Вулиці Московська, Потьомкінська, Суворова, Гоголя, Чайковського, Нахімова, Ладичука, Гірського, Чкалова, Гагаріна проспект Ушакова, провулок Пугачова…
Чи повинні вони зберігати свої назви після визволення Херсона від російської окупації?
В Херсоні й досі чимало вулиць мають назви, які асоціюються з Російською імперією або Радянським Союзом. До недавнього часу це сприймалося містянами спокійно, а кимось – навіть схвально. Мовляв, історію треба шанувати.
Вулиця Потьомкінська в Херсоні. Початок ХХ сторіччя.
«Шанувальники історії» дуже хворобливо сприймали декомунізацію, коли перейменовувалися вулиці, назви яких мали пряме відношення до радянської ідеології. Але зараз напевне назріла необхідність започаткувати ще одну компанію із зміни херсонських топонімів.
Під час російської окупації Херсона медіа-обслуга загарбників часто звертала увагу на те, що «Херсон – русский город», бо там і досі збереглося чимало назв вулиць, які є свідченням «русской истории» нашого міста. Казали й про пам’ятники Суворову, Потьомкіну, Ушакову.
Тікаючи з Херсона, росіяни допомогли місту позбутися пам’ятників, пов’язаних з імперським минулим. Ситуація з назвами вулиць дещо складніша.
Чого точно не має бути в Херсоні
Не має бути в Херсоні імперських рудиментів. Вулиці Московська, Потьмкінська, Суворова, Чайковського, Нахімова, Некрасова, Достоєвського, Тургенєва та інші маркери «руського миру» мають зникнути з мапи міста назавжди.
Є питання щодо вулиці Гоголя, але й вулицю, названу на його честь, скоріше за все, треба перейменовувати. Письменник має українське коріння і сюжети частини його творів пов’язані з українським фольклором чи українською історією. Але водночас літератор – невід’ємний атрибут «руського миру», і його творчість витримана переважно саме в цьому ключі.
Звісно, знайдеться чимало людей, які волатимуть: «Це – історичні назви!» і закликатимуть «не змішувати тепле з м’яким». Тобто, в їх свідомості російська агресія – окремо, а «історичні» назви херсонських вулиць – окрема. Дзуськи!
Володимир Путін позиціонує себе саме як «збирач земель руських». І так звана «спецоперація» (справді – неоголошена війна проти України) дуже швидко набула в російській пропаганді статусу «відновлення історичної справедливості», «повернення споконвічно російських територій».
На жаль, не варто сподіватися, що Росія з її імперськими амбіціями завтра сконає або, що ще менш вірогідно, перетвориться на цивілізовану державу, яка поважатиме суверенітет інших країн.
Тому українським містам, і перша за все, тим, які зазнали окупації, треба якомога далі дистанціюватися від «руського миру». А його вкорінення в Україні – дуже тривалий процес. І вичистити це дуже складно, тим більш – в умовах війни. Але чистити треба саме зараз. Не може бути ніяких «не на часі» чи «після перемоги».
Втім, є надія, що державна влада це розуміє, бо почався процес вичищення релігійного середовища від московського патріархату. Але масштаби вкорінення набагато ширші, і церковне життя – далеко не єдина сфера, деколонізація якої дуже і дуже потрібна.
У 2021 році була спроба перейменувати вулицю Московську на вулицю Фальц-Фейнів, і тоді перемогли «шанувальники історії», на поводу у яких пішла тодішня міська влада, зберігши «історичну назву». Напевне, є небезпека чогось на кшталт цього і зараз. Тому треба визначити дещо дуже принципове.
Зараз, коли Херсон знає, що таке – російська окупація, твердження «Це – історична назва» не може бути вагомим аргументом. І взагалі, хто розпорядився закріпити навіки і ніколи не змінювати назви вулиць, отримані ними сто чи навіть двісті років тому?
Тоді Херсон був одним з міст Російської імперії, зараз Херсон – українське місто. І ситуація в країні така, що наявність таких маркерів «руського миру» як назви вулиць лише шкодить і становить небезпеку. Бо скільки носитимуть херсонські вулиці і проспекти імена Суворова, Потьомкіна, Достоєвського, Некрасова, Ушакова, тощо, стільки місто вважатимуть «русским».
