Олександр Букалов народився у Казахстані, звідки переїхав до Херсона. В Херсоні став фанатом футбольного клубу “Кристал”. Був активним членом місцевої організації ВО “Свобода”. У 2015 році обирався депутатом Суворовської районної ради і навіть міг її очолити.
У 2017 році очолив стадіон “Кристал”, займався ремонтом напівзруйнованої спортивної арени.
У лютому 2022 року увійшов до складу херсонської тероборони і брав участь у спробі обороняти місто від росіян.
З Олександром Букаловим, ми зустрічаємося біля торгово-розважального комплексу Fabrika – вірніше, біля того, що залишилося від ТРЦ.
Позаду нашого співрозмовника – руїни, на яких по-сирітськи стирчать вивіски пари мережевих закладів.
Коли росіяни заходили у місто, місцева тероборона зустрічала їх на кількох напрямках – у тому числі, і в районі ТРЦ. Але сили української сторони були по суті нічим у порівнянні з військами РФ, які заходили в місто на бронетехніці. Свідченням цього саме і є зруйнований ТРЦ.
Олександр був у числі тих, хто перебував на цьому місці оборони Херсона.
Ми поговорили з ним про те, як для нього почалася повномасштабна війна та спробували відновити події на території сумнозвісної Фабрики.
Розкажи, з чого почалася твоя історія з теробороною?
23 я на роботі відпросився, щоб піти в військкомат, аби вступити в ТРО чи дізнатися якісь новини…
Ти ж був членом охорони роти військкомату?
Так. І на 24 взяв відгул на роботі, щоб піти у військкомат, і виявилося, що ось так от зранку і пішов у військкомат, як і збирався. Нас там протримали пів дня, сказали, що перша партія вже в наказі. І повезли у Наддніпрянське.
У школу?
Так.
Приміщення колишньої школи №42 у Наддніпрянському силам тероборони депутати Херсонської міської виділили тільки наприкінці січня 2022 року. Станом на 24 лютого бригади тероборони не мали ані штату, ані якоїсь матеріальної бази.
МОСТ
І що в школі було?
Наводили порядки, отримували зброю і виконували накази.
І вже з Наддніпрянського висунулися 1 березня сюди, до Фабрики?
Нє, вночі, не пам’ятаю час, або ввечері – 19:00-20:00 24 лютого нас повезли у сторону Антонівського мосту – це була така місцевість, не доїжджаючи до Олешківського мосту. І вже потім там почався обстріл, почала виходити 59 бригада (Окрема мотопіхотна бригада, – МОСТ). Ми з нею повернулись у Наддніпрянське. Зранку нас висунули на Дар’ївський міст – там теж лише з автоматами і отак от як на Фабриці – просиділи там пів дня, нас звідти забрали, казали, що там вже прорвалися росіяни. І ми поїхали вже не в Наддніпрянське, а в Молодіжне. А в Молодіжному вже нікого не було – всі полями вже йшли у Херсон. Приїхали працівники військкомату, забрали зброю у нас і ми пішли у Херсон полями. В одній з посадок зустріли військових на БТРі, а потім коли дійшли…
А у вас були якісь знаки розпізнання? Форма якась?
Хто як. Я особисто був у цивільному, хтось був у військовій формі… У посадці зустріли військових на БТРі, на відстані кілометра мабуть, потім дійшли до блокпосту наших поліцейських, і вони вже сказали, що то вже були військові РФ, так що нам трошки пощастило, що вони на нас не зреагували. Коли ж нас висадили у полі, перед тим як 59-та [бригада] почала виходити, росіяни почали стріляти у поле, казали, що з авіації бомбили, загинули люди…
1 березня нас привезли сюди, на шосе – біля Фабрики. Ми облаштовували окопи і чекали зі сторони області противника.
Яка зброя у вас була?
Автомати.
Гранатометів не було?
Там один був у командира, здається, і все. Тут цирк базувався на той момент – вони теж були перелякані. Вони нам дуже допомогли лопатами і трохи нагодували картоплею. Навіть намагалися вчити нас рити окопи.
Клоуни вчили вас рити окопи?
Нє, не клоуни. Просто працівники цирку (сміється)
Потім почали кричати, що танки йдуть, чомусь підпалили бочку з шинами, вона почала диміти і почався обстріл. І ми відступили на територію зруйнованої Фабрики. Зліва від будівлі, там де зазвичай цирк стоїть. І вони мабуть думали, що ми на Фабриці знаходимося і почали її масово обстрілювати. Вона загорілася – мабуть, стріляли танками, тому що дірок, руйнувань там особливо немає.
У Фабриці вас не було?
Ні, ми лише на вулиці.
А от збоку першої черги – там теж були якісь бої?
Там 8-миповерхівка, там були наші люди, ТРО, вони там штурмували.
З правого боку фабрики по вулиці Залаегерсег відступала група тероборонців, скоріш за все, з вулиці Паровозної. Відступаючи вони зайняли будівлю біля прохідної ХБК, де дали бій росіянам. Подробиць цього бою ми не знаємо, і дуже б хотіли поспілкуватися з людьми, які брали участь у цих подіях
МОСТ
Які вам поставили задачі, коли вас сюди привезли?
Облаштовувати місця для себе. Ми рили окопи ближче до дороги, на Бериславському шосе. На тій стороні, біля Епіцентру теж рили окопи хлопці.
Коли ви почали відступати, ви доповіли, що відходите?
У нас же ж командир був нашої роти, і він постійно на телефоні був – зв’язок був з командуванням.
Ви відступили на територію Фабрики. І що далі?
Далі був даний наказ перевдягатися в цивільне, ховати зброю і йти додому до наступного наказу.
Наказ був?
Ні, після цього вже нічого не було
І що ти потім робив?
Виконав наказ і пішов додому
До тебе не приходили додому?
Обшук був біля будинку моїх батьків, але не знаю кого вони там шукали. Особисто в мене не було.
Втрат у вашого підрозділу тут не було?
Казали, що збоку «Епіцентру» 6 людей загинуло. Тому були втрати.
Ти стріляв по росіянах?
Тут – нє.
А де?
Не стріляв ніде (посміхається).
Ви їх навіть не бачили?
Так, танки по нам почали гатити десь за кілометр – не було навіть можливості це зробити (стріляти, – МОСТ).
А цей розбитий КамАЗ – як ти думаєш, його наші підбили?
З огляду на події, це вони (росіяни, – МОСТ) самі своїх розбили. КамАЗ ішов зі сторони міста і, мабуть, потрапив під вогонь своїх.
А ти бував тут після 1 березня?
На Фабриці? Ні, не бував.
А виїхати пробував?
Перший час намагалися, але потім я піддався на оце все «трошки треба почекати, і все буде добре», а тоді вже почались проблеми з виїздом – перешкоджали, обшукували. Я міг бути у списках.
