, особливий привіт передаємо Миколаєву, там буде спекотно». З лютого по жовтень минулого року в Миколаєві було вражено понад 2 тисячі житлових будинків, загинуло 148 мирних жителів.
О 21:00, після «півгодини класичної музики», ведучий мав нагадати слухачам про майбутню комендантську годину.
О 22:00: «Місто засинає, прокидається мафія. Час ловити диверсантів».
Софія Челяк, журналістка Суспільного культурного каналу у Львові та програмна директорка Львівського BookForum, знайшла блокнот на столі під час візиту до міста наприкінці грудня. Вона разом із колегами з правозахисної організації PEN Ukraine доставляла допомогу Херсону та зустрічалася з діячами мистецтва та телебачення.
Перший поверх офісу Суспільного російські солдати використовували як житлові приміщення. Нагорі, знайшовши на робочому столі зошит зі сценаріями, у Челяк з’явилось відчуття, що приміщення залишили раптово та досить спішно. Покинута порожня пляшка з-під вірменського коньяку, приклеєні до стіни листи російських дітей до солдатів; а на дверях нашкрябаний російський військовий девіз «своих не бросаем» разом з літерою Z.
Навіть якщо сценарій не використовувався, нам ним все одно хтось постійно працював … Я собі уявляю, як вони сидять, п’ють свій вірменський коньяк і створюють цей сценарій, думаючи: «Як би нам краще зробити». Їхні пропагандистські витвори не складні, а натомість дешеві та банальні, – каже Софія Челяк.
У сценарії, зверху якого намальований орел, зображений на гербі Російської Федерації, є навіть слова для джинглу: «Говорит радио «Таврия». Радио Таврия – лучшее радио в России. Радио Таврия, радио для вас. 107.6 Радио Таврия, мы работаем для вас».
Херсонська команда Суспільного не змогла повернути собі офіс після деокупації міста українськими військами. Відступаючи, російські військові підірвали телевізійну вежу; і знаходитись в будівлі стало небезпечно через постійні обстріли Росії після звільнення. Натомість журналісти проводять цифрові трансляції з бомбосховища та збирають кошти на підтримку власної роботи.
Радіо «Таврия», яке залучило мовників із незаконно окупованого Росією Криму, продовжує працювати, але вже з лівого берега Дніпра, куди відступили росіяни.
Також Челяк відвідала міську бібліотеку імені Олеся Гончара – до минулорічного вторгнення це був жвавий культурний осередок. Під час окупації, за словами працівників бібліотеки, з полиць прибрали книжки з історії України та ЄС.
У листопаді відступаючи, росіяни, мабуть, не встигнувши опустити російський штандарт, що майорів біля бібліотеки, обстріляли сам флагшток. У результаті було пошкоджено будівлю бібліотеки, вибито більшість вікон, залишено продірявлені штори, розвиваючі протягом, а книжкова колекція виявилась незахищеної від зимової погоди. Займаючи видну позицію на дельтою Дніпра, в радіусі дії російської артилерії на протилежному березі, будівля сьогодні є небезпечним місцем.
Тут Челяк знайшла ще один доказ масштабної та добре підготовленої для використання російської пропаганди в окупованому місті – як-от листівки із зображених на них фотографіями матерів і дітей в українському національному вбранні, які пропагують виплату допомоги на дітей. Правда, пільги мали лише ті, хто зробив своїх дітей російськими громадянами.
Журналістка також знайшла 22-сторінкову брошуру з історії Херсона, видану окупантами влітку під час підготовки до вересневого фальшивого «референдуму», згідно з яким Херсонська область офіційно стала частиною Російської Федерації.
Документ, очевидно розповсюджений наприкінці літа, перед невизнаним голосуванням, приправлений формулюваннями часів радянської епохи, сильним відчуттям російського етнічного націоналізму та вже типовою для російських пропагандистів думкою, яка вбачає український уряд націоналістичними маріонетками заходу. Як і есе Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян і українців» 2021 року, в ньому Україна (або Малоросія, як там сказано) розглядається як історично невіддільна від Російської Федерації.
Залишена брошура починається зі слів, що 1000 делегатів на зборах у Херсонському державному університеті проголосували за те, щоб скласти дану брошуру як «ідеологічну декларацію, яка викладе майбутнє цих південноросійських земель».
Далі проголошується «єдність російського, українського, білоруського та інших народів як єдиної батьківщини… спадкоємця радянської батьківщини та історичної Росії».
У брошурі період Херсона під російською та радянською владою зображено як «золота ера». Однак у ньому не згадується Голодомор, період примусового голоду внаслідок сталінської політики колективізації, який призвів до смерті від голоду близько 3,7 мільйонів українців у 1932-33 роках.
«Золота ера Херсонщини закінчилася з розпадом Радянського Союзу», – йдеться у ньому. Після Помаранчевої революції 2004 року українські уряди стали «маріонетками іноземного капіталу». Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року було «превентивним ударом для захисту Донбасу та демілітаризації та денацифікації України».
Згідно з документом, російська мова, яка систематично викорінювалася в регіоні, стане державною; її економічне майбутнє полягатиме в альтернативній енергетиці та у створенні «кластеру високоякісних туристичних курортів».
Памфлет завершується твердженням, що ця територія є «неподільною частиною дуже великої країни, яка носить горде ім’я Росія».
«Написано дуже по-радянськи. Це нагадує мені референдуми у східній Польщі, західній Білорусі та західній Україні в 1939 році», – сказав Тімоті Снайдер, професор історії Єльського університету та один із провідних українських експертів у світі, який рецензував брошуру. Справа, сказав він, «у тому, що ніхто насправді не повинен вірити у викладене; просто всі повинні сприймати саму дурість аргументів як ознаку того, що вибору насправді немає.
«Історичний аргумент полягає в тому, що оскільки Херсон був частиною імперії, він повинен бути частиною сьогоднішньої Росії. Це також означатиме, що більша частина Польщі, вся Прибалтика та Фінляндія також належать Росії, як і більша частина України».
Аргументи, підсумував він, «просто зібрані докупи. Ця робота належить комусь не дуже розумному. І саме це є цікавим. Пропаганда дуже поганої якості. Вони навіть близько не уявляють цільової аудиторії власної пропаганди».