В цьому питанні «шанувальники історії» мають йти загальновідомим шляхом: «за кораблем».
До того ж і так звані «історичні» назви вулиць іноді бувають такими, що перейменовувати не просто треба, а дуже треба. Наприклад, в багатьох містах, в тому числі, до речі, в Києві, колись були вулиці з назвою «Навозна». Усі вони перейменовані. Зокрема, в Києві вулиця, яка носила таку назву, зараз відома як Мала Житомирська.
У разі необхідності вулиці перейменовувати треба. А стосовно Херсону в цьому є дуже велика необхідність.
Питання – дискусійне
Є в Херсоні кілька вулиць, назви яких пов’язані з подіями Другої світової війни, з військовими частинами та воїнами, які тоді визволяли Херсон від фашистських загарбників, а також – з діячами антифашистського підпілля.
Це – вулиці 295-ї стрілецької та 49-ї гвардійської девізій, Дорофеєва, Шенгелія, Ладичука, Гірського, Кулика та ще деякі.
Чи варто перейменовувати їх? З одного боку – так. Бо в Росії етап Другої світової війни, названий ще радянськими істориками «Велика Вітчизняна війна», перетворений на ідеологічний фетиш.
Російська історіографія, наслідуючи і розвиваючи наскрізь ідеологізовані традиції радянської історіографії, усіляко намагається відокремити так звану «Велику Вітчизняну» від загальної історії Другої світової війни.
І, що в усьому цьому наймерзенніше і найпотворніше, російські ідеологи намагаються нав’язати ототожнення в свідомості людей подій «Великої Вітчизняної» і теперішньої загарбницької війни, яку веде Росія. Позиціонують «спецоперацію» як «визволення від фашизму».
Тому наявність в місті топонімів, пов’язаних з подіями 40-х років ХХ сторіччя, – певний ризиковий чинник.
Але разом з тим це – знаменні події в історії Херсона, які залишаться такими незалежно від ідеологічного контексту.
Тому питання щодо назв таких вулиць може бути вирішене тальки шляхом громадської дискусії.
Як будемо перейменовувати?
Якими мають бути нові назви вулиць? Це питання треба вирішити теж шляхом громадської дискусії. До неї повинні бути залучені і експерти (історики, краєзнавці, громадські діячі, медійники), і пересічні мешканці міста.
Але перш за все в Херсоні має бути розроблений порядок називання вулиць. Зокрема, його можна прописати в Статуті міста.
Наприклад, якщо вулицю називають на честь якоїсь людини, то напевне має бути якийсь часовий ценз. Бо зараз в Херсоні чимало вулиць, названих на честь різних людей, імена яких та їх заслуги відомі навіть не кожному історику.
До того ж називання вулиць на честь якихось людей чи історичних події – не єдина данина пам’яті та шанування нашої історії. Ми – не Росія, і зберігаємо в пам’яті усі етапи нашої історії, не перекручуючи і не спотворюючи. Тому навряд чи треба щось таке, що здається значущим, «закарбовувати» в назвах вулиць.
Підхід до топонімів має бути особливим, і це – не назва заради назви.
Назви вулиць мають бути суто херсонськими, які б підкреслювали автентичність нашого міста, його неповторність і водночас не були б пов’язані з «русским миром» в усіх його проявах.
Ймовірно, що на цьому шляху буде спокуса замінити «руськомирські» топоніми чимось суто нейтральними, знеособити місто такими вулицями як «Вишнева», «Яблунева», «Тініста», «Каштанова», «Бузкова», «Абрикосова», «Виноградова», «Тополева», «Сонячна», тощо.
Таке рішення – дуже невдале, бо позбавляє місто індивідуальності, неповторного колориту. Напевне для кожної вулиці, яка підлягатиме перейменуванню, можна знайти щось саме херсонське, доречне саме для неї.
Попереду – велика робота з вичищення з Херсона усіх маркерів «руського миру». Робота, яку треба виконати дуже відповідально, ретельно і так, щоб потім не прийшлося переробляти.
І від результату цієї роботи багато в чому залежить наше майбутнє.
В’ячеслав Гусаков
