До відходу з Херсона росіяни готувалися заздалегідь — уже наприкінці жовтня взялися за привласнення української культури. Озброєні військові за допомогою кримських музейників та місцевих колаборантів стали вивозити експонати з херсонських музеїв.
Тепер у художньому та краєзнавчому музеях лишилися хіба що голі стіни та спорожнілі фонди. росіяни вивезли до окупованого Криму кілька великих машин із найціннішими колекціями. Після звільнення Херсона співробітники музеїв, які не погодилися працювати на росіян, повернулися до своїх місць роботи, де їх зустріли спорожнілі виставкові зали.
«Страшне, як грабували»
Охоронець Анатолій Матвієнко зачаровано розглядає стародавню амфору за музейною вітриною. Це один із небагатьох експонатів Херсонського обласного краєзнавчого музею, який пережив російське пограбування. Багатьом експонатам не пощастило.
Той день Анатолій Матвієнко добре пам’ятає. Це була його зміна. У музеї був ще один його колега — охоронець Анатолій Яткевич, а також завгосп, який допомагав росіянам вивозити експонати.
«Страшне, як грабували. Мені здається, німці такого б не зробили», — емоційно розповідає Матвієнко.
Грабували краєзнавчий музей два дні. Уперше «експропріатори» приїхали 24 жовтня. Як розповідають охоронці, автобуси привезли з Криму сім десятків людей. «Силова підтримка» пограбування, імовірно, ФСБ, наставили автомати й наказали охоронцям, за їхніми словами, сидіти та не заважати.
«А самі з ящиками — і по всій території пішли ходити. Як мурахи: одні запаковували, інші хапали все», — розповідає охоронець Анатолій Яткевич.
Він припускає, що у групі були двоє жінок із кримського музею, бо з ними радилися щодо того, які експонати забирати.
росіяни казали, що експонати вивозять із Херсона до Криму, мовляв, для збереження від обстрілів ЗСУ, а після «переобліку» повернуть. На «переоблік» із краєзнавчого музею вивезли чотири великі машини з заклеєними номерними знаками. До того ж не все поїхало саме туди.
«ФСБ ховали собі до машин. Приїхав їхній комендант, каже: “Покладіть усе в машину, бо для вас це погано закінчиться”. Вони щось у машину, переважно — крали», — пригадує Анатолій Матвієнко.
Крім амфор, він особливо шкодує за колекцією старовинної зброї, яку виставляв музей.
«Коли зброю виносили, це для мене взагалі було хоч плач. Я так сидів — стиснув собі душу. Я ж знаю, що воно все покрадеться. Ви ж його все одно не покажете дітям, не покажете нікому в майбутньому. А потім у когось десь там будуть по п’янці показувать: “От бачиш я з України привіз артефакт”. Це ж взагалі не люди, а звірі натуральні. Душа боліла, як вони вивозили», — каже пан Анатолій.
Вкрадені картини
Поруч із краєзнавчим музеєм розташований Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка. Його теж росіяни не залишили просто так.
«Вивезли майже 90% від колекції музею. Якщо в нас було 13,5 тисячі музейних експонатів, то при мені остання цифра вивозу, яку я бачила, становила 10 тисяч. А після мене ще раз було вивезення. Я живу неподалік і 6 листопада бачила це», — розповідає Ганна Скрипка, фахівчиня з відділу зберігання обліку і фондів.
Вона лишалася в музеї під час окупації і підтримувала спілкування з директоркою Аліною Доценко, яка виїхала на підконтрольну Україні територію, бо не хотіла співпрацювати з окупантами.
Ганна Скрипка розповідає, що росіяни з окупаційною владою зайшли у музей 19 липня, силоміць забрали ключі від усіх фондів і поставили нову «директорку» — Наталю Десятову. До цього місцеві музейники про неї нічого не чули.
Чинна директорка Аліна Доценко каже, що Десятову знали хіба як співачку з кафе «Театральне». У Ганни вдома провели обшуки, бо шукали електронні носії з інформацією про фонд музею. Не знайшли — Скрипка сховала їх у надійне місце.
