Восени минулого року українська розвідка вимагала підтвердження того, що офіцери Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ) зупинилися в невеликому готелі на тихій вулиці південного міста.
Журналісти “Japan Times” спробували розібралися, як працювало підпілля у Херсоні та як звичайні містяни допомогли знищити осередок ФСБшників.
Дане завдання надали «Долару» — саме так називали цивільну особу, яка таємно передавала координати цілей та інформацію про дії ворога в Херсоні та околицях, — розповів оперативник.
Reuters взяв численні інтерв’ю у Долара та двох інших членів партизанського підпілля в Херсоні після деокупації міста на початку листопада.
Долар, який відмовився назвати своє ім’я з міркувань безпеки, сказав, що він почав проїжджати біля готелю «Нінель» («Ленін» пишеться задом наперед) зі своєю дружиною, яка теж є учасницею партизанського руху та використовує кодове ім’я «Косатка».
Охоронці зі зброєю, яких вони регулярно бачили біля готелю, переконали подружжя, що всередині залишаються офіцери ФСБ; Долар сказав, що надіслав смс-повідомлення про свої спостереження своєму куратору в Службі безпеки України (СБУ).
Перед світанком 5 жовтня в готелі прогримів сильний вибух, повідомляють українські ЗМІ.
«Я отримав SMS, у якому говорилося: «Підіть та подивіться, як справи в готелі «Нінель»», — пригадує Долар, який привів журналістів Reuters до місця подій. «Я підійшов і повідомив: «Готелю «Нінель» більше не існує».
Долар та інші його колеги кажуть, що вони регулярно видаляли свої чати та соціальні мережі з міркувань безпеки, включаючи це текстове повідомлення.
Долар і Косатка отримали від міністра оборони України Олексія Резнікова нагороди з подякою за «співпрацю зі Збройними силами». Март і Коля, інші двоє членів їхнього підпільного угрупування, також були нагороджені Резніковим.
За словами кількох українських і російських посадовців, а також членів херсонського партизанського осередку, операції проти російських силовиків і зриву їхніх планів тривають на східній і південній території України, які все ще контролює Росія та її союзники.
Полонені партизани
Ризикуючи арештом, допитами, тортурами та смертю, партизани в Херсоні вивішували синьо-жовті кольори української символіки на деревах і передавали позиції Росії на Google Earth та інших онлайн-картах українським силовикам, сказав Долар.
Коля, член херсонського партизанського осередку з 4 осіб, розповів, що керівники групи сказали не використовувати вогнепальну зброю, оскільки інформація є більш сильною зброєю.
Інші ж партизани взялися за зброю.
Олексій Ладін, адвокат в окупованому Росією Криму, заявив, що захищає двох утримуваних там українців, яких ФСБ звинувачує в насильницьких нападах на росіян.
Павло Запорожець служив в українській армії у 2014-17 роках, а під час окупації Херсона входив до військової розвідки ГУР України, зазначив Ладін.
Запорожець був заарештований при спробі нападу на нічний патруль російських військових, йому загрожує довічне ув’язнення за звинуваченням у міжнародному тероризмі, сказав Ладін.
За його словами, Запорожець утримується в СІЗО Сімферополя і що 2 лютого він і його підзахисний були присутні на попередньому засіданні суду в російському портовому місті Ростов-на-Дону по відеозв’язку. Суд постановив перевести Запорожця до закладу в Ростові, сказав Ладін.
Згідно з даними ФСБ, 9 травня співробітники ФСБ затримали в Херсоні 31-річного Запорожця з двома гранатами, волосінню і двома пластиковими пляшками, з яких він зробив саморобні бомби.
Запорожець розповів своїм респондентам, що з ним зв’язався український військовий ГУР під кодовою назвою «Оптимум». У результаті розмови партизан погодився виконувати його замовлення за 30 тис. гривень (800 доларів США) на місяць, згідно з матеріалами справи ФСБ. Ладін сказав, що розповідь ФСБ ґрунтується на свідченнях, отриманих під час тортур на допиті, і показав копію рукописної записки Запорожця, датованої серпнем минулого року, в якій він описував, як його били та піддавали електрошоку під час затримання.
