“Боже! Як ви постарішали!”, – можна почути в Херсоні, коли мимоволі стаєш свідком зустрічей знайомих, які давно не бачилися. І це не лише зустрічі з людьми, які виїжджали з міста під час окупації. Херсонці, які переживали лихі часи в загарбаному росіянами місті, часто максимально обмежували спілкування дуже вузьким колом людей, яким могли повністю довіряти.
“Електрики, води і опалення немає, але ми усе це переживемо. Головне, дихається легше”, – говорять херсонці в телефонних розмовах родичам та друзям, які живуть в інших областях України або за кордоном.
Війна і окупація негативно вплинули на всіх. Херсонцям спочатку доводилося пристосовуватися до життя в одному агресивному середовищі, зараз середовище стало значно менш агресивним, але і воно має свої неприємні “принади”.
Гуманітарку дають, але…
Про обурюючий безлад у сфері розподілу гуманітарної допомоги, якої надходить в Херсон чимало, вже багато сказано і написано. Але складається враження, що люди, від яких залежить наведення порядку в цій царині, живуть в якомусь іншому Херсоні. Бо як інакше пояснити те, що чимало людей із вразливих категорій (одинокі люди похилого віку, люди з інвалідністю, сімї, які мають дітей з інвалідністю) якщо й отримують гуманітарку, то лише завдяки друзям або сусідам, які вистоюють величезні черги.
Попри те, що місто визволене від окуації вже понад тиждень, немає жодних ознак системного підходу до розподілу гуманітарної допомоги. Отримати її можна, але в порядку живої черги, що під силу не всім.
Лише деякі волонтерські групи налагодили роздачу гуманітарної допомоги цільовим групам. Одна з таких груп розміщується в будівлі торгівельного центру “Адмірал”.
«Загалом ми працюємо з травня, – розповідає волонтер Наталія Шушляннікова. – Працюємо самі по собі, нікому не підпорядковуючись. Під час окупації чимало людей через зрозумілі причини опинилося в дуже складній ситуації. Ми вирішили, що пріоритетно допомагатимемо багатодітним сім’ям і сім’ям, де виховуються діти з інвалідністю, бо там становище було найважче. Просили друзів, знайомих і нам привозили продукти, з яких ми формували набори. Хтось допомагав грошима. Іноді приходили прості херсонці, які отримували пенсії або соціальні виплати в рублях, і говорили, що хочуть зробити пожертви. Люди це робили від чистого серця і ми не могли їм відмовити. Так у нас зібралася певна сума в рублях. Ми порадилися і вирішили купити на ці гроші дитяче харчування “Карапуз” українського виробництва і деякі ліки, бо саме в цьому у людей була найбільша потреба. Зараз нам теж домагають небайдужі люди, завдяки чому ми можемо надавати допомогу багатодітним сім’ям, а також сімєям з маленькими дітьми, дітьми з інвалідністю. Правда не відмовляємо, якщо до нас звертаються і представники інших вразливих категорій: люди з інвалідністю, пенсіонери. Надаємо продуктові набори, засоби гігієни, ліки, є трохи іграшок».
На запитання про те, чи виходили на волонтерів представники влади з метою координації роботи, Наталія відповіла, що не чула про це.
Великим попитом в Херсоні користується питна вода. Централізованого водопастачання в місті немає з 6 листопада. Хоч і не одразу після деокупації, але в Херсоні почали масово роздавати питну воду. Її можна отримати як на розлив, так і в пластиковій тарі.
Як і раніше, в Херсоні величезна цінність – електроенергія. Місця, де можна зарядити пристрої – одні з найпопулярніших.
Торгівля, транспорт, евакуація
В Херсоні 20 листопада відкрився перший супермаркет однієї з українських мереж. На свій страх і ризик продовжує працювати супермаркет, який відкрився в центрі міста під час окупації.
В українському супермаркеті людей чимало, бо його вікриття – свого роду “реперна точка”, яка позначає поступове повернення до нормального життя. В інших магазинах людей небагато і купують переважно недорогі продукти.
З грошима зараз у херсонців дуже сутужно. Економіка міста, з великого рахунку, не працює. Офіційних даних про рівень безробіття немає, але з великою долею впевненості можна сказати, що переважна більшість працездатного населення міста не має роботи і заробітку. Тому важко сказати, коли херсонці вже не будуть потребувати гуманітарної допомоги.
Громадський транспорт в місті – це переважно приватні автобуси з вартістю поїздки у 10 гривень. Але виявилося, що якимось дивом в місті збереглися два автобуси міського комунального транспортного підприємства: “Атаман” і MAN. Майже весь херсонський комунальний транспорт “визволителі” вкрали.
Працює приміський транспорт, який забезпечує сполучення між обласним центром і населеними пунктами визволеної частини області, куди можна дістатися більш-менш безпечно.
Щодо міжобласного сполучення, ситуація поки що дуже непроста. З Херсона курсує автобус до Одеси, вартість проїзду – 700 гривень. Для багатьох мешканців визволеного міста, це хоч і не “захмарні”, але чималі гроші.
В Херсон 19 листопада прибув перший пасажирський потяг і було анонсоване відновлення пасажирського залізничного сполучення. Але, за словами працівників Херсонського залізничного вокзалу, конкретних вказівок щодо відновлення сполучення поки що немає, і невідомо, як в умовах відсутності централізованого енергопостачання і стабільного звязку організовуватимуться продаж квітків і загалом робота служб.
Віце-прем’єрка України з питань реінтеграції Ірина Верещук нещодавно казала про добровільну безкоштовну евакуацію з Херсонщини людей з вразливих категорій населення. Але поки що невідомо, як буде організований цей процес. Невідомо, куди звертатися бажаючим, за якою системою будуть відбиратися люди для вивезення на більш безпечні території країни.
Також невідомо, де розміщуватимуть людей. В теперешній ситуації найгірший і, мабуть, зовсім неприпустимий варіант розміщення вимушених переселенців – тимчасові модульні табори. Бо такий табір може знищити одна російська ракета.
Захисні споруди
Стосовно людей, які залишаться в Херсоні, варто згадати про злочинно незадовільний стан захисних споруд в місті. Голова Херсонської ОВА Ярослав Янушевич, відповідаючи
на запитання кореспондента МОСТа про вирішення цієї проблеми сказав:
“Я дав Херсонській міській військовій адміністрації завдання провести обстеження херсонських захисних споруд і визначити заходи з приведення їх до ладу”.
Але поки що в місті не видно ознак реалізації цього заходу. Херсонці самотужки обладнують підвали під місця, де можна перечекати обстріли, які стали частиною життя прифронтового міста.
Вячеслав Гусаков, фото автора