1 листопада, коли росіяни грабували музей, Скрипці дозволили зайти всередину. Допомогали вивозити цінні картини та оргтехніку озброєні люди.
«Це два дні суцільного жаху, коли не тільки чужі люди, а й свої співробітники пішли на зраду», — розповідає співробітниця музею.
Художній музей мав багату колекцію творів мистецтва XVII-XX століть. росіяни вивезли, зокрема, цінні ікони XVII ст., картини Івана Айвазовського, Олексія Саврасова, Костянтина Маковського, Василя Поєнова, Михайла Жука, Августа фон Байєра.
«Дуже велика трагедія»
Якщо керівництво художнього музею не погодилося працювати на росіян, то директорка Херсонського обласного краєзнавчого музею Тетяна Братченко пішла на співпрацю. Офіс генпрокурора вже оголосив їй підозру в колабораціонізмі.
«Вона була членом “Партії регіонів”. Жодних сумнівів щодо того, що вона співпрацюватиме з росіянами, у мене не було», — каже колишній співробітник відділу природи Михайло Підгайний. Він вийшов на пенсію 2020 року, але досі очолює профспілку, яка ще до окупації фактично була в опозиції до Братченко.
Ті ж співробітники, які працювали в музеї станом на березень, розповідають, що після приходу росіян Братченко дозволяла заходити у музей лише тим, кого вважала лояльними до неї й до нової влади. Частину співробітників директорка не допустила до роботи, сказавши, що у їхніх послугах немає потреби, пригадує старша наукова співробітниця наукового літературного відділу Вікторія Мусієнко.
«Згодом вона допускала до роботи після особистої співбесіди працівників, чиї погляди, як вона вважала, збігаються з її новою політикою. Наші погляди не збігалися», — каже Мусієнко.
Сама вона виїхала з Херсона 6 травня. Серед музейників ходили чутки, що всіх, хто погодився працювати далі, змушували підписати договір про роботу на російську адміністрацію музею.
Виїхала з Херсона й Ольга Гончарова, вона працює у відділі новітньої історії, а нині виконує обов’язки директорки музею. Минулого тижня вона повернулася до міста, аби разом зі співробітниками Служби безпеки оглянути музей і зафіксувати всі вкрадені експонати.
«Це для мене дуже велика трагедія. З кожним експонатом, який вони пограбували, я знайома. Кожен експонат пройшов через руки співробітників музею», — розповідає вона журналістам.
У музеї було понад 180 тисяч одиниць експонатів до окупації. Серед найбільш цінних речей, які викрали росіяни, Гончарова називає золоту кімнату, де було скіфське золото та срібло, лапідарій, колекцію зброї, яку починав збирати засновник музею, колекцію нумізматики. Попри те, що музей досі осмислює масштаби пограбувань, співробітники вже мають плани на майбутнє. До Гончарової звернулися колекціонери, які запропонували надати свої експонати для виставок у музеї. Але насамперед нова директорка хоче показати відвідувачам порожні зали, які лишили по собі росіяни.
«Вони вкрали українську душу»
Посеред порожніх залів музеї, які щойно були опечатані співробітниками СБУ, ми ввечері говоримо з охоронцем Анатолієм Матвієнком. Я запитую, що він відчував у той момент, коли росіяни обкрадали музей.
«Біль. Наче людину через п’ять хвилин розстріляють», — каже Матвієнко.
Анатолій додає, що найцінніше серед розграбованого те, що «вони вкрали душу українську або поранили її дуже ось цим».
«Люди це по грамочках звозили. Це ж все роки — це ж не за один день привезено. Десь хтось у подорож ходив — привіз, на блошиних ринках купив — привіз. Дуже боляче дивиться на те, як тебе грабують», — говорить Анатолій Матвієнко.
Він, звісно, зрадів, коли росіяни виходили з Херсона, але тоді ж його син був поранений під Бахмутом і потрапив до шпиталю.
«У мене в душі таке було, що я землю хватав би і кидав би вслід», — говорить Анатолій про останній день окупації.