За словами Ладіна, хоча деякі деталі інформації ФСБ були правдивими, ФСБ неправдиво звинуватила Запорожця в навмисному нападі на мирних жителів, а також на нічний патруль. Військові дії мали проводитися під час комендантської години з метою уникнення жертв серед цивільного населення, сказав Ладін.
Ладін сказав, що «оптимальним рішенням» був би обмін Запорожця та іншого його клієнта Ярослава Жука, якого заарештували в Мелітополі в червні за звинуваченням у підриві саморобної бомби, на російських військовополонених, яких утримує Україна. Жук заперечує напади на цивільні цілі, сказав Ладін.
Як повідомив Ладін, ФСБ відмовилася визнати Запорожця українським військовослужбовцем, який має право на обмін полоненими, заявивши, що не може перевірити наданий адвокатом документ, який підтверджує його статус. У випадку Жука Ладін каже, що його клієнт є комбатантом, на якого поширюється дія Женевської конвенції, однак ФСБ не захотіла брати це до уваги.
Втеча з Херсона
Долар, Коля та Март — ще один член осередку — сказали, що відчували потребу чинити опір російському захопленню Херсона, оскільки належної оборони їхнього міста під час нападу росіян 24 лютого не було організовано.
Перша відкрита спроба Долара та Марта протистояти росіянам була зроблена, за їхніми словами, 1 березня, коли вони їхали вантажівкою, навантаженою бетонними блоками, до Антонівського мосту, основного пункту в’їзду в місто, щоб уповільнити просування Росії.
Кажуть, що дорогою розвернулися, бо боялися, що загарбники вже в місті.
Долар розглядав свої варіанти: організувати рух громадянського опору, взяти в руки зброю або ж збирати розвіддані.
Друзі зв’язали його зі співробітником СБУ. За їх словами, Долар і Коля, які були давніми друзями, домовилися збирати та передавати інформацію про росіян і створювати коопераційну мережу з відставних міліціонерів, колишніх співробітників СБУ, пенсіонерів та інших.
Коля, досвідчений мисливець, який знав херсонську місцевість, збирав інформацію у місцевих селян, зокрема у літньої жінки, яка рахувала російські конвої, доївши корову.
Між розвідувальними вилазками партизани зустрічалася з інформаторами в кафе, щоб зібрати розвіддані.
Влітку один фермер дав Колі позицію розташування ракетної пускової установки, відомої як «Точка-У», біля села Музиківка, приблизно за 12 км на північ від Херсона. За словами Долара, той передав інформацію керівництву.
Наступного дня фермер повідомив Колі, що там, де колись стояла вантажівка, на дорозі була лише глибока яма, розповів Долар.
За його словами, дружина Долара, Косатка, завербувала власну мережу інформаторів. Косатка відмовилась коментувати цю історію.
Аеропорт
У той же час Март проводив незалежний збір розвідданих, 10 квітня відвідуючи людей, які живуть поблизу міжнародного аеропорту «Херсон» у Чорнобаївці, і закликав їх особисто та в чатах Telegram надіслати йому інформацію про пересування російських військ.
У березні російські війська розмістили свій штаб у комплексі аеропорту площею 3 квадратних кілометри, який неодноразово бомбили українські сили.
Київ заявив, що було вбито велику кількість російських солдатів, у тому числі щонайменше двох генералів, а літаки та склади боєприпасів також були знищені. У жовтні Москва вивела військову техніку.
За словами Марта та Долара, у міру того, як втрати росіян зростали, деякі члени осередку, яких завербував Март, стали надто рішучими та почали йти на більший ризик.
Коли наприкінці серпня росіяни заарештували чотирьох членів підпільного осередку Марта, той боявся, що вони його видадуть. Що сталося з чотирма учасниками, невідомо.
Март втік до села Василівка Запорізької області, єдиного блокпосту, де росіяни дозволяли українським цивільним особам переходити на підконтрольну Україні територію, а потім попрямував до Києва.
Незважаючи на звільнення Херсона, Долар заявив, що вони з Косаткою продовжуватимуть допомагати опору, доки українські війська не повернуть Крим, де у пари є квартира.
«Для мене війна закінчиться, коли я повернуся у свою квартиру», — сказав він.
