Підтримати

Волонтери Андрій та Роман були на зв’язку довгі сім місяців, але побачились тільки зараз. Один працював із Одеси, інший — із Херсона. Разом вони допомагають людям вижити у російській окупації. Волонтери розповіли RFI, з якими труднощами вони стикалися і чи можливо ще підтримувати окупований Херсон. 

Волонтери Андрій та Роман були на зв’язку довгі сім місяців, але побачились тільки зараз. Один працював із Одеси, інший — із Херсона. Разом вони допомагають людям вижити у російській окупації. Волонтери розповіли RFI, з якими труднощами вони стикалися і чи можливо ще підтримувати окупований Херсон. 

«Люди приходять із банками і беруть їжу із собою. Це сумно»

Андрію 34 роки, він із Одеси. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну був моряком та ніколи не волонтерив. Але з кінця лютого долучився до допомоги українським військовим. «Було холодно, потрібна була термобілизна, гума на машини, дрони», — згадує Андрій.  

Одеський волонтер Андрій Вакарчук.  © RFI

Потім йому передали, що у Херсоні назріває гуманітарна криза — і треба допомогти із продовольством. «Я через твітер почав збирати гроші, попросив скидати мені на картку. Друзям сказав, що Херсон треба годувати». Далі почали надходити запити на ліки, бо в херсонських аптеках все закінчувалося. Так Андрій почав співпрацювати із Романом, який на іншому кінці розподіляв гуманітарну допомогу, зібрану в Одесі. Роман також отримував донати для херсонців та купував продукти, із яких місцеві жителі готували їжу в центрі допомоги. 

Херсонський волонтер Роман Баклажов.  © RFI

Херсонцю Роману Баклажову 41. Він займався волонтерською діяльністю ще 2014 року. «Тоді ми допомагали пенсіонерам, приносили речі та розвозили їх за адресами. Але зараз все зовсім інакше», — зізнається Роман. Після окупації міста російськими військовими Роман став допомагати облаштовувати пункти харчування для нужденних та пенсіонерів. «У березні людей, які не могли себе прогодувати, було 100. Нині у центрі видають 400 порцій на день. І таких центрів є кілька. Люди приходять із банками і беруть їжу із собою. Це сумно», — резюмує волонтер.

Жителі Херсону годуються у центрі гуманітарної допомоги. Джерело: facebook/Профспілка “Працівники фізичної культури та спорту Херсонської області”  © Facebook

«Один із останніх автобусів був на пів мільйона гривень»

«Уперше я передав їм п’ять–шість коробок. Коли доставити вантаж вдалося, ми завантажили наступний автобус памперсами, дитячим харчуванням, ліками, продуктами для дітей», — каже Андрій. За сім місяців йому вдалося підключити знайомих, гуманітарні центри, магазини та інші заклади Одеси. «В аптеці витрачали за один раз по 20–30 тисяч гривень. Один із останніх автобусів був на пів мільйона гривень», — зізнається Андрій. 

«Перший вантаж на КПП перевіряли ретельно, — згадує Роман. — Забрали один Колдрекс, просили зубну щітку та пасту. Чуваки реально бомжували на блокпостах».

З Херсона регулярно приходили фото, як роздають гуманітарку. Адрій також постив їх в інстаграмі. «У нас були чати квартальні на районі, та люди приходили за сповіщеннями. Сарафанне радіо працювало. Ліки переважно просили від тиску, “Цитрамон” та інше», — згадує Роман. Волонтер каже, що у Херсоні ліки з Криму, які завозили росіяни, брати не хотіли. Говорили, що вони гірші. «Російську гуманітарку люди здавали на ринок», — згадує Роман.

Волонтери приносять готову їжу до центру допомоги. Джерело: facebook/Профспілка “Працівники фізичної культури та спорту Херсонської області”  © Facebook

У якийсь момент ФСБ почала водити на допити всіх волонтерів, але центру допомоги вдалося уникнути цієї долі. Роман каже, що попри всі спокуси обдурити російських військових було не так просто. І волонтери насправді боялися зв’язуватися із забороненими товарами. «Ми перевіряли посилки, які нам передавали люди. На блокпостах були собаки», – розповідає Роман. 

«Чекаю, коли повернемося вже до деокупованого Херсона»

«Це закінчилося перед псевдореферендумами. Перед їх проведенням із Запоріжжя вже перестали пускати вантажі», – каже Андрій. Хоч перевозили тільки ліки, машину розвернули. Волонтери роздали їх у Миколаєві. Більше нікому з волонтерів, які допомагали Херсону, не вдається возити туди гуманітарну допомогу. «Чекаю, коли повернемося вже до деокупованого Херсона», — сміється Андрій.

Зараз підтримати херсонців можна тільки грошима на карту, які потім можна перевести в готівку. Андрій, як і раніше, переводить гроші для підтримки центру, де Роман організовував харчування для нужденних херсонців. «Наразі дуже мало волонтерів залишилося. У нас працює 10-12 осіб», — повідомляє херсонець.

Жителі Херсона виходять на акцію проти окупації, 5 березня 2022 року.  © Twitter @ukraine_world

Жителі Херсона з початку повномасштабного російського вторгнення не мають грошей і можливості заробити. Люди змушені отримувати допомогу в росіян, працювати на колаборантів чи отримувати російську пенсію.

«Без волонтерки людям буде набагато важче, — зізнається Роман. — У Херсоні всі ліки у 3-4 рази дорожчі, ніж в Україні. Шампунь “Head & Shoulders” коштує 300-350 грн. Пляшка йогурту “Danone” коштує 90 грн».

«Звичайним людям хотів би нагадати, що війна не закінчилася»

Паралельно з Херсоном Андрій допомагав українським військовим. «Наприклад, з’ясовується, що наш колега десь за Миколаєвом, але мовчав про це. Дізнаємось, що йому потрібно, і збираємо: комусь тепловізор, комусь форму», — розповідає волонтер. 

За його словами, найчастіше просять спальники, каремати, дрони, одяг. Іноді просять гроші на операції після поранень. «Коли був контрнаступ на Херсон влітку, лікарні були забиті, треба було допомагати», — зізнається волонтер. 

Також потрібні аптечки та рюкзаки парамедиків. «Якось нам сказали, що за кількістю ліків ми збираємо для фронту справжні набори для реанімацій. Було приємно», — каже Андрій.

Волонтер Андрій Вакарчук збирає допомогу для ЗСУ. Джерело: instagram/andron_ua  © Instagram

Волонтер розповідає, що військові, яким вони завозять одяг на позиції, можуть вже наступного дня залишитися без нього через активні бойові дії: «Звичайним людям хотів би нагадати, що війна не закінчилася. Тому треба підтримувати великих і малих волонтерів». 

«Буває, приходить через місяць відгук після контрнаступу: “Тільки оцінили вашу гуму, коли звільняли цей пункт”. Або завдяки нашому акумулятору змогли вивезти людей із гарячої точки. Це безцінно», — зізнається Андрій.

Розвиваємо проект за підтримки